WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Середовище передачi в локальних мережах - Реферат

Середовище передачi в локальних мережах - Реферат

внутрішньої конструкції кожного окремого протоколу, всі вони мають певні спільні функції і властивості:
Ініціалізація зв"язку. Кожен протокол має засоби для ідентифікації РС по імені, номеру або двох атрибутах. Ця схема є доступною для всіх рівнів передачі інформації. Обмін інформацією між певними вузлами активізується після визначення вузла-адреси (як правило- файлового серверу робочої станції, що ініціює діалог. Ініціююча станція також встановлює один із двох типів діалогу: датаграму і сеанс.
Відправка і отримання даних. Кожен протокол надає засоби для відправки і отримання повідомлень робочими станціями адресата і джерела. Протокол накладає певні обмеження на довжину повідомлень. Крім того, він надаєучасника діалогу сеансового типу засоби для визначення статусу діалогу.
Завершення обміну. Протокол надає засоби для коректного завершення діалогу.
Як вже повідомлялось, існує два типи міжкомп"ютерного обміну даними - датаграми та сеанси.
Датаграма - це повідомлення, яке не потребує підтвердження про прийом від приймаючої сторони. Якщо таке підтвердження необхідно, то адресат повинен сам послати спеціальне повідомлення. Для здійснення обміну цим способом приймаюча і передаюча сторони повинні дотримуватись певного протоколу. Кожна датаграма є окремим повідомленням і при наявності декількох датаграм в ЛОМ порядок їх доставки не гарантується. В деяких випадках максимальна довжина датаграм набагато менша, ніж довжина повідомлень в сеансах. Проте, в більшості випадків швидкість передачі датаграм набагато більша ніж швидкість передачі повідомлень у сеансах.
На противагу датаграмам, в сеансі передбачається створення логічного зв"язку для обміну повідомленнями між РС і гарантується отримання повідомлень. В той час, коли датаграми можуть передаватись в будь-який період часу, в сеансах для передачі повідомлень спочатку необхідно виконати деяку підготовчу роботу:сеанс необхідно спочатку встановити, після цього йде передача даних, і після закінчення обміну сеанс необхідно закрити.
Фірма Novell з мережевою ОС NetWork приймає протоколи ІРХ для обміну діаграмами і SPS для обміну в сеансах.
Протокол ІРХ (Internetwork Packet Exchange - міжмережевий обмін пакетами) використовується модулями перенаправлень файлів. Він виконує функції адресації, маршруторування і перемикання в процесі передачі пакетів повідомлень. протокол ІРХ більш швидкодіючий ніж протокол SPХ, 95% доставки інформації - безпомилковий.
Протокол SPХ (Sequenced Packet Exchange - послідовний обмін протоколами) призначений для встановлення діалогу і використовується напротязі сеансу. Для обміну даними по цьому протоколу спочатку необхідно встановити логічний зв"язок між двома учасниками. Після цього повідомлення можуть функціонувати в двох напрямках. Протокол SPХ гарантує передачу інформації в вірній послідовності.
Протоколи високого рівня (їх ще називають протоколами перенаправлення файлів) використовуються фірмами ІВМ і Microsoft в програмних продуктах LAN Manager i LAN Server використовують потокол SМВ (Server Massage Block - Блоки повідомлень сервера). Фірма Novell в ОС NetWork використовує протокол NCP (NetWork Core Protocol - Протокол ядра NetWork). В однорангових ЛОМ інколи використовується протокол SМВ.
Мережеві ОС LAN Manager i LAN Server перехоплюють звернення прикладних програм на РС до функції вводу/виводу і направляють їх на сервер. Здійснюється це таким чином. Програмні модулі на РС, що використовують протокол SМВ і DLR (DOS LAN Requester) відкривають сеанс зв"язку NetBios з програмним забезпеченням LAN Manager або LAN Server, що працюють на сервері. Після цього DLR i сервер обмінюються SМВ- блоками. Фірма ІВМ визначає чотири категорії SМВ- блоків: управління сеансом, доступу до файлів, обслуговування прінтера і повідомлень.
Вставка
Мережа - це два або більше комп'ютери, об'єднані кабелем таким чином, щоб вони могли обмінюватись інформацією.
Мережа - це сумісне використання (або розподілення). Розподіл файлів, ресурсів і пограм.
Розподіл файлів означає те, що мережа дозволяє користуватися файлами декількох користувачів. Є два способи представлення файлів: передача файлів з комп'ютера на комп'ютер та відправка файлів на проміжний пункт, де вони будуть знаходитись до того часу, поки їх не забаре інший користувач.
Розподіл ресурсів - це установка певних пристроїв, наприклад, диску чи прінтеру таким чином, щоб всі комп'ютери мережі могли ними користуватися.
Розподіл програм - використання програми, що знаходиться на спільному диску мережі.
Існуючі на сьогодні мережі досить відрізняються за принципами взаємодії, характеристикам і рівнем запропонованих послуг. Це пов'язано як з реальними потребами замовників, так і з розвитком мережевих архітектур.
За складністю обслуговування існує три види мереж : реальні, штучні та однорангові.
Реальні - це мережі, які вимагають одного-двох спеціалістів для для постійного обслуговування. Представником такої мережі є мережа NetWork фірми Novell. Крім того, дана мережа потребує крім DOS спеціальну операційну систему.
Штучні мережі - вони працюють як реальні мережі, але не потребують спеціального жорсткого диску. Ці мережі дозволяють з'єднувати комп'ютери через послідовні або паралельні порти без спеціальних мережевих адаптерів. Інколи такий зв'язок називають "по нуль-модему". Такі мережі дуже повільні.
Однорангові - знаходяться між реальними і штучними. Їх часто називають "рівними серед рівних" (peer -to- peer network). В таких мережах всі комп'ютери працюють на рівних і не поділяються окремо на РС і ФС; кожен може виконувати ці функції.
Дві найбільш популярні мережі цього напрямку - це LAN tastic фірми Artsoft i Windows for Workgroups фірми Microsoft.
Ці мережі мають всі можливості реальних і одночасно є легкими в установці і експлуатації. Вони не визначають чітко РС і ФС.
За ступенем охоплення території і користувачів можна здійснити наступну класифікацію: глобальні мережі спільного використання, корпоративні мережі і локальні обчислювальні мережі.
Глобальні мережі спільного користування виставляють наступні вимоги:
* наявність могутньої і гнучкої системи адресації, що дозволяє визначити велику кількість користувачів;
* висока ефективність передачі корисної інформації;
* використання складних протоколів маршрутирізації.
Корпоративні мережі призначені для об'єднання замкнутої групи користувачів, наприклад співробітників корпорації або фірми і можуть носити глобальний або локальний характер.
Локальні обчислювальні мережі призначені для організації взаємодії обмеженої групи користувачів, що використовують спеціальні протоколи з спрощеним механізмом маршрутирізації, адміністрування, передачі даних.
Loading...

 
 

Цікаве