WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Системний блок - Реферат

Системний блок - Реферат

доступною, якщо на системній платі повністю встановлено відповідну кількість мікросхем пам'яті, що зараз і робиться, коли ці мікросхеми значно подешевшали.
В ОЗП завантажується насамперед дискова операцiйна система (ДОС) та програми користувача (текстовий редактор, система управлiння базою даних, комп'ютерна гра i т.д. i т.п.). Важливо запам'ятати, що в разi відключення ПК від електромережi всi данi, що знаходяться в ОЗП, втрачаються! В разi потреби всi данi необхідно зберiгати на дисках.
Блоки пiд номерами A, B, C, D, E, F носять назву блокiв верхньої пам'ятi (UMB - Upper Memory Blocks) i були зарезервованi фiрмою IBM пiд технiчнi потреби. У блоцi F знаходиться так званий ROM-BIOS (Read Only Memory Basic Input-Output System) - ПЗП-БСВВ (Постiйний запам'ятовуючий пристрiй Базова система введення-виведення). ПЗП БСВВ є невiд'ємною складовою частиною ДОС, в якому по сутi на апаратному рiвнi записанi основнi програми роботи окремих пристроїв ПК по обмiну iнформацiєю.
Блоки E та D були вiльними. В блоцi C з появою комп'ютера IBM PC XT розташували розширення БСВВ, в якому мiстилися програми роботи з жорстким диском. В блоцi B була розташована вiдеопам'ять (пам'ять дисплея монiтора), яка спочатку займала всього 4К. В подальшому на цi потреби не вистачило всього блока i тому в блок A було помiщено розширення вiдеопам'ятi.
Хоча спочатку об'єм пам'ятi в 1М здавався дуже значним, швидко прийшли до висновку, що для багатьох реальних задач це далеко не так. Тому фiрми Lotus, Intel, Microsoft розробили стандарт (LIM), за яким була створена так звана Expanded Memory (мабуть, найкращий переклад цього термiну, який вiдповiдає сутi справи, є сторiнкова пам'ять). Цю пам'ять дозволяється встановлювати навiть у ПК, що обладнанi процесором i86(88), вона може мати об'єм у декiлька мегабайт, але до неї неможливо адресуватися безпосередньо. Крiм того, тiльки невелика кiлькiсть програм може користуватися нею. Зокрема одна з так званих електронних таблиць Lotus 1-2-3 фiрми Lotus може використовувати сторiнкову пам'ять для збереження даних.
Починаючи з ПК, що обладнанi процесором i286, з'явилась можливiсть адресуватися до пам'ятi з адресами бiльшими за 1М (див. таблицю з характеристиками процесорiв Intel). Ця пам'ять дiстала назву розширеної (Extended Memory). На жаль, до цих пiр одна з найпоширенiших ДОС фiрми Microsoft (MS-DOS), про яку ми ще будемо говорити, практично не використовує цю пам'ять за призначенням. Зауважимо нарештi, що починаючи з ПК, обладнаних процесором i386, можна перетворювати розширену пам'ять на сторiнкову в разi потреби.
Роз'єми розширення системи
Цi роз'єми приєднуються безпосередньо до шини. В деякi з них вже вставленi печатнi плати контролерiв (адаптерiв) дисководiв та монiтора. Декiлька роз'ємiв порожнi. В будь-який iз них ви можете вставити печатну плату контролера додаткового пристрою (наприклад, сканера), а до нього вже пiдключити сам пристрiй (в цьому i полягає принцип вiдкритої архiтектури).
Дисководи, дисковi накопичувачі (диски)
Для довгострокового зберiгання iнформацiї (програм, даних тощо) використовуються рiзнi засоби. Один з найпоширенiших - це дисковi магнiтнi накопичувачi, або просто диски. З фiзичної точки зору всi вони мають одну спiльну рису: намагнiченiй дiлянцi диска вiдповiдає 1, ненамагнiченiй - 0.
Диски бувають рiзних типiв. В першу чергу їх можна подiлити на гнучкi (floppy) та жорсткi (hard) диски.
В IBM-сумісних ПК застосовуються два типи гнучких дисків (дискет - diskett), що відрізняються розмірами: 5.25" (символ " позначає дюйми) або 133 мм та 3.5" або 89 мм. Запис інформації ведеться на дві сторони (side) дискети (був час, коли використовувалась лише одна сторона). Кожна сторона поділяється на доріжки (track), а доріжки в свою чергу - на сектори (sector). В кожний із секторів можна записати 512 байт інформації. Кількість сторін, доріжок, секторів визначає об'єм інформації (у кілобайтах або мегабайтах), яку може містити дискета. Для 5.25-дюймових дискет стандартна ємність (формат) може набувати значень: 160К, 180К, 320К, 360К, 1.2М. Щоб зрозуміти звідки беруться ці числа, приведемо формулу для обчислення ємності (C) дискети в залежності від числа сторін (s), доріжек (t) на кожній із сторін та секторів (n) на кожній доріжці: C=s*t*n*512(байт). Нижче наводяться відповідні розрахунки для вказаних форматів 5.25-дюймових дискет:
160 К = 1 * 40 * 8 * 512 байт, 180 К = 1 * 40 * 9 * 512 байт,
320 К = 2 * 40 * 8 * 512 байт, 360 К = 2 * 40 * 9 * 512 байт,
1.2 М = 2 * 80 * 15 * 512 байт.
3.5-дюймові дискети мають такі стандартні формати: 720К, 1.44М, 2.88М. Ці величини також пов'язані відповідним чином із числом доріжок та секторів на доріжці.
Суттєво, що нові дискети потребують форматування (ініціалізації). Цю операцію проводять за допомогою системної утиліти FORMAT (докладніше про це буде йти мова нижче). Зауважимо, що формат дискети повинен відповідати її "паспортним даним": дискету високої щільності (high density) можна форматувати, наприклад на 1.2М, але дискету звичайної щільності (single density) - тільки на 360К. При цьому комп'ютер повинен мати відповідний дисковод. Так, наприклад, дисковод для 5.25-дюймових дискет, який підтримує формат 1.2М, дозволяє працювати також із дискетами меншої ємності, але не навпаки; на IBM PC XT, який обладнаний дисководом тільки для 360-кілобайтних дискет, не можна використовувати дискети на 1.2М.
Жорсткi (hard), фіксовані (fixed) диски або вінчестери (winchester) фізично мало чим відрізняються від гнучких дисків. Ви завжди можете вставити в дисковод та вийняти з нього гнучкий диск. В той же час жорсткий диск вмонтований в дисковод і знімають його в разі невідкладної потреби: при ремонті, заміні тощо. Існує принаймні дві версії походження назви "вінчестер" для жорсткого диска. За однією з них цей диск уперше було зроблено в англійському місті з однойменною назвою, за другою - в специфікації жорсткого диска були присутні цифри 30*30 такі ж самі, як у славнозвісної рушниці.
З точки зору користувача жорсткий диск набагато зручніший у роботі, ніж гнучкий. По-перше, він дозволяє записувати набагато більше інформації. Це пов'язано головним чином з тим, що жорсткий диск має більше сторін (пластин), доріжок та секторів, ніж дискета. По-друге, жорсткий диск обертається разів у 10 швидше ніж гнучкий, що становить близько 3600 обертів за хвилину у вінчестера проти 300 - у дискети. Зауважимо, що деякі сучасні типи вінчестерів обертаються зі швидкістю до 10000 обертів за хвилину.
На відміну від дискет існує набагато більше типів вінчестерів. Їх дані наводяться у їхніх паспортах. Ви можете також довідатись про характеристики жорсткого диска за допомогою найрізноманітнихпрограмних засобів. Зауважимо, що вінчестер, встановлений у комп'ютері, як правило, вже форматований.
Сучасний комп'ютер має у стандартній конфігурації два дисководи для гнучких дисків та один жорсткий диск. Прийнято іменувати дисководи для гнучких дисків іменами A: та B:, жорсткий диск - іменем C:.
Пізніше при розгляді організації файлів операційної системи ми познайомимось з так званими системними областями дисків.
Loading...

 
 

Цікаве