WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Кримінально-правова характеристика „комп’ютерних злочинів” за кримінальним правом та законодавством України (пошукова робота) - Реферат

Кримінально-правова характеристика „комп’ютерних злочинів” за кримінальним правом та законодавством України (пошукова робота) - Реферат

необережність, де умисел поділяється на прямий умисел і непрямий (евентуальний ). Прямий умисел має місце, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, а непрямий умисел - якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки і хоча не бажала, але свідомо припускала їх настання. Необережність поділяється на злочинну самовпевненість та злочинну недбалість. Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення, а необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була і могла їх передбачити. Бажання настання суспільно небезпечних наслідків визначає спрямованість злочину на певний об'єкт та передбачає спрямованість дій винного. Таким чином, про бажання настання наслідків можна говорити у разі, коли наслідки: а) є кінцевою метою злочину, б) є проміжною метою, в) є засобом досягнення іншої, більш віддаленої мети. Злочинні наслідки в разі прямого умислу, що є метою дій винного, витікають з мотивудіяльності особи та визначаються цим мотивом. Таким чином, злочини, склад яких враховує у разі обов'язкової ознаки суб'єктивної сторони мотив та мету, можуть бути вчинені лише з прямим умислом [39]. Якщо формулою прямого умислу є - усвідомлював, передбачав, прагнув, то при непрямому умислі ця формула виражається - усвідомлював, передбачав, припускав. Відмінність прямого умислу від непрямого, таким чином, полягає у вольовій сфері. Допущення наслідків значить, що винна особа прагне досягти інших наслідків, що осудні наслідки є супутні до головних, які утворюють мету, і що свідоме допущення злочинних наслідків є розрахунок на "може бути", який нехтує чужими інтересами. Заподіяння шкоди з необережності є результатом протиріччя між вимогами щодо особи з урахуванням об'єктивної ситуації та суб'єктивним моментом - поведінкою особи. В таких випадках особа є неспроможною перед вимогами ситуації. Діючи необережно, суб'єкт не використовує своєї властивості діяти зі знанням справи, тобто особа не реалізує власної свободи волі, хоч така свобода за нею і зберігається. Тому, на думку П.С.Дагеля, не можна розглядати злочин, вчинений з необережності, як акт вільного волевиявлення, але, також, не можна вважати особу, що вчинила необережний злочин, позбавленою такої свободи волі [40]. Незважаючи на це, в будь-якому випадку, свобода волі за суб'єктом зберігається, і тому при вчиненні діяння з необережності, для встановлення характеру суспільної небезпечності такого діяння слід враховувати значимість суспільних відносин та характер наслідків, заподіяних таким діянням. Крім цього, повинні бути встановлені причини, в силу яких особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків, хоч повинна була і могла передбачати. Мотиви вчинення діяння можуть посилювати або пом'якшувати вину, змінювати не тільки ступінь суспільної небезпеки, а й характер злочину. Мотив злочину у диспозиції статті вказується не в кожному випадку. Це можна виправдати тим, що окремі злочини можуть вчинятися з будь-яких мотивів, проте встановлення мотиву в кожному діянні випливає з вимог кримінального закону. Мотивами можуть бути: помста, корисливість, ревнощі, заздрість і т.ін. Умисел та необережність, як форми вини, хоч і є важливими елементами суб'єктивної сторони діяння, але їх зміст повністю не розкривається без визначення мотиву та мети злочину. Мотив - це ті спонукальні причини, що штовхають особу на вчинення злочину. Мета - це уявлення про результат, до якого прагне злочинець. У ряді випадків, коли в статті КК відсутня конкретна вказівка на мотив та мету, це свідчить про те, що таке діяння може бути вчинене з будь-яким мотивом та метою. У таких випадках таке діяння є злочинним незалежно від того, з яким мотивом та метою діяла особа, яка вчинила таке діяння. Таким чином, за відсутності у статті КК вказівки на мотив та мету, проаналізувавши ознаки складу злочину, можна визначити, чи є потреба у встановленні мотиву та мети з опису ознак даного злочину, чи він може бути вчинений за наявності будь-яких мотивів та мети [41]. Дещо не збігається зміст умислу та фактично заподіяна шкода в злочинах з так званим невизначеним та альтернативним умислом. У таких випадках, при невизначеному умислі, суб'єкт готовий нанести об'єктові будь-яку, в тому числі й значну шкоду. Це може залежати від різних умов. Щодо альтернативного умислу, то він має місце тоді, коли особа передбачає і бажає настання одного із кількох можливих злочинних наслідків. У таких випадках особа також відповідає за той наслідок, який настав фактично. Характеристика теорії кримінального права щодо суб'єктивного боку надає можливість правильно визначити суб'єктивний бік складів злочинів, передбачених ст.ст. 361, 362, 363 КК України. Cуб'єктивний бік злочинів, передбачених ст.361 КК України, характеризується умислом щодо дій, що вчиняються злочинцем, а психічне його ставлення до наслідків може характеризуватися прямим чи непрямим умислом або необережністю. Розповсюдження комп'ютерного вірусу шляхом застосування програмних та технічних засобів, призначених для незаконного проникнення до АЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж, що призвело до перекручення або знищення інформації чи її носіїв, вчинене з метою незаконного отримання інформації, характеризується лише прямим умислом. Суб'єктивний бік злочину, передбаченого ст.362 КК України, характеризується лише прямим умислом, тобто, при викраденні, привласненні, вимаганні комп'ютерної інформації або заволодінні нею шляхом шахрайства чи зловживання службовим становищем особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання. Суб'єктивний бік злочину, передбаченого ст.363 КК України, характеризується умислом суб'єкта до порушення встановлених правил експлуатації АЕОМ, а стосовно наслідків - психічне ставлення суб'єкта може бути у вигляді умислу або необережності. Варто зазначити, що в кримінальному праві існують випадки, коли має місце помилка злочинця, що впливає на форму вини. Така помилка може мати юридичний або фактичний характер. Юридична помилка (error juris) є хибним уявленням особи відносно юридичної характеристики діяння: його суспільної небезпечності, кваліфікації, характеру покарання. Фактична помилка (error facti) є хибним уявленням особи відносно фактичних ознак діяння: об'єктивних ознак, кваліфікуючих ознак тощо. Юридична помилка має місце у тих випадках, коли особа, яка вчиняє

 
 

Цікаве

Загрузка...