WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Читання лексем виразу - Реферат

Читання лексем виразу - Реферат

символів лексем, викликається функція getc для одержання нового поточного символу. Якщо при цьому вираз вичерпується, то наступним поточним вважається "фіктивний символ" finch.
function getbglx : char;
begin
while not ((tempc in Blex )or( tempc = finch ) ) do tempc := getc;
getbglx := tempc
end;
Функція getcon задає читання символів сталої з образу та побудову за ними відповідного значення типу real. Нехай синтаксис сталої задається метавиразом { } [ '.' { } ]. Розглянемо побудову значення типу real за сталою. Цифри до крапки задають цілу частину числа. Значення чергової цифри додається до результату обробкипопередніх цифр, помноженого на 10. Перед обробкою першої цифри результатом є 0. Крапка пропускається, а значення цифр праворуч від неї множаться на відповідні від'ємні степені числа 10 і додаються до числа:
function getcon : real;
var v, d : real;
begin
v := 0; d := 1;
repeat
v := v*10 + ord(tempc) - ord('0'); tempc := getc;
until not (tempc in Bcon);
if tempc = '.' then tempc := getc;
while tempc in Bcon do
begin
d := d/10; v := v + ( ord(tempc) - ord('0') )*d; tempc := getc
end;
{сталу прочитано; поточним є символ, наступний за її останнім}
getcon := v
end;
Запишемо функцію getcon у інший спосіб, який реально застосовується в побудові підпрограм лексичного аналізу в системах програмування. Обробка чергового символу залежить від того, чи є він цифрою в цілій або дробовій частині сталої, крапкою або символом після сталої.
Додамо змінну cp типу Tcp=(ip, fp, out), елементи якого позначають місця поточного символу tempc в цілій (ip) та дробовій (fp) частині або за межами сталої (out). Спочатку cp=ip. Залежність її наступного значення від попереднього та від поточного символу tc подамо таблицею, в якій стрілка ліворуч відмічає початкове значення ip (табл.20.1).
Нехай змінна v зберігає результат обробки попередніх цифр, d - від'ємні степені числа 10 (спочатку v=0, d=1). Нехай num() позначає вираз ord()-ord('0'). Подамо обробку поточного символу tempc й змінювання значень cp таблицею 20.2. Відсутність присвоювань змінній cp у деяких клітинах табл. 20.2 означає, що її значення не змінюється.
За наведеною таблицею функція getcon записується з уживанням оператора case майже механічно:
function getcon : real;
type Tcp = ( ip, fp, out );
var v, d : real; cp : Tcp;
begin
v := 0; d := 1; cp := ip;
while cp out do
case cp of
ip : case tempc of
'0'..'9' : begin
v := v*10 + ord(tempc) - ord('0');
tempc := getc
end;
'.' : begin
cp := fp; tempc := getc
end
else cp := out
end;
fp : case tempc of
'0'..'9' : begin
d := d/10;
v := v + (ord(tempc) - ord('0'))*d;
tempc := getc
end
else cp := out
end
end; { оператора case cp of та циклу while}
getcon := v
end
Функція getnam записується аналогічно й залишається для самостійної розробки.
5. Читання символів
Нарешті ми уточнимо, як читаються символи виразу з тексту, написавши функцію getc добування наступного символу.
Її розробку почнемо з уточнення задання виразу. Нехай вираз записано в текстовому файлі, у кількох рядках, довжини яких не більше 80. Ознакою кінця виразу є кінець файла. Суміжні лексеми відокремлюються довільними послідовностями пропусків, можливо, порожніми.
Скористаємося обмеженням на довжину рядків тексту та організуємо читання тексту не окремими символами, а рядками. Черговий рядок стає значенням змінної рядкового типу Str, яка називається образом вхідного рядка, або буфером. Саме з буфера символи по одному добуваються за викликів функції getc.
Функцію getc разом із іншими необхідними означеннями помістимо в окремий модуль Inbuf. Створюючи цей модуль, ми повністю відокремлюємо обробку символів виразу від їх конкретного джерела - файла на диску, клавіатури чи ще чогось.
Додамо указання використання модуля Inbuf до модуля Glx.
Для роботи з буфером, тобто змінною buf типу Str, додамо змінні bufl, bufp та tempc, що зберігатимуть відповідно довжину буфера (кількість символів), позицію в ньому, якою закінчується оброблена частина виразу, та її останній, або поточний символ. Означимо ще сталу finch = chr(0), яка стає значенням поточного символу при закінченні виразу. Стала finch та змінна tempc експортуватимуться з модуля, і за його межами рядок "буде видно крізь віконце tempc".
Перенесемо означення імен finch і tempc з модуля Glx до модуля Inbuf.
Ініціалізацію змінних модуля задає процедура bufinit, виклик якої записано в розділі ініціалізації. Вона також забезпечує можливість задати ім'я файла, з якого треба читати вираз. Функція newln описує заповнення буфера новим вхідним рядком та повернення його першого символу.
Модуль Inbuf має такий загальний вигляд:
Unit Inbuf ( input, output );
Interface
const finch=chr(0);
var tempc : char;
function getc : char;
Implementation
const bufml = 80;
type Str=string[bufml];
var buf : Str;
bufl, bufp : integer;
f : text; nam : Str;
procedure bufinit;
begin
buf := ''; {спочатку буфер - порожній рядок}
bufl := 0; bufp := 0;
tempc := ' '; {штучний пропуск перед початком першого рядка}
writeln('Уведіть ім''я текстового файла з виразом'); readln(nam);
assign(f, nam); reset(f)
end;
function newln : char; … end;
function getc; … end;
Begin
bufinit
End.
Наведемо, нарешті, функції getc і newln.
function getc : char;
begin
bufp := bufp + 1;
if bufp <= bufl then tempc := buf[bufp]
else { рядок вичерпано } tempc := newln;
getc := tempc
end;
При виконанні функції newln у разі наявності наступного рядка повертається пропуск. Він штучно додається перед першим символом рядка, аби той не продовжував лексему в попередньому рядку. У разі кінця файла повертається finch - ознака закінчення виразу:
function newln : char;
begin
if eof(f) then tempc := finch
else
begin
readln (f, buf );
bufp := 0; bufl := length ( buf );
tempc := ' '
end;
newln := tempc
end
Loading...

 
 

Цікаве