WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Інформаційна війна та інформаційна злочинність (пошукова робота) - Реферат

Інформаційна війна та інформаційна злочинність (пошукова робота) - Реферат

незважаючи на потенційні загрози інформаційній безпеці. Крім того, інформаційні системи-агресори одночасно стають потенційними мішенями (так само, як мішені можуть потенційно або реально виступати агресорами щодо інших інформаційних систем), а тому вживають заходів з недопущення реалізації загроз власній інформаційній безпеці, що мало б підвищувати престиж інформаційного суспільства та довіру до нього. Криза довіри до структур інформаційного суспільства, які покликані забезпечувати інформаційну безпеку (йдеться про специфічні новостворені та про традиційні структури, на які покладається захист інтересів публичного та приватного секторів) зумовлює незвертання за їх допомогою у випадку виникнення реальних загроз інформаційній безпеці, а також неповідомлення таким структурам про відповідні факти (наприклад, внаслідок побоювання розголосу, який може призвести до втрати престижу та підриву ділової репутації, правоохоронним органам не повідомляють про завдання шкоди інформаційній безпеці банків шляхом інформаційних впливів, які дозволяють долати системи захисту таотримувати доступ до фінансових ресурсів банків). Тобто, криза довіри до інформаційного суспільства сприяє продуціюванню загроз інформаційній безпеці суспільства. Таким чином, багаторівневе та багатоцільове, умисне використання інформаційної зброї, а також різноманітних засобів та методів здобування критичної інформації, здійснення інших дій, спрямованих проти інформаційної безпеки суспільства вцілому та окремих інформаційних ситем, являє собою цілістне явище, що становить зміст поняття "інформаційна війна".
Інформаційна безпека є досить специфічним об?єктом посягань, оскільки внаслідок її порушення опосередковано піддаються небезпеці також інші соціальні цінності, й при цьому такому "вторинному" ризику піддається як власне інформаційна система, проти якої були спрямовані конкретні прояви інформаційної війни, так і інші. Ведення інформаційної війни є безконтактним сугестивним засобом, який забезпечує подальший утиск інтересів (для автоматичних чи автоматизованих інформаційних систем "інтереси" становлять можливість здійснення безперервної роботи та одержання запланованих результатів, забезпечення належних умов обігу інформації) систем-мішеней в різних сферах життєдіяльності, в тому числі й внаслідок самоствердження за їхній рахунок системи-агресора. Прояви інформаційної війни пропонується відмежовувати в загальному обсязі інформаційної діяльності за наступними критеріями: відповідність результатів інформаційного впливу або дій, спрямованих на одержання інформації інтересам інформаційної системи, на яку такий вплив або дії спрямовані, а також інформаційна агресивність. Стосовно проявів інформаційної війни мова не може йти про позитивні чи нейтральні впливи (впливи "допустимого виду"), які є завідомо неефективними щодо інформаційних систем-мішеней (оскільки алгоритми таких впливів не можуть розглядатися як інформаційна зброя), а також про санкціоноване одержання та використання інформації поза здійсненням інформаційних впливів, та інші дії в інформаційній сфері, що не суперечать інтересам інших інформаційних систем та не утискають (в тому числі - потенційно) зазначені інтереси. Не можуть розцінюватись в якості проявів інформаційної війни також випадки застосування інформаційної псевдо-зброї, тобто такої, що не відповідає принципам контекстної та об?єктно-цільової залежності, про які йшлося вище. Тобто, інформаційна війна - це не процес комунікації, інформаційної діяльності, а комплекс загроз інформаційній безпеці суспільства та окремих інформаційних систем, а також засобів з їх реалізації, небезпека, реальність та ефективність яких забезпечується сугестивним характером впливів, таємним або завуальованим характером несанкціонованого одержання інформації чи її застосування, інших дій в інформаційній сфері (які мають завідомо негативний результат для інформаційних систем-мішеней), які, в свою чергу, безпосередньо забезпечують або створюють умови для подальшого порушення інтересів або процесів життєдіяльності (функціонування) інформаційних ситем-мішеней або інших інформаційних систем. Отже, може бути зроблений висновок про небезпеку проявів інформаційної війни для інтересів суспільства та його окремих елементів (в першу чергу - внаслідок заподіяння шкоди інформаційній безпеці), об?єктивну здатність до заподіяння зазначеним інтересам шкоди, яка, в разі її виявлення, дозволяє дати проявам інформаційної війни негативну суспільну оцінку. Це означає, що інформаційна війна не лише є внутрішньо притаманою інформаційному суспільству на різних рівнях, але й становить суспільну небезпеку. При цьому, виходячи зі ступеня істотності можливих наслідків та затратоємності окремих засобів ведення інформаційної війни, йдеться саме про високий ступінь суспільної небезпеки.
Суб?єктами, які ініціюють або здійснюють окремі прояви інформаційної війни на різних рівнях можуть бути будь-які "інтелектуальні" інформаційні системи соціального простору, тобто держави, соціальні групи, юридичні та фізичні особи. Навіть в разі ведення інформаційної війни суб?єктами війни традиційної та з притаманою останній метою, потайний характер ведення інформаційної війни та невикористання при її веденні фізичної сили людськіх ресурсів зумовлює не тотальну мобілізацію, а наявність конкретних натхненників та виконавців окремих акцій інформаційної війни, зокрема й тоді, коли вони попередньо об?єднані більш безпосередньою метою, ніж порушення інформаційної безпеки суспільства вцілому через порушення інформаційної безпеки його окремих елементів. Такими конкретними суб?єктами інформаційної війни в кінцевому випадку виступають фізичні особи (хоча на більш високому ступені узагальнення в якості суб?єктів інформаційної війни можуть виступати й юридичні особи, в інтересах яких або за завданням яких діють фізичні особи; вони, в свою чергу, можуть діяти як у власних інтересах, так і в інтересах або від імені держави чи соціального угрупування чи угрупувань, в тому числі неофіційно). Таким чином, окремі прояви інформаційної війни є спланованими наступальними діями (рідше - бездіяльністю: "ентропійні" впливи), що здійснюються конкретними суб?єктами, ланціюг яких може бути простежений аж до фізичних осіб, тобто діяннями. Ситуація не змінюється й тоді, коли має місце застосування інформаційних технологій. Незважаючи на те, що останні можуть розглядатися як інформаційні системи (або їх елементи чи поєднання), в тому числі й такі, що самонавчаються, їхня участь в реалізації завдань інформаційної війни не може здійснюватися поза втручанням "інтелектуальних" інформаційних ситем (в кінцевому випадку - людини, оскільки інші
Loading...

 
 

Цікаве