WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Загальний огляд “Інтернет” - Курсова робота

Загальний огляд “Інтернет” - Курсова робота

відвідувачів. Сайти, що їх не відвідують, не мають з чого дбати про розвиток свого наповнення. Розірвати це замкнене коло здатні лише принципові інвестиції, левова частка яких йде на позамережевий промоушн.
У Росії розуміють усі перспективи розвитку українського Інтернет-контенту. Досвід бере своє: поки українські контентники тикаються, як сліпі кошенята, у їхніх російських колег давно набите синці на потрібних місцях. Досі Україна просто не становила для російських інвесторів значного інтересу. 60% українських користувачів "Інтернету" "сиділи" на російських ресурсах. Розвиток вітчизняного сервісу і контенту спричинив поступовий відтік українців з рунету (російського "Інтернету"). Ми поступово призвичаїлись до близьких серцю і розуму сайтів, своїх же каталогів та лічильників. Безкоштовна пошта, що географічно міститься в Києві, а не в Москві чи Петербурзі, доказує свої переваги. На сьогодні кількість наших відвідин російської "Інтернет"-зони впала до 25-35%. [10].
Можна сказати, цього моменту чекали, й істотне зниження числа відвідань українцями російської зони стало умовним сигналом до дії.
При цьому виважена і перевірена на власному ринку стратегія давала росіянам значні переваги перед тими ж американцями. Останнім доводилося приміряти на українську мережу схеми і формули західного "Інтернет"-бізнесу, що, як правило, різняться як небо і земля. Російським інвесторам "АВАН-ПОРТ" пощастило обійтись меншою кров'ю, адже їхній веб-холдинг будувався із уже готових і розкручених сайтів.
Лише один згаданий вище KIEV-JOB.com.ua(відтепер - "AJOB") приніс новонародженому кілька тисяч відвідань щодня.
Ситуація в Україні виглядає таким чином - співвідношення між кількістю ресурсів та кількістю користувачів залишається досить високим.
Невтримний інтернетівський "романтизм" українських користувачів з нескінченними розмовами навколо того, "як підключитися" і "де що шукати" ще кілька років тому зіштовхнувся з жорстокою реальністю: виявляється, в "Інтернеті" є багато сайтів, у яких пропонуються різного роду послуги. Але платні.
Для західних громадян покупка у віртуальних магазинах починаючи від ювелірних прикрас і завершуючи автомобілями, так саме звичні, як для нас походи на колгоспний базар.
Визначити українського користувача платних послуг в "Інтернеті" не важко: це нечисленні покупці різного роду інформаційних послуг і програмного забезпечення, тобто тих продуктів, без яких "ніяк не можна", якщо хочеш іти в ногу із сучасними інформаційними технологіями. [11].
Сьогодні в Україні до транзакцій, які найбільш практикуються через "Інтернет", можна додати оплату членства в наукових товариствах і асоціаціях і покупки в електронній бібліотеці. Українські користувачі, зіткнувшись з дев'ятим валом "інформаційного сміття", досі не підозрюють, що цей потік несе потенційні кошти, яких нам так не вистачає.
Мало хто з'ясовує питання "комерційного начиння" та "економічної віддачі", але ж весь "хрещений світ" давно зрозумів, що важливий не сам "Інтернет", а його економічно цінний зміст. З бізнесменами легше. У більшості своїй вони чудово розуміють, що треба розміщувати в "Інтернеті" відомості про свої товари та послуги чи про інвестиційні об'єкти, чи щось інше, що може сподобатися потенційному покупцю.
Можна з упевненістю говорити, що всі більш-менш серйозні суб'єкти підприємницької діяльності в Україні, компанії чи банки, мають свою www демонстраційну сторінку в "Інтернеті".
Запитання "на засипку" для пересічного громадянина України: "Чи існує правова підтримка надання товарів та послуг з допомогою електронної комерції?" І як провести оплату всіх цих товарів (книг і вина) з України, де гарантії їх отримання? Узагалі-то система оплати через "Інтернет" проста до наївності: у вас запитають або номер вашого банківського рахунка, або дані вашої кредитної картки. Відкрити рахунок у зарубіжному банку українському громадянину просто неможливо. Оплатити покупку зі свого валютного рахунка можна. Але не більше 1 тис. доларів на місяць (або не більше 4 тисяч доларів на рік), і то при пред'явленні документа (контракту), який це підтверджує. Взагалі-то інструкція НБУ "Правил переказу іноземної валюти за межі України на рахунок особистих коштів фізичними особами - резидентами і нерезидентами" №245 від 10.04.1997 року не забороняє, але й не описує процедури покупки через "Інтернет". Залишається лише пластикова картка. [3]
Алe якщо є віртуальний магазин, віртуальна бібліотека, то чому ж не бути віртуальній картці? "Віртуальну" картку на базі міжнародної платіжної системи VISA запропонував своїм клієнтам КБ "Приватбанк". "Інтернет-картка" замінює звичайну міжнародну пластикову картку при оплаті послуг і товарів через мережу "Інтернет", здійсненні поштових/телефонних замовлень, оплаті регулярних платежів. Власнику картки просто необхідно в полі запиту "номер картки" внести номер своєї картки і відправити запит. Якщо на рахунку є необхідна сума, запит буде виконаний, а сума замовлень буде автоматично списана з рахунку клієнта. При використанні "Інтернет-картки" для здійснення регулярних платежів власник картки заповнює доручення на самостійне списання підприємством, яке надає послуги регулярних платежів, з його рахунку. Ковальов Вадим Леонідович, начальник департаменту пластикових карток КБ "Приватбанк": "Інтернет-картка" має всі атрибути картки звичайної: клієнт укладає з банком відповідну угоду з відкриття й обслуговування цільового карткового рахунку, йому відкривається цільовий картковий рахунок, а його картці присвоюється номер відповідно до стандартів міжнародної платіжної системи VISA. Проте сама картка не випускається, а клієнту просто повідомляється номер його "віртуальної картки". [3].
Звичайно, за цією карткою неможливо зняти готівку в банкоматі, а також обслуговуватись у торгово-сервісній мережі. "Віртуальна картка" несе досить вузьке функціональне навантаження - здійснення платежів через "Інтернет". Але саме завдяки цьому тарифи на відкриття і обслуговування "Інтернет-картки" набагато нижчі порівняно із звичайною пластиковою карткою.
Свого часу вельми популярним був вислів, що хтось там увійшов в "Інтернет" і не повернувся. Після зникнення Георгія Гонгадзе цей колися дотепний жарт набув фатального відтінку - українських журналістів викрадають з "Інтернету" (інший варіант - зникають в "Інтернеті"). Гонгадзе зник, будучи редактором Інтернет-проекту "Українська правда". Він зник звідти, звідки в Україні ще ніхто не зникав. Його неможливо буде знайти, не відповівши спочатку на запитання, навіщо Гія ввійшов в "Інтернет", що він там шукав і знайшов. Це не гра слів та понять. Це - пароль та логін для входу в систему. [9].
Реальний поштовх для розвитку української журналістики в "Інтернеті" дали минулорічні президентські вибори. Амбіційним дядькам свої послуги запропонували малоамбітні
Loading...

 
 

Цікаве