WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Проблема інформаційної безпеки - Реферат

Проблема інформаційної безпеки - Реферат

зосередження інформації; наукові і всі інші кадри - творці та споживачі інформації; технічні засоби збору, переробки, накопичення, збереження і передачі інформації;програмно-математичні засоби; інфраструктура всебічних систем управління; органи управління інформаційними ресурсами держави.
Хоча така війна буде вестись спеціальними структурами, у ній є суттєвий військовий аспект, поскільки можливі наслідки, що знизять бойові можливості збройних сил, а саме: блокування системи управління ракетно-ядерною зброєю та іншими стратегічними системами військового призначення; порушення роботи систем управління військово-транспортними перевезеннями та іншими системами забезпечення військових формувань (матеріалами, енергією, тощо); різке погіршення морально-політичної обстановки у військових формуваннях, серед їх резерву і зниження бойового духу особового складу внаслідок дезінформації, порушення систем забезпечення життєдіяльності, дезорганізації систем управління тощо.
Серед нових найбільш важливих засобів "інформаційної війни" сьогодні називають різні математичні, програмні засоби типу "вірусів" і "закладок", засоби дистанційного витирання інформації, що записана на магнітних носіях, генераторами електромагнітних імпульсів, засоби неконтрольованого включення у закриті інформаційні мережі та ін.
У більш вузькому розумінні слова "інформаційна війна" стає однією із різновидів дій - інформаційних (ІВД), або важливою фазою безпосередньої підготовки до них.
Так, наприклад, у США, судячи з публікацій, використовують наступне визначення для ІВД: дії, прийняті для досягнення інформаційної переваги в інтересах національної військової стратегії і здійснюючі шляхом впливу на інформацію і інформаційні системи противника при одночасному захисті власної інформації і своїх інформаційних систем [4].
Основними складовими ІВД потрібно вважати інтегруючі воєдино, наступні види дій (протидій), що ще недавно вважалися самостійними: розвідку (протидію розвідці супротивника, включаючи маскування і дезінформацію); РЕБ (забезпечення поміхозахисту, поміхостійкості власної зброї від засобів РЕБ супротивника); зв'язок, передачу даних (порушення систем зв'язку і обміну даними супротивника); автоматизоване управління військами і зброєю (протидія автоматизованим системам управління противника); розпізнання державної приналежності об'єктів військового призначення, їх ідентифікація (протидія супротивнику у вирішенні аналогічних завдань); навігаційне забезпечення своїх військ (сил) і засобів (зрив навігаційного забезпечення супротивника); психологічне забезпечення власних військ (сил) (психологічне придушення супротивника).
Завдання цих традиційних видів воєнної діяльності, що розглядаються не тільки в рамках відповідних систем, але і в інтегрованій "системі систем", стають завданнями ІВД. Інтеграція є не тільки, і навіть не стільки організаційною, скільки технічною. "Системи систем" з'являються не самі по собі, а за рахунок нових засобів захищеного обміну даними, їх програмного забезпечення, удосконалення стандартів та умови сумісності систем.
Але ІВД не обмежуються тільки перерахованими системами. Інформатизація і автоматизація проникають практично на всі рівні військової ієрархії і практично у всі системи сучасної зброї.
Військово-політичне керівництво США і країн Заходу приділяє все більше уваги розвитку інформаційної технології, реально оцінюючи її потенційні можливості у боротьбі за досягнення військової переваги. До числа перших офіційних документів з цієї проблеми можна віднести директиву МО США ТS від 21 грудня 1992 р. під назвою "Інформаційна війна", в якій безпосередньо вказано на "необхідність всебічного обліку інформаційних ресурсів при організації планування і функціонування систем управління в інтересах підвищення ефективності дії своїх військ в умовах протидії супротивника".
Найважливішими складовими концепції "Інформаційна війна" є: оперативна безпека, введення супротивника в оману, психологічні операції, електронна війна і вогневе знищення, які проводяться в комплексі з глибокою і всебічною розвідкою як для дезорганізації системи управління противника, так і для захисту власної системи управління в ході бойових дій. При цьому інформація, що циркулює в системі управління, розглядається як високопріорітетний об'єкт впливу і захисту, зниження або підвищення достовірності. Для Пентагону, який використовує кілька сот різних інформаційних систем і мереж, питання інформаційної безпеки тісно пов'язані з питаннями військової безпеки.
3. Політика ґарантування інформаційної безпеки в Україні.
Комісія з питань національної безпеки визначила такі потенційні загрози в інформаційній сфері: відсутність у міжнародного співтовариства об'єктивного уявлення про Україну; інформаційна експансія з боку інших країн; відтік інформації, що містить державну таємницю, а також конфіденціальної інформації, що є власністю держави; повільне входження України до світового інформаційного ринку; незбалансованість державної політики та відсутність необхідної інфраструктури в інформаційній сфері. [9]
Стан розвитку інформаційної інфраструктури в нашій країні яскраво ілюструють наступні факти. Сьогодні в Україні на сто чоловік припадає 19,2 телефонів, у розвинутих країнах - близько 50,85%, комутаційне обладнання є аналоговим, морально та матеріально застарілим. Нині в Україні налічується приблизно 1,5 млн. телефонних номерів, які підключені до цифрових АТС.
За інформацією Держкомстату, обсяги капіталовкладень у телекомунікаційну систему України у першому півріччі 2004 р. становили 201,6 млн. грн., або 4,6% загального обсягу. У провідних країнах світу вони сягають 13%. В Україні тривають процеси інформатизації. Вже одинадцятий рік діє система електронних платежів Національного банку України, яка вважається однією з найкращих у Європі та світі. Комп'ютерні системи широко використовуються в усіх сферах суспільного життя, в країні є вже понад 200 тисяч користувачів Internet, діє близько 500 WWW-серверів (у РФ - понад 21000). Здійснюється 11 проектів створення волоконно-оптичних ліній зв'язку (ВОЛЗ), серед яких проект ІТУР (Італія - Туреччина, Україна, Росія), Львів - Держкордон та інші. Якщо будуть збережені сучасні темпи розвитку телекомунікаційної інфраструктури (у 2003 р. уведено 338 тис. номерів, у 2004 р. - 360 тис.), європейського рівня Україна досягне лише через 30-35 років.
Враховуючи сказане вище, а також результати досліджень вітчизняних фахівців, спробуємо сформулювати цілі політики інформаційної безпеки. До них належать:
1. Реалізація конституційних прав громадян, суспільства та держави на інформацію.
2. Захист інформаційного суверенітету України, зокрема, національного інформаційного ресурсу, систем формування суспільної свідомості.
3. Забезпечення рівня
Loading...

 
 

Цікаве