WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Суб’єкт злочину “незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем та комп’ютерних мереж - Реферат

Суб’єкт злочину “незаконне втручання в роботу електронно-обчислювальних машин (комп’ютерів), їх систем та комп’ютерних мереж - Реферат

неї осудності під час скоєння злочину, повинна визнаватися суб'єктом злочину, так як під осудністю суб'єкта розуміється його здатність усвідомлення та керування діями під час вчинення злочину.
Проаналізувавши особливості поняття осудності, зазначимо, що характерною особливістю вчинення комп'ютерних злочинів є достатньо високий інтелектуальний рівень злочинця. Вчинення складних операцій, і, зокрема, написання комп'ютерних програм, підбирання паролів доступу до систем захисту, наявна можливість підкорити собі електронно-обчислювальну машину потребує не лише наявності спеціальних знань і навичок, а й достатньо високого рівня володіння собою і ситуацією, в якій вчинюється злочин.
Суб'єктом умисного комп'ютерного злочину, такого як, зокрема, злочин, передбачений ст. 361 КК, є особа, яка всі свої знання і волю спрямовує на досягнення злочинного результату: доступу до інформації, її перекручення, розповсюдження комп'ютерного вірусу, або інших шкідливих комп'ютерних програм.
Якщо припустити можливість вчинення комп'ютерного злочину особою неосудною, тобто такою, яка не усвідомлює суспільну небезпечність вчинюваних дій, не передбачає можливості настання їх злочинних наслідків або (та) здатна керувати своїми діями, очевидно, що в її діях буде відсутній інтелектуальний або (та) вольовий певної форми вини, за відсутності яких в юридичному складі конкретного злочину не можуть бути визначені не лише суб'єкт, а й суб'єктивна сторона злочину.
При цьому, не можна виключати випадків вчинення комп'ютерних злочинів неосудними особами. Наприклад, вилучення пінк-кодів дебетних карток з баз даних банків, яке не вчинюється не з корисливої мети, або руйнування комп'ютерної інформації в комп'ютерних системах військових установ з хуліганських мотивів. Такі дії, в окремих випадках, можуть свідчити про слабоумність особи, що їх вчинює, наприклад, ідіотії або олігофренії, які є підставою постановки питання про її неосудність і призначення проведення медично-психіатрічної експертизи.
Як зазначає Р.І.МІХЄЄВ, осудність тісно пов'язана з віком кримінальної відповідальності. Вік в кримінальному праві, поряд з осудністю, одне з обов'язкових загальних умов визнання особи винною і відповідальною за скоєне.[22]
У відповідності із ч. 1 ст. 22 КК України, кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення злочину виповнилося шістнадцять років.[23]
В переліку злочинів, відповідальність за вчинення яких настає з досягненням особою чотирнадцятирічного віку, що міститься у ч. 2 ст. 22 КК, ст. 361 КК не міститься. Тобто законодавець не визначає щодо неї віку пониженої кримінальної відповідальності від чотирнадцяти до шістнадцяти років, і в такому випадку щодо даної норми діє загальне правило віку настання кримінальної відповідальності - після досягнення особою шістнадцяти років.
Суттєвим, на наш погляд, є визначення в ч. 1 ст. 22 КК віку кримінальної відповідальності в редакції "виповнилося шістнадцять років" на відміну від редакції ч. 1 ст. 10 КК 1960 р. - "минуло шістнадцять років". На наш погляд, сучасне формулювання законодавця сконцентроване, в основному, на юридичному досягненні віку кримінальної відповідальності, на відміну від колишнього визначення, при якому на практиці фактично було необхідне підтвердження фізіологічного досягнення шістнадцятирічного віку.
Однак, на практиці, хакери-підлітки яскраво конкурують з "дорослими". Як зазначають М.С.ВЕРТУЗАЄВ, В.О.ГОЛУБЄВ, О.І.КОТЛЯРЕВСЬКИЙ, О.М.ЮРЧЕНКО, що практика свідчить про те, що вік осіб, які здатні здійснювати напад на системи захисту інформації в автоматизованих системах, значно знизився.[24]
А.М. ЛАЗАРЄВ вказує: "Інтелектуальний розвиток юнаків досягає високого ступеню і якісно не відрізняється від рівня інтелектуального розвитку дорослих. (...) Хоча мислення неповнолітніх протікає по тих же законах вищої нервової діяльності, що і у дорослих, однак у них воно не досягає тієї зрілості, яка притаманна дорослим. (...)
Поступаються неповнолітні юнацького віку і по рівню вольового розвитку. Недостатнє вольове "загартування" в значному ступені пояснює підвищену емоційність, збуджуваність, яка легко переходить в запальність, психічну неврівноваженість, яка породжує схильність до афектованих спалахів".[25]
Однак, не зважаючи на це, малолітні кібер-злочинці завдають значної шкоди охоронюваним суспільним інтересам. В мережі Інтернет постійно публікуються повідомлення, які підтверджують дійсність такого твердження.[26]
Як вказує К.Е ІГОШЕВ, у неповнолітніх "вимога "дайте героя" - не просто одне з багаточислених притязань юності. (...) Особистість, яка формується, шукає "робити життя з когось" насамперед тому, що вона знаходиться в особливому соціальному становищі - самовизначення і вибору."[27]
До того ж, суспільству, нажаль, нерідко нав'язуються певні стереотипи, які молодь, а, зокрема, підлітки сприймають за еталон поведінки, визначаючи його неадекватно. Так, поряд з існуючими Інтернет сайтами, які детально описують можливості вчинення доступу до автоматизованих систем і написання та застосування шкідливих програм, а також "чатів"[28] та "формумів"[29], де спілкуються та обмінюються досвідом хакери, видаються друковані видання, присвячені хакерським "розвагам", які можна придбати у вільному продажу.[30]
Тобто вплив на свідомість малолітніх-"хакерів" здійснюється з усіх боків, вони не сприймають комп'ютерну злочинність як таку, вважаючи "хакінг", "крекінг", "фрікінг" не злочинами, а цікавим проведенням часу. Вони, ще не наділені свідомістю дорослої людини, як здатна усвідомлювати протиправність таких вчинків. Під впливом же інформаційного навантаження малолітні діють фактично під психологічним примусом з боку засобів масової інформації, преси, загальних кумирів, моди на комп'ютерні правопорушення.
Тому, на нашу думку, кібер-злочинність малолітніх, хоча і завдає шкоди охоронюваним інтересам, при цьому не являє собою такої загрози, як комп'ютерна злочинність дорослих. "Мода" на комп'ютерні злочини серед підлітків, які обирають собі "кумирів" серед відомих хакерів, з часом знизиться, за умови достатнього правового регулювання відповідальності за комп'ютерні злочини.
Отже, ми вважаємо, що кримінальній відповідальності за вчинення злочину, передбаченого ст. 361 КК, а в разі виділення передбачених нею діянь в самостійні склади і за "несанкціонований доступ до комп'ютерної інформації" і за "умисне розповсюдження шкідливих комп'ютерних програм", повинні, у відповідності із ч. 1 ст. 22 КК, підлягати особи, яким до вчинення злочину виповнилосяшістнадцять років.
Список використаної літератури:
[1] КК України. Офіційне видання. // ВВР - № 25-26. - 29 червня 2001 року.
[2] В.А. Владимиров, Г.А. Левицкий. Субъект преступления. - М.: Высшая школа МООП РСФСР, Научно исследовательский и редакционно-издательский отдел, 1964. - С. 6.
[3] Див. Лукашевич В.Г., Голубєв В.О. Реформування чинного законодавства з питань кримінальної відповідальності за злочини в сфері комп'ютерної інформації. // Інформаційні технології та захист інформації. Збірник наукових праць. - Міністерство внутрішніх справ України.
Loading...

 
 

Цікаве