WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → З чого складається персональний комп'ютер - Реферат

З чого складається персональний комп'ютер - Реферат

відключений, завдяки своїй розумності, що забезпечується основною системою. Шина автоматично визначає, який системний ресурс, включаючи програмний драйвер і пропускну здатність, потрібний кожному периферійному пристрою, і робить цей ресурс доступним без втручання користувача. Власники комп'ютерів, оснащених шиною USB, мають можливість переключати сумісні периферійні пристрої так само просто, як вони вкручують нову лампочку в лампу.
Порт FireWire
IEEE 1394, або FireWire, - це послідовна високошвидкісна шина, призначена для обміну цифровою інформацією між комп'ютером й іншими електронними пристроями. Завдяки невисокій ціні й великій швидкості передачі даних ця Шина стає новим стандартом шини введення/виведення дня персонального комп'ютера, її змінювана архітектура й однорангова топологія роблять FireWire Ідеальним варіантом для підключення жорстких дисків і пристроїв обробки аудіо- і відеоінформації. Ця шина також ідеально підходить для роботи мультимедійних програм у реальному часі. У цьому матеріалі наведені деякі загальні відомості про стандарт IEEE 1394.
Відеокарта
Відеокарта, відеоадаптер, відеоконтролер, або адаптер дисплея, є пристроєм, шо безпосередньо формує зображення на моніторі. Як і будь-який інший контролер пристрою, відеокарта може бути виконана як зовнішнє або внутрішнє (інтегроване, вмонтоване) на материнську плату устаткування. Тип відеоконтролера і його можливості визначають апаратно досяжні й підтримувані режими роботи всієї графічної системи, швидкість і якість формованого на екрані моніторів зображення.
Відеокарта, виконана як зовнішній пристрій, - вимагає підключення до материнської плати у певний слот.
Інтегрована відеокарта на материнській платі не вимагає підключення взагалі, але може бути відключена в разі потреби підключення зовнішньої.
Усі відеокарти містять відеобуфер, фізичні адреси якого знаходяться на платі адаптера, але входять до загального адресного простору оперативної пам'яті комп'ютера. У ньому зберігається текстова або графічна інформація, виведена на екран. Тип мікросхем відеопам'яті значно впливає на продуктивність усієї відеосистеми загалом. Так, звичайні чіпи динамічної пам'яті DRAM не дозволяють робити одночасно операції читання й запису в область відеопам'яті, а мікросхеми VRAM (Video Random Access Memory) - дозволяють, що значно прискорює роботу пристрою. Основна функція відеокарти полягає в перетворенні цифрових даних відеобуфера на ті сигнали, що керують монітором і формують видиме користувачем зображення на екрані.
Графічні режими допускають зображення на екрані монітора об'єктів довільної форми й складності. Загальним принципом графічних режимів є кодування зображення як набору елементарних точок - пікселів, що визначають максимальне розділення екрана. Випускаються відеокарти з різними графічними режимами (320x200, 640x480, 800x600, 1024x768, 1280x1024, 1600x1200).
У залежності від числа біт на піксель розрізняють монохромні й кольорові графічні режими з числом кольорів 16 (4 біти на піксель), 256 (8 біт на піксель), 32000 (12 біт на піксель), 64000 (16 біт на піксель), 16 млн (32 біти на піксель) - режим True color. У залежності від використовуваного графічного режиму й типу адаптера дисплея, кольори пікселів можуть кодуватися різною кількістю біт, що в остаточному підсумку визначає кількість одночасно відображуваних на екрані кольорів - колірну палітру й обсяг відеопам'яті, необхідний для зберігання картинки зображення.
Сучасні відеокарти можуть мати до 128 МБ відеопам'яті й більше, що дає їм можливість використовувати графічні відеорежими з 16 млн кольорів - True color і розділенням екрана до 1024x768 пікселів і вище.
Швидкість роботи відеоадаптера - швидкість виведення пікселів на екран - досить різноманітна і залежить від його типу, відеорежиму, використовуваної в адаптері відеопам'яті й швидкості роботи й типу всієї системи загалом.
Сучасні відеоадаптери у своєму складі мають, як правило, контролер і процесор - графічний співпроцесор системи. Розрядність контролера й шини даних між контролером і відеопам'яттю може складати 32 і 64 біти, що насамперед впливає на продуктивність пристрою. Однак розрядність - ознака, що характеризує чотири компоненти відеосистеми - процесора, контролера, мікросхем пам'яті й шини даних, що з'єднує їх. Теоретично найвища продуктивність досягається при 64-розрядності всіх чотирьох компонентів. Однак використання таких відеорежимів позначається на продуктивності всієї системи і, отже, вони забирають частину ресурсів комп'ютера, якщо в нього не вистачає відеопам'яті. Для того щоб відеокарта не поглинала системні ресурси, потрібно, щоб у відеокарти було не менше 8 МБ відеопам'яті.
До найважливіших характеристик відеокарти належать тип, вид, підтримувані відеорежими (допустима роздільна здатність екрана, максимально можлива кількість кольорів), підтримувані режими енергетичного зберігання й управління монітором, підтримка апаратних систем прискорення й акселерації виведення в текстових і графічних режимах, акселерація малювання двовимірних 2D і тривимірних 3D зображень, заповнення тлом (текстурою) графічних примітивів, буферизації виведення растрових й інших шрифтів, розрядність контролера і шини даних між контролером і відеопам'яттю і т. ін. Більшість зазначених параметрів залежать від типу й виду пристрою.
Звукова карта
Звукові адаптери, або карти - це пристрої, що дозволяють відтворювати й записувати звук. Стандартні звукові карти зазвичай бувають внутрішні, які вставляються в роз'єм системної шини на материнській платі. До звукових карт, як правило, можна підключити колонки, мікрофон й ігровий джойстик. Основні характеристики звукових адаптерів - це якість звуку (частотний діапазон відтворення і запису, стерео- або монозвучання, наявність систем цифрової фільтрації), кількість каналів відтворення і запису, розрядність шини даних, наявністьсинтезатора і кількість його голосів тощо. Чим ширший частотний діапазон звукового сигналу, тим чистіше і якісніше відтворюється записуваний звук пристрою. Найбільш поширені карти з діапазоном від 20 Гц до 25 КГц. Системи цифрової фільтрації дозволяють досить істотно поліпшити якість звучання й запису. Вони можуть бути одно- і багатоканальними і мати або не мати програмний інтерфейс управління.
Звичайні звукові карти, що застосовуються в домашніх і офісних комп'ютерах, мають один канал відтворення й один канал запису звуку. Більш потужні й дорогі пристрої мають кілька (2, 4, 6, 10 і більше) каналів і дозволяють робити незалежне відтворення, запис і накладення декількох звукових джерел, а також повне роздільне управління каналів.
Розрядність внутрішньої й зовнішньої шин даних має пряме відношення до продуктивності й можливостей пристрою. Випускаються 8-, 16- і 32-розрядні карти, що забезпечують можливості від примітивного монофонічного до багатоканального стереозвуку й запису.
Синтезатор являє собою додаткову систему створення звукових ефектів. За Допомогою програмувальних голосів синтезатора можна синтезувати звук завдяки спеціальним цифровим командам, що значно знижує обсяг інформації, необхідний для відтворення звуку. Багато звукових карт містять звуковий вхід аналогового сигналу для підключення вихідного звукового CD-ROM, для забезпечення можливості програвання музичних компакт-дисків. Також вони Можуть мати слоти для підключення ігрових адаптерів, що дозволяють підключати джойстики й інші ігрові маніпулятори.
Loading...

 
 

Цікаве