WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Види й потоки масової інформації в суспільстві - Реферат

Види й потоки масової інформації в суспільстві - Реферат

(складове) письмо. Наступним кроком у вдосконаленні писемної мови був перехід від позначення слів до позначення їх складів. Таке письмо вже повністю передавало усну вимову слова. При цьому виділяли такі типи складів:
- приголосний + голосний;
- голосний + приголосний;
- приголосний + голосний + приголосний;
- приголосний + приголосний + голосний;
- приголосний + голосний + приголосний + голосний (два склади одночасно).
Іноді в таких письменах виділяли також окремі приголосні чи голосні. Кількість знаків у таких письменах досягала 100-300. Прикладом такого письма є деванагарі (санскрит). Зараз таке письмо використовують в Індії.
Літерно-звукове письмо. Наступнимкроком у розвитку письма був перехід від позначення складів до позначення звуків. Це реалізувало принцип: позначати одним знаком приблизно одну фонему.
Історично відомі два різновиди цього письма - консонантне й вокалізоване.
У консонантному письмі символами позначали в основному лише приголосні звуки. Прикладом служить фінікійське, протосинайське, давньоєврейське, арамейське, арабське й древньогрецьке письмо. Час виникнення цього письма - 1,5 тис. р. до н. е. Першими застосували таке письмо (22 приголосні звуки) фінікійці. При такому письмі голосні звуки доводилося вгадувати. Потім для полегшення читання над чи під приголосними почали ставити спеціальні окремі знаки огласовки (наприклад, як в арабському письмі: одна, дві чи три крапки).
У вокалізованому письмі символами позначали як приголосні, так і голосні звуки). Вперше у 8 ст. до н. е. на основі фінікійського таке письмо застосували в Греції. Далі давньогрецьке письмо розділилося на західне (у 7 ст. до н. е. виникли італійський та латинський алфавіти) й східне (у 5 ст. до н. е. класичний грецький алфавіт, а далі візантійське письмо).
У часи середньовіччя алфавіти розповсюджувалися разом з релігіями (наприклад, арабський алфавіт - в країнах ісламу; гебрейський (квадратний) алфавіт - в країнах іудаїзму; латинський алфавіт - в країнах християнства; арамейський алфавіт - в країнах зороастризму).
В Європі латинський алфавіт набув поширення разом із поширенням католицизму. При цьому виникали певні труднощі: для позначення відсутніх у латинській мові звуків доводилося використовувати бі-, три- й тетраграми, а також літери з діакритичними знаками.
У 4 ст. н. е. були створені алфавіти для мов народів Кавказу.
На основі східногрецького письма в 9 ст. н. е. було створене кириличне письмо (до 24 грецьких літер було додано ще 19 слов'янських). У ньому було використано також елементи складового письма (літери я, ю, є, ї), лігатури (щ), позначення пом'якшення, або палаталізації (ь). У сербській мові для позначення м'яких приголосних використовували окремі літери (наприклад љ, њ).
Цікаво, що до появи кириличного письма в слов'ян існувало інше письмо - глаголиця (рис. 3). Вона повністю збігається з кирилицею за кількістю літер, їх порядком в алфавіті й відповідністю фонемам.
Рис. 3. Деякі літери глаголиці (верхній ряд) в порівнянні тими ж літерами кирилиці (нижній ряд)
Існує гіпотеза, яка твердить, що глаголиця була створена Кирилом (Константином-Філософом) ще до поїздки Кирила й Мефодія в Моравію. Глаголицю широко використовували в середині 9 ст. З Моравії вона проникла в Болгарію й Хорватію, де проіснувала до 18 ст. Іноді її використовували в Древній Русі (є письмові пам'ятки 10 ст.). У Хорватії в церковних книгах глаголицю використовують і нині.
3.3. Спеціальні системи письма
Транскрибування - це вид спеціального письма, за допомогою якого фіксують вимову усних текстів. Запис можуть здійснювати з різним ступенем точності, що залежить від потреб того, хто записує. Транскрибування розрізняють залежно від одиниць мови, які записують: для опису звуків використовують звукове, а для опису синтагм і фраз - інтонаційне транскрибування.
Звукове транскрибування.
Для транскрипції використовують позначення Міжнародної фонетичної асоціації (МФА), виконані на базі латинського алфавіту. Основний наголос вказують знаком " ? ", а додатковий - знаком " ? " (перед відповідним знаком).
Іноді замість таблиць МФА (наприклад, в орфоепічних словниках) використовують національні алфавіти. Для транскрипції українських текстів використовують український алфавіт (без літер я, ю, є, ї, щ, ь), а також знаки w, v, j.
Використовують в орфоепічних словниках (орфоепія - це сукупність норм вимови одиниць літературної мови, їх наголошення й інтонації у фразах усного тексту). Такі словники служать джерелами нормативної літературної вимови для працівників ЗМІ. Наприклад, слово української мови кожух записують як [коуж?ух].
Наприклад, в українській мові нормативною є вимова [шчо], [чого]; порушення на зразок пом'якшення шиплячих [ш'ч'о], [ч'ого] не допускається.
Найкращий орфоепічний парадигматичний словник - компакт-диск "Словники України" (близько 156 тис. слів; близько 1,5 млн. словоформ, для кожної з яких вказано наголос). Використовують на радіо й телебаченні для готування текстів дикторам, зокрема малим досвідом роботи, а також для складних слів.
Інтонаційне транскрибування. При інтонаційному транскрибуванні поділ на синтагми вказують однією ( / ), на фрази - двома ( // ), а кінець тексту - трьома ( /// ) косими.
Приклад. Перший варіант розуміння: Ходити/ довго не міг. Другий варіант розуміння: Ходити довго/ не міг.
Фразовий, або як його ще називають логічний наголос, вказують знаком " ?? " (перед відповідним словом).
Інтонаційне транскрибування широко використовують у ЗМІ для розмічування текстів дикторам радіо й телебачення, а також для акторів театру й кіно.
Інші сфери застосування транскрибування.
1. Практичне транскрибування (наприклад, передача іноземних власних назв чи слів за допомогою українського алфавіту) використовують для найпростіших типів перекладних словників-розмовників, путівників, перекладів на рідну мову іноземних власних назв, термінів, номенклатур, топонімів тощо. При цьому допускається незвичне поєднання літер.
2. Використовують під час перекладів міжнародної інформації на українську мову.
В Україні таблиця для практичного транскрибування (передачі українських власних назв засобами англійської мови) на основі національного алфавіту затверджена Міністерством юстиції України в 1996 р. Її вдосконалений варіант подано в табл. Х.
3. Використовують під час перекладів повідомлень українською мовою на англійську.
Транслітерування - це вид спеціального письма, за допомогою якого здійснюють політерну передачу слів і цілих
Loading...

 
 

Цікаве