WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Загальний огляд “Інтернет” - Курсова робота

Загальний огляд “Інтернет” - Курсова робота

іграх.
Ще два роки тому 88% користувачів "Інтернету" жили в розвинутих країнах. Комп'ютер коштував місячну зарплату середнього американця і восьмирічну зарплату середньостатистичного мешканця Бангладешу. До речі, в Україні комп'ютер вартістю 500 дол., за середньої офіційної зарплати в 260 гривень, можна заробити приблизно за рік, звичайно, економлячи на харчуванні.
У деяких країнах Африки середня ціна доступу до "Інтернету" складає 100 дол., у США - 10. А в Україні ця послуга коштує в середньому 20-30 дол. Утім, у чверті країн світу й донині немає хоча б одного телефону на 100 чоловік... Але це нікому не заважає говорити про глобальний розвиток світу за допомогою "Інтернету".
Як підкреслює Генеральний секретар ООН Кофі Аннан "головним завданням, що стоїть сьогодні перед ООН, є забезпечення глобалізації, що повинна стати позитивним фактором для всіх народів світу". [7]
Для нас ці слова можуть здатися усього лише декларацією. Насправді ж події розгортаються з божевільною швидкістю.
Наприклад, Індія - уже найбільший у світі постачальник програмного забезпечення. Торік ця країна з нерозвиненою інфраструктурою продала його на суму 4 млрд. $, що є рекордною цифрою для усього світу. До речі, в Індії щороку готують 64 тисячі професіоналів у галузі комп'ютеризації, однак потреба у фахівцях цього профілю - 3 мільйони чоловік. Таке співвідношення типове і для інших країн. [7]
Ірландія -рекордсмен у виробництві телефонних "гарячих ліній", а Малайзія - з наснагою створює "інкубатори" для дослідницьких центрів...
Нинішній "інформаційний бум" припадає на використання інформаційних технологій для електронної комерції. У цьому напрямі особливо просунулися деякі країни Західної Європи, Японія, Австралія і Сінгапур.
Причому, на сцену глобальної електронної комерції щомісяця виходить нова країна. Наприклад, у Малайзії останнім часом особливо бурхливо розвиваються торгові веб-сайти. В Індії за допомогою "Інтернету" місцеві рибалки довідуються про погоду... Як говорять індійці, уміння користатися комп'ютером - добре для самооцінки. Мовляв, "раніше мі жили в бідності, і ніхто нас не поважав, а тепер справи пішли значно краще".
Навчають комп'ютерній грамоті в спеціальних комп'ютерних центрах. У багатьох країнах, що розвиваються, вони базуються на поштах і в "сільрадах". Причому головний акцент у навчанні робиться не на технології, а на надання інформації.
Наприклад, у віддалених регіонах Африки встановлюють комп'ютерні контейнери, які використовують для дистанційного навчання, електронної торгівлі, і що дуже важливо - як медичні довідники.
А по Малайзії пересуваються автобуси, начинені комп'ютерами. Вони зупиняються біля кожної школи на кілька тижнів, щоб учні всіх класів могли залучитися до комп'ютерної грамоти... Зрозуміло, що ці "транспортні засоби" підключені до "Інтернету".
Представники ООН (з чиєї ініціативи, власне, й відбувається комп'ютерне навчання вже протягом 4 років) говорять, що впровадження комп'ютеризації в сільських місцевостях дає чудові результати. У підсумку сільські жителі одержують ті ж послуги і можливості, що і жителі міст.
В Україні - на відміну від Індії і Малайзії, - подібних проектів немає. На жаль, ресурси Програми розвитку ООН в Україні дуже обмежені. Тим більше ПРООН в Україні проводить оцінку "електронної готовності" країни, результати якої будуть обнародувані. [7]
Ще одне віяння часу - національні портали, завдяки яким будь-який громадянин Землі може побачити, що ж пропонує та чи інша країна. Як правило, на цих веб-сайтах розміщують основні дані, присвячені економіці, культурі країни, а також туристичні послуги. Цікаво, що на сайтах Китаю та Індії є навіть дані про суми, скеровані на подолання бідності, а назви проектів і фотографії їхніх виконавців публікуються в обов'язковому порядку.
Експерти ООН говорять, що для кожної країни дуже важливо створити професійний веб-сайт.
А що ж Україна? У квітні 2000 року ПРООН і Світовий банк розпочали роботу зі створення проекту "Україна: глобальний розвиток за допомогою "Інтернету", який містить у собі крім всіляких освітніх заходів підтримку широкомасштабного веб-сайту "Ворота в Україну". [7]
Крім основної інформації про економіку, приватизацію та інвестиційні потреби України, проект запропонує комплексний огляд країни, і шляху її розвитку.
До речі, створюються "Ворота в Україну" як великомасштабний світовий веб-сайт "Ворота до глобального розвитку". Це буде універсальна структура для обміну інформацією, знаннями, можливостями, товарами і послугами.
Першими потенціальними спонсорами розвитку системи "Інтернет" в Україні стали американці, що явно вже примірялися до можливостей українського "Інтернету". Зокрема, одна із західних мережевих корпорацій ще рік тому відкрила в Києві своє представництво... Започаткування перших вітчизняних web-холдингів відбулося тихо і майже непомітно для стороннього ока. Власне, про веб-холдінги заговорили лише в зв'язку з неосяжними інвестиціями в українські мережеві проекти, що їх пов'язували з іменами двох впливових американців - Джозефа Леміра (фундатор "Гала-радіо") та Джеда Сандена ("Кіеv-Роst"). Перший заповзявся розкручувати холдинг під назвою "Gala.net", другий доклав зусиль до появи "Супутник-медіа". [10]
Ще одним іноземним інвестором української мережі стала компанія "Сігма-Блейзер", яка, окрім Інтернет-проектів (volia.com), вклала кілька мільйонів доларів у київське телебачення.
Поява росіян на ринку вітчизняного Інтернет-контенту передбачалась давно, але якихось помітних рухів на цьому терені не відбувалось. Лише в січні, разом з "мережними" чутками про купівлю російськими компаніями низки найжиттєздатніших українських ресурсів (серед яких найрозкрученіший сайт пошуку роботи KIEV-JOB.com.ua), постав проект під назвою "Аванпорт". Власне, про величну і походження своїх інвестицій упорядники свіжоутвореного web- холдингу сором'язливо і делікатно мовчать. Називають лише свої інвестиції "безпрецедентними", даючи волю журналістській фантазії. [10]
Для Росії контент (інформація, що наповнює мережу) - бізнес, що давно склався. Вже давно нікого не дивує, що НТВ послалося на Lenta.ru, Інтернет-видання намагаються тіснити традиційні медіа.
Однак ставка комерсантів у змістовному наповненні мережі завжди робилась на розважальні сайти (анекдоти, чати, еротика тощо). 60% користувачів шукають .у мережі саме розваг. Розвиток російського Інтернет-наповнення свого часу стимулювався попитом населення.
За висновками експертів, у розвитку Інтернет-контенту Україна відстає від решти світу років на п'ять, а від Росії - на два. І розвиток цей продиктований передусім незворотністю побудови самобутнього вітчизняного контенту на противагу пропонованого російськими ресурсами.
Полишені привабливості, українські сайти були позбавлені зацікавлених
Loading...

 
 

Цікаве