WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Види й потоки масової інформації в суспільстві - Реферат

Види й потоки масової інформації в суспільстві - Реферат

імені Птоломея, але в імені Клеопатри він двічі позначає А.
7. Рука (коптською - тоот) може позначати тільки Т. Хоча цього знака немає в слові, проте притаманні єгипетській писемності омофони пояснюють їх відсутність.
8. Рот (коптською - ро) виконує роль приголосної Р.
Останній знак Шампольон не відніс до фонетичних знаків. Якщо перший з них прочитати як Т, то це збігається з позначенням жіночого роду, прийнятим у коптській мові.
Рис. 4. Ієрогліфічні зображення імен "Птоломей" та "Клеопатра"
Азбука Морзе. Ще один спосіб кодування традиційного письма, який донедавна використовували в електричних каналах зв'язку, називають за прізвищем її автора азбукою Морзе. Кодування знаків у азбуці Морзе відбувається короткими ("крапками") й довгими ("тире") електричними сигналами. При цьому крапка вважається одиницею тривалості. Тривалість тире повинна дорівнювати тривалості трьох крапок. Пауза між сигналами в літері - одній крапці, а пауза між літерами - трьом крапкам.
Спосіб кодування літер і цифр азбукою Морзе подано в табл. Х.
Як видно, кирилізований варіант цієї азбуки базується на зовнішній (графічній) схожості літер з латинськими. У випадках, коли кириличні літери не мають графічних аналогів, коди їм присвоєно довільно.
В азбуці Морзе існують також позначення для розділових знаків (крапка, кома, знак оклику, знак питання, крапка з комою, двокрапка, дужки, дефіс, лапки) та спеціальних сигналів (границя розділу, стирання попереднього знака, початок передачі, готовність прийому, початок дії, закінчення передачі).
Кількість "крапок" і "тире" в кодах, які позначають літери, залежить від частоти літер у текстах (за принципом: чим частіше вживається літера, ти коротше її позначення).
У зв'язку з переходом на використання комп'ютерноїтехніки (відповідно, цифрових кодів) використання азбуки Морзе (аналогових сигналів) останнім часом скорочується. Зараз нею користуються найчастіше радіоаматори.
Таблиця Х
Азбука Морзе для латинського та кириличного алфавітів
А
Б
Ч - - - *-
Ш - - - - -
Э * * - * *-
Ю * * - - -
Я * - * - -
В
1 * - - - - 6 - * * * *-
2 * * - - - 7 - - * * *-
3 * * * - - 8 - - - * *-
4 * * * * - 9 - - - - *-
5 * * * * * 0 - - - - -
Цифрові (комп'ютерні) системи письма. З виникненням комп'ютерів для організації їх спілкування з людьми виникло завдання - створити для них спеціальні шрифти (шрифтокомплекти), в яких літери було б позначено не графічними (як у традиційному письмі), а цифровими образами (цифровими кодами). До кожного такого цифрового коду "чіпляли" відповідне графічне зображення знака.
Розглянемо шрифтокомплекти, які поставляють разом з операційною системою Windows. До складу цих шрифтокомплектів як обов'язкові входять Ariel, Courier New, Times New Roman. У кожен такий шрифтокомплект входять 224 знаки, серед яких є латинський алфавіт, а також можуть бути присутні деякі інші (рис. Х).
Шрифтокомплекти UNICODE містять приблизно по 60 тис. знаків. У кожен такий комплект входять алфавіти й ієрогліфи більшості мов світу (рис. Х). У цих шрифтокомплектах:
" коди від 0 до 8191 (шістнадцяткові коди 0…1FFF) відведено під алфавіти всіх європейських мов, гебрейський, алфавіти арабських та індійських мов, а також фонетичні знаки;
" коди 8192…12287 (шіснадцяткові 2000…2FFF) - під пунктуаційні, математичні, технічні символи й орнаменти;
" коди 12288…16383 (шістнадцяткові 3000…3FFF) - під фонетичне китайське, японське та корейське письмо;
" коди 16384…59391 (шіснадцяткові 4000…E7FF) - під китайські, японські та корейські ієрогліфи, а також каліграфію хань;
" коди 59392…64023 (шіснадцяткові E800…FDFF) - під приватне використання;
" коди 64024…65535 (шіснадцяткові FE00…FFFF) - під забезпечення сумісності з іншими шрифтами.
Історична довідка. У створенні шрифтокомплектів можна виділити три етапи.
На першому етапі кожен знак (в тому числі й кожну літеру) кодували одним байтом. Оскільки байт може позначати не більше 256 різних комбінацій двійкових чисел, то в такий шрифтокомплект могло входити не більше 256 знаків. Фактично, в такому шрифтокомлекті для кодування знаків використовували лише 224 коди (починаючи з 32-го по 255-й), а решту 32 (з 0-го по 31-й) - для кодування команд дисплеїв та друкарок. Графічне зображення літер мало лише одне єдине накреслення (на зразок, як на друкарській машинці). Такі шрифтокомплекти записували в спеціальні мікросхеми дисплеїв і друкарок назавжди. З такими шрифтами працювала, наприклад, операційна система MS DOS.
На другому етапі, як і на першому, кожен знак продовжували кодувати одним байтом, проте графічне зображення знаків уже могло бути різноманітним (на зразок, як у шрифтах Courier New, Times New Roman, Ariel тощо). Такі шрифти вже не записували назавжди в спеціальні мікросхеми дисплея чи друкарки, а використовували як звичайне інформаційне забезпечення комп'ютера, котре, як і будь-які програми, можна встановити, а при потребі - видалити. Для подання в цих шрифтокомплектах інформації про графічне накреслення знака було розроблено спеціальні стандарти. Таких оцифрованих шрифтів було розроблено дуже велику кількість. Їх використовували вже з іншими типами операційних систем (це були системи на зразок сімейства Windows). Такі шрифти містили: в зоні кодів від 32 до 127 - зокрема літери латинського алфавіту (малі й великі); в зоні кодів від 128 до 255 - або латинські літери з діакритичними знаками (для мов на базі латинського алфавіту), або літери інших алфавітів (грецького, кириличного, гебрейського, арабського тощо). Таким чином, зона кодів від 128 до 255 була змінною, що унеможливлювало спілкування людей, які використовували різні алфавіти (наприклад, одночасно латинський з діакритичними знаками й кириличний, арабський та кириличний тощо).
На третьому етапі - його появу викликали потреби Інтернет - для забезпечення можливості спілкування людей, що обмінюються інформацією на різних мовах (наприклад, на базі латинського алфавіту та ієрогліфів), з'явилася потреба суттєво розширити кількість знаків (в основному літер, лігатур та ієрогліфів) у цих шрифтокомплектах. У результаті пошуків було створено шрифтокомплекти, в яких один знак стали кодувати не одним, а двома байтами (два байти дають змогу кодувати більше 60 тис. різних комбінацій двійкових чисел, а, отже, й знаків). Такі шрифти отримали назву UNICODE. Як і шрифти другого етапу, їх використовують в складі операційних систем на зразок сімейства Windows.
Loading...

 
 

Цікаве