WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Кримінально-правова характеристика „комп’ютерних злочинів” за кримінальним правом та законодавством України (пошукова робота) - Реферат

Кримінально-правова характеристика „комп’ютерних злочинів” за кримінальним правом та законодавством України (пошукова робота) - Реферат

України); або з настанням викрадення, перекручення чи знищення комп'ютерної інформації, засобів її захисту або незаконного копіювання комп'ютерної інформації, або істотного порушення роботи ЕОМ, їх систем чи комп'ютерних мереж (ст. 363 КК України). Ця ознака свідчить про те, що саме лише порушення встановленого порядку використання автоматизованих систем може призвести до застосування ст.15 КК України, тобто діяння буде кваліфіковане, як замах на злочин, наприклад, ст.15 КК, ч.1 ст. 362 КК. Згідно зі ст.15КК України, замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Відповідальність за замах на злочин виключається, якщо такий замах здійснюється з особливо непридатними засобами, які ні в якому разі не можуть заподіяти бажану винним шкоду, або погрожують дуже малозначними наслідками. Такий замах за ч.2 ст.11 КК не є злочином за відсутністю суспільної небезпеки. Але, при замаху на вчинення злочину варто обов'язково з'ясувати вид умислу суб'єкта щодо вчинених дій, а також його психічне ставлення до наслідків. Замахом на злочин буде вважатися втручання в роботу систем, коли головна мета не була досягнута суб'єктом з незалежних від нього причин. При цьому, не можна не враховувати те, що не завжди порушення порядку використання автоматизованих систем може супроводжуватися метою викрадення, заволодіння інформацією тощо. Таке втручання може бути викликане, наприклад, простою цікавістю. Головним для кваліфікації цього виду злочинів є саме обов'язкове настання злочинного наслідку, передбаченого однією із статей розділу, що розглядається (залежно від виду злочину).
Визначальну роль у створенні суспільної небезпеки діяння мають ознаки об'єктивної сторони. Обставини скоєного дозволяють певною мірою судити про мотиви та мету вчинку, оскільки суб'єктивні чинники впливають на суспільну небезпеку через зовнішні форми поведінки. Об'єктивна сторона злочину взагалі проявляється в способі дії або бездіяльності, у наслідках, що стали результатом такої протиправної діяльності, а також, у причинному зв'язку між діями (бездіяльністю) особи та наслідками. Академік В.М.Кудрявцев пише: "Об'єктивна сторона злочину є процес суспільно небезпечного та протиправного посягання на інтереси, що охороняються, з точки зору послідовного розвитку тих подій та явищ, які починаються із злочинної дії або бездіяльності суб'єкта та закінчуються злочинним результатом" [18].
У науці кримінального права відділяють об'єктивну сторону складу злочину від об'єктивної сторони злочину взагалі. Як елемент злочину, об'єктивна сторона - це реальне явище, об'єктивна сторона, як елемент складу злочину - це елемент наукової абстракції, яка необхідна для більш глибокого пізнання злочину. Кримінальне право, визначаючи поведінку особи, використовує дані психології та соціології, вносячи в це визначення свою специфіку. Кримінальне право не вивчає внутрішній світ людини, його думки, спонукання у відриві від дій або утриманні від виконання будь-яких обов'язків. Тільки активна дія або пасивна бездіяльність, як прояв поведінки людини, може бути віднесена до злочину. Тому підставою кримінальної відповідальності може бути тільки злочинна поведінка людей, що виявилася в конкретному діянні особи. Вчинки людей, на відміну від дій сил природи, поведінки тварин, носять усвідомлений характер. Особа може бути притягнута до кримінальної відповідальності, якщо вона мала можливість усвідомлювати зміст і значимість своїх дій та якщо в них були виявлені воля та свідомість.
Діяти - значить не просто вносити зміни в існуючий об'єктивний хід подій, але й вносити ці зміни цілеспрямовано [19]. Наука кримінального права виходить з поняття злочинної дії як вольового вчинку. Це значить, що злочинним та кримінально караним може бути лише таке діяння, що носить вольовий характер [20]. Вольовий акт - це акт, вільно та свідомо обраний людиною з урахуванням умов, часу, місця, обставин [21]. Особа не може притягуватися до кримінальної відповідальності, якщо вона діє проти своєї волі, під впливом фізичного примусу або непереборної сили (ст. 40 КК ). Не можуть бути визнані діями людини і рефлекторні реакції, які не підлягають контролю з боку свідомості.
Кримінальне право, проголошуючи вольовий принцип в якості найважливішого принципу кримінальної відповідальності, не може визначати підстави цієї відповідальності тільки фактом зовнішнього прояву волі і не зважати на умови, які визначають волю та викликають у житті суспільно небезпечну поведінку. Будь-який вчинок, що вибирається людиною з власної волі, має інший соціальний зміст, ніж коли така воля відсутня [22]. Свобода волі виражає свідому активність особи. Людина будує свою поведінку відповідно власним бажанням, прагненням та цілям [23]. Але свідомість і воля виражають не тільки суспільну небезпеку злочину, вони визначають і суспільну небезпеку самого злочинця, тобто його особи, встановлюють межі зобов'язання, характеристику вини та її форми. Єдиний вольовий процес - це сукупність об'єктивних та суб'єктивних ознак в людській поведінці, за допомогою яких здійснюється поставлена мета.
У кримінальному праві розрізняють дві форми злочинної поведінки: дію та бездіяльність. Ці форми протиправної поведінки покладено в основу конструкції конкретних видів злочинів, передбачених Особливою частиною кримінального законодавства [24]. Норми кримінального законодавства або забороняють під страхом покарання вчинення конкретних дій, або, навпаки, вимагають активно діяти певним чином. Таким чином, заборона, що міститься в нормі закону може бути порушена особою шляхом як активної, так і пасивної поведінки [25]. Кримінально-правова дія - це активний, свідомий, вольовий акт зовнішнього прояву поведінки, який виражається у вчиненні суспільно небезпечного посягання, передбаченого кримінальним законом [26]. Кримінально-правова бездіяльність - це суспільно небезпечна, вольова поведінка, яка за сутністю є невиконанням особою своїх юридичних обов'язків.
Таким чином, можна виділити наступні ознаки діяння : 1. Суспільна небезпечність діяння.
2. Протиправність діяння.
3. Конкретний характер.
4. Усвідомлення поведінки особи.
5. Поведінка - результат вольового акту [27].
Суспільна небезпека є основною ознакою, яка відрізняє кримінально-правову дію від дії, яка не носить протиправного характеру. Дія, яка не має суспільної небезпеки, не може бути об'єктивною стороною складу злочину. За своїми об'єктивними ознаками будь-який злочин є суспільно-небезпечним діянням, оскільки в ньому знаходить
Loading...

 
 

Цікаве