WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Комп’ютерні злочини у США (пошукова робота) - Реферат

Комп’ютерні злочини у США (пошукова робота) - Реферат

кримінальні кодекси штатів дуже різняться між собою.
Так, деякі штати пов'язують кримінальну відповідальність із розмірами збитків у грошовому виразі (Юта, Техас, Коннектикут тощо). В інших штатах кримінальна відповідальність настає навіть за відсутності матеріальних збитків, зокрема, у випадках несанкціонованого доступу до конфіденційної інформації (Невада, Вірджинія [2], Нью-Йорк), результатів медичного обстеження (Нью-Йорк, Вірджинія), даних про трудову діяльність, заробітну платню, наданих кредитах та приватних справах (Вірджинія). У штаті Небраска будь-який несанкціонований доступ є злочином.
Покарання за ці злочини також відрізняються у різних штатах. Зокрема, в штаті Джорджія порушення права доступу в деяких випадках може спричинити ув'язнення терміном до 15 років. Як ознаку злочину закони деяких штатів передбачають навмисність дій. Однак, слід підкреслити, що оскільки навмисність злочинного наміру дуже важко довести, то цей пункт може стати суттєвою перешкодою для притягнення до кримінальної відповідальності за комп'ютерні злочини у Каліфорнії, Делаварі, Флориді, Канзасі, Меріленді та Мінесоті [3].
За законодавством штату Юта, одним з найефективніших критеріїв визначення покарання за скоєне правопорушення є розмір заподіяної (чи такої, що могла бути заподіяна) шкоди, адже він дозволяє легко розмежувати випадки настання (використовуючи звичну для нас термінологію) цивільно-правової, адміністративної та кримінальної відповідальності. У такому разі введення чіткої кваліфікації діяння залежно від розміру шкоди дозволить позбавитись суб'єктивізму під час призначення покарання. До речі, саме цей підхід використав законодавець штату Юта, кримінальний кодекс якого був обраний одним з предметів дослідження даної глави.
У Кримінальному кодексі штату Юта [1] (далі - кодексі) окреслено два основні напрямки злочинних дії, що об'єднуються загальним терміном "комп'ютерні злочини". По-перше, це продаж заборонених телекомунікаційних пристроїв чи їх компонент (ст. 76-6-409.8). По-друге, це злочинне використання технічних можливостей комп'ютера (ст. 76-6-703). Обидва види злочинів віднесено до другого, особливо небезпечного, розряду. Законодавець встановив обов'язок генерального прокурора, прокурорів штату та округу порушити кримінальну справу в випадках, коли є достатні дані, які вказують на наявність ознак вчинення кримінального правопорушення у сфері застосування комп'ютерної техніки (ст. 76-6-704.1).
Таким чином, для даної групи злочинів передбачено обов'язкове державне звинувачення, що вказує на особливу увагу, яку приділяє законодавець вирішенню цієї проблеми. На жаль, в Україні ще й досі кримінальні справи по злочинам, передбаченим статтею 198-1 КК України, порушуються лише за скаргою потерпілого (ч.1 ст.27 КПК), що значною мірою обумовлює їх латентність. Оскільки при вчиненні цього типу злочинів найчастіше порушується не один тільки кримінальний закон, а й певні статути, внутрішні нормативні акти, що тягне за собою дисциплінарну та фінансову відповідальність, статтею 76-6-704.2 встановлено можливість одночасного провадження кримінальної справи цієї групи за будь-яким іншим законом. Стаття 76-6-409.8 кодексу передбачає кримінальну відповідальність за продаж незаконного телекомунікаційного пристрою чи його складових частин. Необхідність її введення була обумовлена, насамперед, значним (за період з 1986 до 1988 року - більше ніж в 2,5 рази) зростанням кількості кримінальних справ, порушених по обвинуваченню в електронному шпигунстві, промисловому шпіонажі, порушенню права особи на так зване "privacy" - недоторканість особистого життя. При цьому все частіше знаряддям злочинців стають високотехнологічні електронні прилади. Керування ними, а також обробка та передача інформації, що була отримана незаконним шляхом, звичайно здійснюється за допомогою електронно-обчислювальної техніки. Тому законодавець проводить програму обмеженого застосування певних електронних систем (до яких належать і деякі телекомунікаційні пристрої) шляхом виведення їх з обігу. У розділі 4 закону "Про зловживання комп'ютерами" (Computer Misuse Act of 1990) наведено невичерпний перелік електронних пристроїв та систем, заборонених для використання без отримання спеціального дозволу та вилучених з вільного обігу. Однією з форм забезпечення цієї програми було введення у Кримінальний кодекс статті 76-6-409.8. Аналогом її виступає другий пункт частини першої статті 1981 КК України "Розповсюдження програмних та технічних засобів, призначених для незаконного проникнення в автоматизовані системи та здатних спричинити спотворення чи знищення інформації або носіїв інформації". Передбачене нею кримінальне правопорушення є злочином із формальним складом, оскільки законодавець, формулюючи кримінально-правову норму, пов'язує момент закінчення злочину із вчиненням суспільно-небезпечного діяння.
Родовим об'єктом цього злочину є безпека інформаційних відносин, а безпосереднім - порядок обігу та застосування певних видів телекомунікаційних пристроїв, які виступають предметом злочину. Конкретизуючи поняття телекомунікаційного пристрою, законодавець наводить у диспозиції невичерпний перелік його складових, до яких відносить складові комп'ютера, дані, програмне забезпечення або іншу інформацію чи обладнання. При цьому, напевно, маються на увазі не будь-які складові комп'ютера чи програми, а лише такі, що забезпечують виконання операцій, через які ці пристрої було заборонено, тобто модулятори та демодулятори електронних сигналів, спеціальні плати, що розроблені для дешифрування інформації, чи програмне забезпечення подібного призначення. Говорячи про інші дані, законодавець, скоріше за все, передбачає інформацію, що допоможе в реалізації призначення такого незаконного пристрою (скажімо, код шифру чи частоту радіохвилі, на якій ведеться передача конфіденційних даних). Під формулювання "інше обладнання", вірогідно, підпадає будь-яке обладнання, що входить до складу незаконного телекомунікаційного пристрою чи обслуговує його, але безпосередньо не виконує основну функцію такого пристрою (чи основні функції, якщо їх декілька).
Об'єктивна сторона злочину полягає в передачі телекомунікаційного пристрою, що, відповідно до законодавства, вилучений з обігу. Така передача може бути скоєна шляхом дії у вигляді продажу. А як же бути, якщо особа передає цей пристрій чи його складові безкоштовно? На нашу думку, в такому випадку її дії повинні кваліфікуватись як співучасть у тому злочині, що скоюється за допомогою цього пристрою. І, звичайно, особа не повинна нести відповідальність за цією статтею, якщо пристрій вибув з її володіння не з власноїволі. Склад цього злочину передбачає наявність загального суб'єкту - будь-якої фізичної осудної особи, що досягла віку кримінальної відповідальності (16 років). Якщо такий продаж здійснює посадова особа, професійна діяльність якої пов'язана з розробкою, використанням чи обслуговуванням подібних пристроїв, то, на нашу думку, її дії повинні кваліфікуватись за сукупністю двох злочинів - розкрадання (76-6-501.2) та продажу незаконного телекомунікаційного пристрою.
З суб'єктивної сторони такий продаж повинен бути здійснений навмисно. При цьому, якщо йдеться про продаж таких складових, особа, яка притягується до відповідальності, повинна бути обізнана щодо
Loading...

 
 

Цікаве