WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Система файлів MS DOS - Реферат

Система файлів MS DOS - Реферат

Для виконавчих файлів, в яких записані програми, вико-ристовуються розширення .exe чи .com. Файли з розширенням .dbf чи .dat містять дані.
Каталог (картотека)
Файли на диску повинні бути систематизовані, що надає можливість швидко знайтипотрібний файл. Крім того, спосіб запису повинен давати можливість модифікувати файли: змінювати їх зміст, скорочувати, допо-внювати. Це завдання, рішення яких повинна забезпечувати будь-яка операційна система.
Виходячи з цих міркувань DOS записує файл на диску у визначене місце і одночасно розміщує ім'я файла та додаткову інформацію про нього в спеціально підготовленому для цієї цілі списку. Такий список файлів називають каталогом чи картотекою (по-англійськи: directory) - ці назви використовуються як синоніми. Крім імені файла, в каталозі за-писується також його довжина, дата і час останньої модифікації та вказі-вник місця, в якому фізично знаходяться дані файла. Ця інформація не-обхідна операційній системі для того, щоб вона могла знайти файл на диску.
Диск ділиться на дві частини: перша - це каталог, що містить спи-сок файлів, друга - це область даних, що містить файли, які безпосере-дньо зберігаються на диску. Маючи диск, організований таким чином, DOS прекрасно справляється із зберіганням та пошуком даних.
Виведення змісту диска
Ні один користувач не в змозі запам'ятати всі файли, які знаходяться на жорсткому диску (особливо при теперішніх їх розмірах). Щоб дізна-тися, які файли знаходяться на диску, потрібно скористатися відповід-ною командою. Для виводу змісту диска служить команда DIR (скоро-чення від англійського слова directory). У відповідь на цю команду DOS покаже на дисплеї зміст диска, тобто список файлів, які знаходяться на ньому.
Команди операційній системі дають з допомогою клавіатури. Впи-суючи команду, можна користуватися великими чи маленькими літерами - це не має значення. Після вводу тексту слід натиснути клавішу e.
Натиснувши e можна побачити зміст диска. Інформація про файли висвітлюється в п'яти колонках:
" імена файлів;
" розширення;
" довжина файлів, тобто кількість байт, що займають файли;
" інформація про дату останньої модифікації (чи створення) файла;
" інформація про час останньої модифікації файла.
На екран також виводиться інформація про каталоги та підкаталоги, що знаходяться на даному диску. Підкаталоги розбивають диск на логіч-ні частини, довжина яких попередньо невизначена. В підкаталогах можна розміщати файли чи підкаталоги більш низького рівня. Кожен підката-лог повинен мати ім'я. Тільки головний каталог (який називають корене-вим) не має імені і позначається символом "".
Система файлів - це всі логічні елементи запам'ятовування інфор-мації на диску. У випадку операційної системи DOS система файлів скла-дається з кореневого (головного) каталогу, підкаталогів, підкаталогів нижчого рівня і файлів.
Для того, щоб змінити поточний каталог, служить команда CD. Щоб змінити поточний підкаталог, слід набрати команду CD, а в якості пара-метру ввести ім'я каталога, який повинен стати поточним, або "..", якщо поточним каталогом повинен стати вищестоящий каталог. Зміну поточ-ного каталогу можна розуміти як "вхід в каталог" чи як "відкриття" ка-талогу.
В кожному підкаталозі є файли з іменем "." та "..". Це файли, які створюються і використовуються DOS в кожному підкаталозі і самі тра-ктуються як підкаталоги. Ці файли створюються DOS в момент ство-рення підкаталогу і знищуються в момент знищення цього підкаталогу. Користувач не повинен виконувати ніяких операцій з допомогою запи-сів, що позначають ці файли. Тільки запис ".." може бути використана для зміни поточного каталогу на вищестоящий. Ці файли представляють:
. - поточний каталог;
.. - вищестоящий каталог.
Щоб змінити поточний диск, достатньо ввести його ім'я, наприклад:
А: e - змінити поточний диск на А:;
D: e - змінити поточний диск на D:.
Команда DIR може виконуватись з параметром /р, що дає можли-вість висвітлювати список файлів посторінково. Якщо список файлів до-вгий і не вміщується на екрані, то можна поручити DOS, щоб вона висві-тлювала список посторінково, тобто після заповнення монітора зупиняла вивід і чекала реакції користувача.
Центральний процесор, його будова, принцип дії і характе-ристика
Процесор зсередини
Всі інтегральні схеми (чіпи) в комп'ютері - це невеликі плоскі шма-точки кремнію, захищені корпусом. Структура типового чіпа показана на малюнку:
Він складається із захисного шару, металічних шарів, самих при-строїв, кремнієвої підкладки та корпусу. Ось функція кожного з шарів:
" Захисний шар. Цей шар захищає чіп від дії повітря.
" Металічні шари. Металічні доріжки на пристроях забезпечують можливість підключення. Вони подібні до доріжок на друкованих мікросхемах, але набагато вужчі і більш точно напрямлені.
" Пристрої. Пристрої, що дозволяють чіпу виконувати його функ-ції, друкуються на кремнієву підкладку з використанням ретельно дозованих домішок. Ці домішки змінюють характеристики чисто-го кремнію.
" Кремнієва підкладка. Це плоский шматок чистого кремнію, з яко-го і починається виготовлення чіпа.
" Корпус. Оберігає кремнієві чіпи. Оскільки в процесорах Pentium та Pentium Pro чіп кріпиться до нижньої частини корпусу, для та-ких процесорів наш малюнок слід перевернути.
Виробники чіпів друкують пристрої і розводку на плоский шматок чистого кремнію. Таким чином, на одній кремнієвій пластині одночасно створюється багато чіпів. При розрізуванні такої пластини отримуються окремі чіпи, які вмонтовуються в порожнину всередині корпусу.
Конвеєр та суперскалярна технологія
В чіп Pentium вмонтовано більше трьох мільйонів транзисторів, а чіп Pentium Pro має їх більше п'яти мільйонів (і це не враховуючи чіп кешу, який також знаходиться в корпусі).
Суперскалярне виконання інструкцій. В процесорах Pentium та Pen-tium Pro суперскалярна технологія включає конвеєрну обробку даних в чіпі. Якщо вся робота виконується одним пристроєм, на кожний етап за-трачується один такт і за цей час більше нічого не відбувається. Розподіл роботи на кілька задач і передача їх від одного пристрою до іншого за-стосовує кілька виконавців (пристроїв); таким чином, за один такт вико-нується більший об'єм роботи.
Кожний з таких пристроїв у конвеєрі процесора виконує певний етап (крок, підзадачу) обробки даних. На кожному етапі виконується специ-фічна для цього етапу обробка даних, і тому для виконання роботи на кожному етапі потрібне робоче місце зі специфічним "обладнанням", яке інколи називається сегментом конвеєра. Час виконання етапів роботи ча-сто називається також кроком чи тактом конвеєра. В конвеєрі процесора Pentium виконується п'ять етапів, а в
Loading...

 
 

Цікаве