WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Мережа Інтернет - Реферат

Мережа Інтернет - Реферат


Реферат на тему:
Мережа Інтернет
План
1. Історія виникнення Інтернету.
2. Неофіційна версія виникнення Інтернету.
3. Технічна побудова мережі Інтернет.
Історія виникнення Інтернету
У 1961 p. Defence Advanced Research Agensy (DARPA) за завданням міністерства оборони США взялося за проект створення експериментальної мережі передачі пакетів. Ця мережа, названа ARPANET, призначалася спочатку для вивчення методів забезпечення надійного зв'язку між комп'ютерами різних типів. Багато методів передачі даних через модеми були розроблені в ARPANET Тоді ж були розроблені й протоколи передачі даних у мережі - TCP/IP. TCP/IP - це безліч комунікаційних протоколів, що визначають, як комп'ютери різних типів можуть спілкуватися між собою.
Експеримент із ARPANET був настільки успішним, що багато організацій захотіли ввійти до неї з метою використання для щоденної передачі даних. У 1975 p. ARPANET перетворилася з експериментальної мережі на робочу мережу. Відповідальність за адміністрування мережі взяло на себе Defence Communication Agency (DCA), яке сьогодні називається Defence Information Systems Agency (DISA). Але розвиток ARPANET на цьому не припинився; про-токоли TCP/IP продовжували розвиватися й удосконалюватися.
У 1983 р. вийшов перший стандарт для протоколів TCP/IP, що ввійшов у Military Standarts (MIL STD), тобто у військові стандарти, і всі, хто працював у мережі, зобов'язані були перейти до цих нових протоколів. Для полегшення цього переходу DARPA звернулася з пропозицією до керівників фірми Berkley
Software Design - упровадити протоколи TCP/IP у Berkeley (BSD) UNIX 3 цього і почався союз UNIX і TCP/IP.
Через деякий час TCP/IP був адаптований у звичайний, тобто в загальнодоступний стандарт, і термін Інтернет увійшов у загальний вжиток. У 1983 р. з ARPANET виділилася MILNET, щоввійшладоскладу Defence Data Network (DDN) міністерства оборони США. Термін "Інтернет" почав використовуватися для позначення єдиної мережі: MILNET плюс ARPANET. І хоча в 1991 p. ARPANET припинила своє існування, мережа Інтернет існує, її розміри набагато перевищують первісні, тому що вона об'єднала безліч мереж в усьому світі. Кількість хостів, підключених до мережі Інтернет, зросла з 4 комп'ютерів у 1969 р. до 3,2 мільйона у 1994. Хостом у мережі Інтернет називаються комп'ютери, що працюють у бага-тозадачній операційній системі (Unix, VMS), які підтримують протоколи TCP/IP і надають користувачам які-небудь мережні послуги.
Неофіційна версія виникнення інтернету
Однак існує й інша, неофіційна версія виникнення мережі Інтернет. Офіційно стверджується, що Інтернет виник на кошти Управління перспективних розробок міністерства оборони США - DARPA. Однак ніяких "інтер-нетів" міністерство оборони США не створювало і не фінансувало, а роль його агентства DARPA була зовсім іншою, ніж та, яку йому нині приписують.
Тож як насправді виник Інтернет і чим насправді займалося агентство DARPA? Ті, хто знає, як розвивалася наука в XX столітті, ніколи не повірять, що міністерство оборони США (або яке-небудь інше міністерство оборони) може вкласти мільярди доларів, щоб ученим, учасникам стратегічних проектів в області ядерної зброї, ракетної техніки, засобів спецзв'язку й інших стало зручно працювати, щоб вони вільно розгулювали де хотіли і контактували з ким хотіли. Ніколи жоден уряд світу цього не допустить. Тож чому міністерству оборони США спало на думку вкладати гроші в створення зручних умов для колективної роботи вчених, розкиданих по університетах США?
Відповідь на це питання проста. Нічого Управління перспективних розробок не впроваджувало і нічого не фінансувало. Воно займалося не впровадженням, а контролем за впровадженням комп'ютерних мереж у цивільній сфері, що до кінця 1960-х років стало вже невідворотним. Нічого Пентагон не фінансував, крім контролю. Більше того, у 1969 р. уже нічого і не треба було впроваджувати, оскільки усе вже було давно впроваджене там, де це дійсно було потрібно - у тих самих "закритих" центрах. Мова йшла тільки про контроль над тим, щоб "очкарики" не впровадили чого-небудь зайвого і, навпаки, щоб вчасно перехопити в них ідеї, на які тим пощастить наштовхнутися. Ось на це насправді й ішли гроші міністерства оборони США.
Справжню хронологію Інтернету можна відліковувати з кінця 50-х років Можна точно назвати дату; коли було прийняте урядове рішення, у результаті якого і з'явилася перша глобальна мережа. Це відбулося в 1958 р. Правда, по няття Інтернету тоді, зрозуміло, не існувало. І ніхто зовсім не збирався облаш товувати роботу вчених за допомогою комп'ютерної мережі. Це був "побічний ефект", який сьогодні заднім числом видають за мету й досягнення Справжня ж мета була набагато важливішою - настільки, що для її досягнення дійсно було не шкода мільярдів доларів. От як усе відбувалося насправді.
У 1949 р. СРСР успішно випробував першу атомну бомбу. У 1952 р. не менш успішно була випробувана воднева бомба. У 1956 р. військове керівництво в США вперше заговорило про необхідність розробки системи захисту від ядерної зброї, але перші запити залишилися без уваги.
У 1957 р. у СРСР був виведений на орбіту перший штучний супутник Землі. Американці зрозуміли: відтепер у СРСР є засіб, яким можна доставити бомбу їм на голову. У результаті в 1958 р. було, нарешті, прийняте урядове рішення про створення глобальної системи раннього сповіщення про пуски ракет. Сьогодні такі системи будують на базі супутникових комплексів, що обертаються на полярних орбітах, а тоді залишалося тільки розгорнути мережу наземних станцій на ймовірних маршрутах наближення ракет.
Відповідно до закону всесвітнього тяжіння площина траєкторії балістичних ракет розташована так, що проходить через точку .старту, точку цілі й (обов'язково!) через центр земної кулі. Якщо подумки розрізати глобус такою площиною, то стане зрозумілим, що Америка очікувала основну масу ракет із боку Північного Льодовитого океану. Ось на цих безжиттєвих просторах і довелося створювати систему раннього сповіщення. Так наприкінці 1950-х років почалася розробка системи NORAD (North American Aerospace Defence Command). Запобігти атаці вона, звичайно, не могла, але могла дати хвилин п'ятнадцять на те, щоб заритися в землю.
Система NORAD вийшла дуже великою. її станції простягнулися від Аляски до Гренландії через усю північ Канади. Відразу виникла нова проблема: як обробляти результати спостереження повітряних об'єктів (адже літають на Півночі не тільки ракети), як погодити дії численних постів, як виділити з безлічі сигналів ті, котрі несуть загрозу, і як пустити в хід систему сповіщення. Усе це можуть робити люди, але людям на прийняття й узгодження рішень потрібні години, а тут рахунок ішов на секунди. Цю величезну систему потрібно було комп'ютеризувати, а комп'ютери об'єднати в єдину розгалужену мережу.
Вартість системи NORAD вимірювалася десятками мільярдів доларів. У рамках такого бюджету справді знайшлися ті кілька мільярдів,що були використані для створення глобальної комп'ютерної мережі, яка обробляє інформацію зі станцій спостереження.
Відповідь СРСР на розгортання системи NORAD була недорогою й ефективною. Цю систему можна легко обійти, якщо розмістити стратегічні ракети де-небудь у Карибському морі, наприклад на Кубі, - тоді їхня траєкторія буде зовсім іншою. Відповідні рішення були прийняті на початку 1960-х років. А в США, відповідно, почалося "закопування під землю". Були створені складні підземні укриття у Вашингтоні, а в Колорадо Спрингс, що в Скелястих горах, почалося закопування під землю командного центру
Loading...

 
 

Цікаве