WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Механiзацiя лiчби. Машина Паскаля. Рахiвниця - Реферат

Механiзацiя лiчби. Машина Паскаля. Рахiвниця - Реферат

машина залишалася десятковою, а її пам'ять складала лише 20 слiв. Програми зберiгалися поза оперативною пам'яттю.
Завершальну точку в створеннi перших ЕОМ поставили, майже одночасно, у 1949- 52 рр. вченi Англiї, Радянського Союзу i США, що створили ЕОМ iз програмою, яка зберiгалася в пам'ятi. Морiс Уiлкс (Maurice Wilkes, 1913), Electronic Delay Storage Automate Computer EDSAC - електронний автоматичний комп'ютер на лiнiях затримки, 1949 р.; Сергiй Лебедєв (1902- 1974), Мала електронно рахункова машина МЕСМ, 1951 р.; , Джон Мочлi i Преспер Еккерт, Джон фон Нейман (John von Neumann, 1903-1957), Electronic Discrete Variable Computer EDVAC, 1952 р.)
Протягом механiчного, релейного i на початку електронного перiоду розвитку цифрова обчислювальна технiка залишалася областю технiки, науковi основи якої тiльки дозрiвали.
Першими складовими майбутньої науки використаними надалi для створення основ теорiї ОМ, явилися дослiдження двоїчної системи числення, проведенi Лейбницом (XYII сторiччя), алгебра логiки, розроблена Джорджем Булем (XYIII сторiччя), абстрактна машина ("машина Т'юринга"), запропонована генiальним Т'юрингом у 1936 р., використана для доказу можливостi механiчної реалiзацiї будь-якого алгоритму, що має рiшення, теоретичнi результати Шеннона, Шестакова, Гаврилова (30-i роки н.с.), якi об'єднали електронiку з логiкою. Принципи побудови цифрових ЕОМ, висловленi Еккертом i Нейманом (США, 1946 р.) i, незалежно, Лебедєвим (СРСР, 1948 р.) стали завершенням першого етапу розвитку науки про ЕОМ.
Цифрова обчислювальна технiка в цей час була ще недосконалою i багато в чому поступалася аналоговiй, що мала у своєму арсеналi механiчнi iнтегратори, машини для рiшення диференцiйних рiвнянь та iн.
Проте, на наступному етапi цифрова технiка зробила безпрецендентний ривок за рахунок iнтелектуалiзацiї ЕОМ, у той час як аналогова технiка не вийшла за рамки засобiв для автоматизацiї обчислень.
Подальшому розвитку цифрової технiки сприяло становлення науки про комп'ютери. Науковi основи цифрових ЕОМ у цей час поповнилися теорiєю цифрових автоматiв, основами програмування, теорiєю штучного iнтелекту, теорiєю проектування ЕОМ, комп'ютерними технологiями рiзноманiтних iнформацiйних процесiв, що забезпечили становлення нової науки, що одержала назву "Computer Science" (комп'ютерна наука) у США i "iнформатика" у Європi. Великий внесок у її розвиток внесли вченi України про що буде сказано нижче.
В СРСР, у тому числi в Українi, поняття "обчислювальна технiка" довгий час використовувалося як для позначення технiчних засобiв, так i науки про принципи їхньої побудови i проектування.
В даний час для цiєї цiлi використовується термiн "iнформатика", що позначає науку про одержання, передачу, збереження й опрацювання iнформацiї. У свою чергу, її роздiляють на теоретичну i прикладну.
Теоретична iнформатика займається математичним моделюванням iнформацiйних процесiв. Прикладна охоплює питання побудови та проектування ЕОМ, мереж, мультимедiа, комп'ютернi технологiї iнформацiйних процесiв i iн. Головною науковою базою прикладної iнформатики є електронiка (мiкроелектронiка) i теорiя штучного iнтелекту. Об'єднавши в одне два слова: iнтелект i електронiка, одержимо для прикладної iнформатики бiльш вдалу, як нам здається, назву IНТЕЛЕКТРОНIКА - "iнтелектуальна" електронiка.
Слiд зазначити, що в галузi штучного iнтелекту, незважаючи на багато досягнень, ми стоїмо лише на самому початку розвитку цього важливого наукового напрямку, i тут вiдчиняються величезнi перспективи зближення ЕОМ iз "iнформацiйними" можливостями людини.
Трохи iсторiї. У 1870 р (за рiк до смертi Беббiджа) англiйський математик Джевонс сконструював (мабуть, першу у свiтi) "логiчну машину", що дозволяла механiзувати найпростiшi логiчнi висновки.
У Росiї про роботу Джевонса стало вiдомо в 1893 р., коли професор унiверситету в Одесi I.Слешинський опублiкував статтю "Логiчна машина Джевонса" ("Вiсник дослiдної фiзики та елементарної математики", 1893 р., №7).
"Будiвельниками" логiчних машин у дореволюцiйнiй Росiї стали Павло Дмитрович Хрущов (1849-1909) i Олександр Миколайович Щукарєв (1884-1936), що працювали в навчальних закладах України.
Першим вiдтворив машину Джевонса проф.Хрущов. Примiрник машини, створений їм в Одесi, одержав "у спадщину" професор Харкiвського технологiчного iнституту Щукарєв, де вiн працював починаючи з 1911 р. Вiн сконструював машину наново, привнесши в неї цiлий ряд удосконалень, i неодноразово виступав iз лекцiями про машину i про її можливi практичнi застосування. Одна з лекцiй була прочитана в 1914 р. у Полiтехнiчному музеї в Москвi. Присутнiй на лекцiї проф. А.Н.Соков писав:
"Якщо ми маємо арифмометри, що складають, що вiднiмають, що множать мiльйоннi цифри поворотом важеля, то, очевидно, час потребує мати логiчну машину, спроможну робити безпомилковi висновки й умовиводи одним натисканням вiдповiдних клавiш. Це збереже масу часу, залишивши людинi галузь творчостi, гiпотез, фантазiї, натхнення - душу життя". Цi пророчi слова були сказанi в 1914 р.! (Журнал "Вокруг света", №18, статья А.Н.Сокова "Мыслительная машина").
Слiд зазначити, що самий Джевонс, першостворювач логiчної машини, не бачив для неї яких-небудь практичних застосувань.
На жаль, машини Хрущова i Щукарєва не збереглися. Проте, у статтi "Механiзацiя мислення (логiчна машина Джевонса)", опублiкованої професором А.Н.Щукарєвим у 1925 р. ("Вiсник знання", №12), дається фотографiя машини сконструйованої Щукарєвим i її достатньо докладний опис, а також, що дуже важливо - рекомендацiї по її практичному застосуванню.
Таким чином, в АланаТ'юринга, що опублiкував в 1950 р. статтю "Чи може машина мислити?" були попередники в Українi, що цiкавилися цим питанням.
Найкраще про "iнтелектуальний" розвиток машин вiдповiв В.М.Глушков.
"Навряд чи можна сумнiватися, що в майбутньому усе бiльш i бiльш значна частину закономiрностей навколишнього нас свiту буде пiзнаватися, i використовуватися автоматичними помiчниками людини. Але настiльки ж, безсумнiвно, i те, що усе найбiльш важливе в процесах мислення i пiзнання завжди буде належати людинi. Справедливiсть цього висновку обумовлена iсторично.
...Людство не являє собою просту суму людей. iнтелектуальна i фiзична мiць людства визначається не тiльки сумою людських мускулiв i мозку, але i всiма створеними їми матерiальними i духовними цiнностями. У цьому змiстi нiяка машина i нiяка сукупнiсть машин, що є у кiнцевому рахунку продуктом колективної дiяльностi людей, не можуть бути "розумнiшими" людства в цiлому, тому що при такому порiвняннi на одну чашу ваг кладеться машина, а на другу - усе людство разом iз створеною їм технiкою, що включає, зрозумiло, i машину яка розглядалася.
Слiд зазначити також, що людинi iсторично завжди буде належати остаточна оцiнка iнтелектуальних, так само як i матерiальних цiнностей, у тому числi i тих цiнностей, що створюються машинами, так що й у цьому змiстi машина нiколи не зможе перевершити людини.
Таким чином, можна зробити висновок, що в чисто iнформацiйному планi кiбернетичнi машини не тiльки можуть, але й обов'язково повиннi перевершити людину, а в рядi поки ще вiдносно вузьких галузей вони роблять це вже сьогоднi. Але в планi соцiально-iсторичному цi машини є i завжди залишаться не бiльш нiж помiчниками i знаряддями людини". (В.М.Глушков. Мышление и кибернетика//Вопр. философии. 1963. № 1).
Що стосується мiкроелектронiки, то варто сказати, що розмiри електронних компонентiв у даний час наближаються до межi - 0,05 мiкрона.
Проте, iстотно нових i ефективних елементiв ще не з'явилося, а виходить, що для термiна "iнтелектронiка" можливе довге життя.
Як говорилося вище, розвиток цифрової ОТ останнi десятилiття йде, у першу чергу, по шляху нарощування в ЕОМ вбудованного штучного iнтелекту. Комп'ютери, що одержали свою назву вiд початкового призначення - автоматизацiї обчислень, одержали друге, дуже важливе застосування - стали незамiнними помiчниками людини в його iнтелектуальнiй дiяльностi.
Iнтелектуалiзацiя засобiв аналогової технiки не вiдбулася, i це поряд iз невисокою точнiстю обчислень, призвело до її поразки в змаганнi з цифровою технiкою.
Буде воно тимчасовим або остаточним - покаже час.
Loading...

 
 

Цікаве