WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Види й потоки масової інформації в суспільстві - Реферат

Види й потоки масової інформації в суспільстві - Реферат

текстів, написаних однією графікою, за допомогою іншої графіки. У найпростішому випадку графікою виступає алфавіт. Транслітерування допускає умовне використання літер, введення додаткових і діакритичних знаків. Транслітерування за допомогою латинського алфавіту називають романізацією.
Правила транслітерування розробляє Міжнародна організація по стандартизації (МОС) [International Standard Organization (ISO)], а також самі країни, що зацікавлені в цьому. Іноді стандарти МОС і конкретної держави можуть не збігатися. Більше того, іноді в країні одночасно можуть використовувати кілька різних систем транслітерування. Наприклад, для російської мови відомо близько 20 таких систем, хоча офіційно затвердженою є лише одна.
Використовують в бібліографічних описах у повідомленнях, яке і перекладають з української на іноземні мови.
Українського стандарту на транслітерування літер української абетки латинською немає. Пропонований нами варіант романізації українського алфавіту подано в табл. Х.
Історична довідка. Транслітерування виникло в 19 ст.в Прусії через потребу укласти бібліографічні описи видань на іноземних мовах (слов'янських, країн Близького й Далекого Сходу, Індії та ін.).
Стенографування - це вид спеціального письма, за допомогою якого запис усного тексту можна здійснювати у кілька разів швидше, ніж за допомогою звичайного письма. Швидкість запису стенографічним письмом порівняно з традиційним зростає від чотирьох до семи разів.
Зростання швидкості забезпечується за рахунок спрощення графічного позначення літер (під час фіксації усного тексту переміщення інструменту писання повинно відбуватися тільки вперед; повернення назад заборонено), а також за допомогою інших прийомів. У стенографічному письмі використовують елементи символів традиційних алфавітів: крапки, лінії (прямі й нахилені праворуч), овали, частини овалів, сполучення всіх цих елементів.
У колишньому СРСР в 1933 р. на знаки стенографування було введено стандарт. У 1967-1968 р. в нього було внесено вдосконалення. Українська стенографія виникла лише в 20-30 роках ХХ ст. У наш час, незважаючи на наявність диктофонів, не тільки стрічкових (аналогових), а й цифрових, потреба в стенографуванні звужується, але не зникає, як, наприклад, у дипломатії.
Зараз у ЗМІ замість стенографування використовують під час інтерв'ю диктофони.
Історична довідка. Стенографія зародилася в Єгипті, отримала розквіт в античних Греції та Римі. Автором давньоримської стенографії (1 ст. до н. е.) вважають Тирона - раба й секретаря відомого оратора Цицерона. Саме слово стенографія з'явилося в 1602 р. (цим словом в Англії назвав свою працю "Мистецтво скоропису, або стенографія" Джон Уілліс). Стенографія в перекладі зі старогрецької означає "вузькопис, тіснопис". У 1933 р. в Лондоні світова громадськість відзначила 2000-ліття стенографії. У першій половині 20 ст. існували спеціальні стенографічні друкарські машинки.
Системи письма для незрячих - це вид спеціального письма, який дає змогу позначати літери алфавіту знаками, які людина може сприймати тактильними аналізаторами (наприклад, руками). Для кодування літер, цифр та інших знаків брайлівська система письма використовує шість опуклих точок (два стовпці по три точки). Вони дають змогу кодувати 64 знаки (рис. Х).
В Україні використовують адаптацію шрифту Брайля для української мови. Видавництва видають літературу, підготовану брайлівськими шрифтами, для незрячих.
Історична довідка. У 17-19 ст. для незрячих було розроблено десятки різних систем письма. Проте базувалися вони на тому принципі, щоби бути одночасно зручними як для незрячих, так і для зрячих людей. На противагу цьому француз Луї Брайль (1809-1852) запропонував систему письма для незрячих, яка була зручною саме для них. Сам Луї Брайль втратив зір у підлітковому віці. Хоча спершу систему письма Луї Брайля було повністю відкинуто, проте пізніше, з кінця 19-го ст., вона стала загальноприйнятою (міжнародною).
Луї Брайль запропонував не тільки шрифт, а й обладнання для письма незрячих - сторінку у вигляді таблиці (така сторінка містить 18 рядків по 24 клітинки в кожній, тобто 432 знаки на сторінці). Під час навчання використовують спеціальні рамки з дротиків, які дають змогу писати рівно, по рядках. Незрячі пишуть літери спеціальним "олівцем"-шилом (ним роблять у цупкому папері дірки), причому справа наліво, тоді перегортають сторінку й читають літери пальцями зліва направо.
Крім системи письма, Луї Брайль розробив для незрячих також систему нотопису.
Мова жестів (МЖ) - це вид спеціального письма, який дає змогу позначати цілі слова, а також літери алфавіту певними жестами. Мову жестів для обміну інформацією використовують як люди з вадами голосових зв'язок та слуху, так і люди без таких вад. Відповідно розрізняють: а) мову жестів для людей без вад органів мовлення (наприклад, в австралійських племенах вдови після смерті чоловіків рік розмовляють лише мовою жестів); б) мову жестів для людей з вадами органів мовлення - глухих чи глухонімих (таких людей за наявними даними від 0,4 до 1,5%). МЖ за своїми можливостями не поступаються звуковим мовам, хоча соціально мають нижчий статус. Далі вестимемо мову лише про МЖ для людей з вадами органів мовлення.
Структурно МЖ складається з двох компонентів: множини тисячі-півтори слів, для позначення яких використовують окремі жести (як правило, це найбільш часто вживані слова; їх приклади подано на рис. Х), а також решти слів, для яких використовують пальцеву абетку (в цьому випадку пальцями позначають окремі літери). Розрізняють одноручну та дворучну абетки (для літер латинського алфавіту їх подано на рис. Х і Х).
Пальцеву абетку для латинського й кириличного алфавітів показано на рис. Х і Х.
Деякі ЗМІ (телебачення) подають паралельно до озвученого повідомлення його сурдопереклад мовою жестів.
У наш час створено комп'ютерні системи, що дають змогу перетворювати МЖ в усний текст. Для використання таких систем потрібно вдягнути спеціальні рукавички з детекторами, що фіксують рухи; детектори на рукавичках кабелями під'єднують до комп'ютера.
Криптографування (грець. krypto - таємно і grafo - письмо; таємне писання) - це вид спеціального письма, який дає змогу записати писемний текст, зафіксований природною писемною мовою, в такий спосіб, який робить його політерне розпізнавання максимально ускладненим.
Криптографування складається з двох протилежних процесів - шифрування й дешифрування текстів. Шифрування - це зміна в тексті зображення символів, їх кодів чи порядку на основі певних наперед заданих правил.
Loading...

 
 

Цікаве