WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Питання концепції реформування інформаційного законодавства України - Реферат

Питання концепції реформування інформаційного законодавства України - Реферат

не існуючий порочний принцип недовіри до документу, який був виданий іншою інстанцією ("принеси довідку, тоді дамо тобі довідку"), в результаті чого громадяни змушені витрачати багато часу на ходіння по різним інстанціям щоб підтверджувати правомірність виданих їм раніше документів.
Інформатизація викликала необхідність перегляду сутності категорії "документ". В практиці вже давно існує поняття "електронний документ". У зв'язку з цим перевірка достовірності документу, встановлення юридичного факту та його документального фіксування, повинно покладатися (бути функцією) органу, уповноваженого видати відповідний документ.
В рамках інформаційного права особлива увага повинна звертатися на виявлення та дослідження недоліків, як вітчизняних, так і зарубіжних правовідносин, для уникання їх у правотворчій та правозастосовчій діяльності в Україні, зокрема, запобігання негативних для суспільства наслідків інформатизації, попередження поширенню комп'ютерної злочинності.
Правотворча діяльність повинна здійснюватися на таких принципах наукового забезпечення: системний та комплексний підходи у вирішенні проблем правотворчості; ґрунтовне фундаментальне та прикладне теоретичне обгрунтування новацій (понять, категорій, тощо); залучення широкого кола вітчизняних фахівців. Спеціалісти, які залучаються до розробки проектів законодавчих актів повинні володіти знаннями в галузі права та інформатики. Вони повинні знати не тільки досвід зарубіжних країн, але й мати своє, оригінальне, новаторське бачення вирішення проблем, виходячи з специфіки реалій нашої країни. На нашу думку, при правотворенні недопустимо необгрунтоване копіювання зарубіжного досвіду.
В сфері інформаційних відносин, при їх законодавчій легалізації, також слід враховувати такі загально людські принципи як повага та гуманне ставлення до людини, її честі, гідності, репутації; презумпцію невинності громадянина, приватної особи.
Новий підхід щодо правового регулювання суспільних відносин, запропонований вітчизняною наукою інформатикою. В її складі сьогодні формується нова наукова дисципліна - правова інформатика: застосування принципів, підходів і методів інформатики до вирішення проблем права, зокрема правотворення.
Виходячи з положень правової інформатики слід зазначити, що правотворення повинно базуватися на основі методології системного і комплексного підходів, зокрема теорії формування комплексних гіперсистем права.
На нашу думку в національному інформаційному законодавстві системоутворюючим чинником його повинен стати Кодекс, який буде розвивати визначені в Конституції України положення інформаційних відносин, в тому щодо інформаційної безпеки. Він повинен об'єднати і розвивати норми і принципи суспільних відносин, ьщо визначені в Конституції України; враховувати ратифіковані Україною нормативні акти (угоди, конвенції) міжнародного права; легалізувати позитивні звичаї в сфері інформаційних відносин та норми суспільної моралі, загально людські цінності визначені Організацією Об'єднаних Націй в її Статуті, Декларації прав людини та інших загальноприйнятих міждержавних нормативних актах, які сьогодні виступають у ролі стандартів, за якими визначається цивілізованість не тільки окремої країни, але й світового співтовариства в цілому.
Методологічною базою правотворення Кодексу повинна стати юридична доктрина щодо умовного поділу права України на галузі за наступною принциповою моделлю: основа - конституційне право; його положення знаходять паралельний розвиток (у відповідності з методами правового регулювання і захисту прав) в адміністративному, цивільному, кримінальному праві та інших підсистемах національного права України, в яких інформація виступає як опосередній, (додатковий, факультативний) предмет регулювання.
Домінуючою методологією формування інформаційного права повинна статит доктрина сучасного вітчизняного конституційного права (основа - Конституція України) та найкращих здобутків міжнародного права щодо верховенства прав людини в сфері суспільних інформаційних відносин, відносин, об'єктом яких є інформація, зокрема, в умовах інформатизації.
Доктринально визнається багатооб'єктність юридичних норм щодо застосування законодавства в правовій кваліфікації суспільних інформаційних відносин.
Розробка проекту Кодексу повинна проводитися методом агрегації: удосконалення окремих правових норм чи створення нових міжгалузевих правових інститутів не повинно порушувати цілісність та призначення Кодексу, а покращувати, удосконалювати його дієвість в цілому, створювати нову системну якість, яка не притаманна окремим його складовим.
Напрямки, підцілі, завдання Кодексу повинні чітко формуватися у відповідності з теорією системи підцілей ("дерева цілей").
Варіанти назви майбутнього Кодексу різними авторами подаються по різному. Наводимо деякі з них: Кодекс про інформацію та інформатизацію України, Кодекс України про суспільні інформаційні відносини та інформаційну безпеку, Кодекс України про інформацію, Кодекс про інформаційний суверенітет України. Кодекс про захист інформації в Україні, Кодекс про інформацію та інтелектуальну власність тощо.
На нашу думку більш змістовним є наступна назва: Кодекс України про інформацію. Така назва дозволяє об'єднати в одному законодавчому акті будь-які суспільні відносини, об'єктом яких є інформація. В разі виникнення нових суспільних відносин щодо інформації виникає можливість агрегувати їх у Кодекс через внесення в нього на рівні законів змін і доповнень без породження нових системоутворюючих законодавчих актів.
Мета Кодексу визначається у відповідності з теорією системи цілей. Метою Кодексу є правове регулювання суспільних відносин між їх суб'єктами щодо інформації у різних формах її об'єктивного вираження (творах, результатах інтелектуальної діяльності) незалежно від сфери (чи галузі) суспільних відносин, матеріальних носіїв інформації (паперових, електронних тощо) та технології фіксації (літери, знаки, образи, цифри тощо).
Інше визнається підцілями, функціями, напрямками, окремими завданнями регулювання норм Кодексу.
Провідними функціями Кодексу повинні бути:
регулятивна - визначення прав та обов'язків, зобов'язань суб'єктів;
нормативна - визначення норм, правил поведінки суб'єктів інформаційних відносин;
охоронна - визначення гарантій та меж правомірної поведінки, за якими діяння утворюють правопорушення (делікти) та відповідальності за них у відповідності з нормами цивільногоправа, адміністративного права, трудового права, кримінального права;
інтегративна - системне поєднання комплексу визначених юридичних норм, які регулюють інформаційні відносини в Україні, тобто Кодекс повинен стати поєднуючою ланкою між провідними традиційними галузями права щодо застосування їх методів в сфері інформаційних відносин;
комунікативна - зазначення в окремих статтях посилань на законодавчі акти які існують, або необхідність в яких може виникнути.
Серед провідних завдань Кодексу можна визначити наступні:
визначення консенсусу (згоди) в суспільних стосунках, узгодженості розуміння та застосування юридичних норм, правомірної поведінки учасників інформаційних відносин, відносин в інформаційній сфері;
забезпечення інформаційного суверенітету, незалежності України у міжнародних стосунках;
забезпечення інформаційної безпеки громадян, їх окремих спільнот, суспільства та держави, як складових національної безпеки України;
визначення правомірної поведінки учасників
Loading...

 
 

Цікаве