WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Розробка системи білінгу Інтернет та телефонних послуг - Пошукова робота

Розробка системи білінгу Інтернет та телефонних послуг - Пошукова робота

Розрахунок освітленості можна здійснювати двома методами: точковим і методом коефіцієнта використання [2]. Для даного випадку простіше використати метод коефіцієнта використання.

Світловий потік, необхідний для створення заданої мінімальної освітленості при одному джерелі світла визначається за формулою, лм:

, (6.1)

де Е – мінімальна нормована освітленість, лк;

S – площа освітлюваного приміщення або поверхні, м2 ;

kз – коефіцієнт запасу, приймаємо рівним 1.5;

z – коефіцієнт нерівномірності освітлення, приймаємо рівним 1.1;

N – кількість джерел світла;

η – коефіцієнт використання світлового потоку джерела світла.

Коефіцієнт використання світлового потоку η є складною функцією багатьох змінних; при розрахунку його визначають з врахуванням типу світильника, коефіцієнтів відбиття стін ρстін , підлоги ρпідлоги і стелі ρстелі та індексу приміщення:

, (6.2)

де S – площа приміщення, м2;

h – висота підвісу світильника над розрахунковою поверхнею;

А і В – сторони приміщення, м.

Розміри приміщення оператора ЕОМ А = 10 м, В = 5 м, Н = 4.3 м. Висота розміщення розрахункової площини 0.8 м. Стіни, стеля і підлога середньої світлості ρстін = 50٪ , ρстелі = 30٪ , ρпідлоги = 10٪. У приміщенні оператора ЕОМ повинна бути освітленість 200 лк, при коефіцієнт запасу 1.5.

Визначаємо індекс приміщення за формулою (2):

Для і = 1, знаходимо η = 0.36 в таблиці 2.

Тоді необхідний світловий потік складає згідно (8.1):

Для лампи ЛБ40 світловий потік складає 3000 лм. Відповідно, для світильника ЛПО2х40 світловий потік Ф' = 6000 лм.

Таблиця 2 – Коефіцієнт використання світлового потоку  в залежності від індекса приміщення i

Індекс приміщення, i

Коефіцієнт використання світлового потоку, 

0,5

0.22

1

0.36

2

0.48

3

0.54

4

0.59

5

0.61

Кількість світильників:

    Отже, щоб забезпечити освітленість 200 лк у приміщенні оператора, необхідно встановити по чотири світильники ЛПО 2х40 в два ряди.

    Література

  1. ДСТУ 2293-93. Система стандартів безпеки праці. Терміни та визначення.

  2. Самгин Э.Б. Освещение рабочих мест. – М.: МИРЭА, 1989.

  3. Павлова С.П. Охрана труда в радио- и электронной промышленности. – М.: Энергия, 1979.

7 ЕКОНОМІЧНЕ ОБГРУНТУВАННЯ РОЗРОБКИ КОМПЛЕКСУ

Основними передумовами для застосування розроблюваного комплексу є:

  • потреба в системі реєстрації, обліку і виписки фінансової інформації про інтернет з'єднання;

  • зменшення загальних витрат по статті "зв'язок" на підприємстві;

  • підвищення організаційної дисципліни співробітників;

  • забезпечення елементів безпеки в сфері збереження конфіденційної інформації і контролю над співробітниками;

  • розв'язання проблем взаєморозрахунків з вищестоящими операторами;

  • оптимізація використання канальної, транзитної і абонентської ємностей.

Ці об'єктивні потреби є достатньо вагомими, щоб зрозуміти необхідність розробки, проте завжди потрібно обгрунтувати рішення економічно. В цьому розділі розглянуто, з однієї сторони, доцільність розробки комплексу виконавцем, так і закупки та впровадження його, з іншої сторони, користувачем.

    7.1 Сітковий графік та його характеристики

    Автоматизовані системи управління спираються на економіко-математичні моделі моделювання, наукову організацію економічної інформації, використання обчислювальних машин. В плануванні і управлінні складними розробками, високоефективними виявились сіткові методи, що отримали в останні роки широке розповсюдження.

    Сіткове планування і керування – це системи планування комплексу робіт, що орієнтована на виконання кінцевої мети. В системах широко використовується графічне зображення та аналітичний опис плану робіт, які відображають їх логічну послідовність, взаємозв'язок і тривалість, і створюються з метою наступної оптимізації розробленого плану [1].

    Сітковий графік є основним плановим документом в системі сіткового планування і керування, що представляє собою інформаційно-динамічну модель, в якій зображаються взаємозв'язки і результати всiх робіт, необхідних для досягнення кінцевої мети розробки, тобто сітковий графік – це наглядне відображення плану робіт.

    В сітковому графіку детально чи укрупнено показано, що, в якій послідовності, коли, за який час, для чого необхідно виконати, щоб забезпечити закінчення вcіх робіт не пізніше заданого, директивного часу.

    Головними елементами є події і роботи.

    Подія – це стан, момент досягнення проміжної або кінцевої цілі розробки. Подія має протяжність в часі.

    Робота – це розтягнений в часі процес, необхідний для здійснення події. Кожна робота має попередню подію і закінчується визначеною подією. На сіткових графіках подія відображається колом, а робота – стрілкою.

    До основних параметрів сіткового графіку відносяться: критичний шлях, резерви часу подій, резерви часу робіт. Ці параметри є вихідними для одержання ряду додаткових характеристик, а також для аналізу мережі чи для аналізу складеного плану розробки.

    Критичний шлях – найбільш тривала по часу послідовність робіт, які ведуть від вихідної до завершальної події, яка ставиться при плануванні розробки.

    При плануванні комплексу операцій критичний шлях дозволяє знайти термін настання завершальної події. В процесі керування ходом розробки увага керівництва зосереджується на роботах критичного шляху. Це дозволяє найбільш доцільно і оперативно контролювати обмежене число робіт, що впливають на термін розробки, а також краще використати існуючі ресурси.

    Основними параметрами сіткової моделі, крім критичного шляху, є резерви часу завершення події і різноманітні резерви часу робіт.

    Резерви часу існують в сітковому графіку в усіх випадках, коли існує більш ніж один шлях різної тривалості.

    Ранній строк настання Tр(і) події і дорівнює мінімальному з можливих моментів настання цієї події, якщо задано тривалості робіт і початковий момент (без урахування директивного строку завершення комплексу). Цей строк визначається протяжністю максимального шляху, який пов'язує вихідну подію сітки з розглядуваною подією.

    Пізній строк настання Tп(і) події і – максимальний з допустимих моментів настання даної події, при якому ще можна виконати всі наступні роботи, додержавши директивного строку настання завершальної події (якщо директивний строк не задано, то за пізній строк завершальної події береться її ранній строк).

    Рeзерв і-ї події визначається як різниці між пізнім і раннім строком завершення події за формулою:

    R = Tп – Tр (7.1)

    Для кожної роботи ( i, j ) визначаються :

    Ранній строк початку:

    Tр.поч(i,j) = Tр(і) (7.2)

    Пізній строк початку:

    Tп.поч(i,j)= Tр(і) – T(і, j) (7.3)

    Ранній строк закінчення:

    Tр.зак(i,j)= Tр(і) + T(і, j) (7.4)

    Пізній строк закінчення:

    Tп.зак(i,j) = Tп(і) (7.5)

    У системах використовуються чотири види резервів часу:

  • повний резерв;

  • вільний резерв;

  • частковий резерв першого роду;

  • частковий резерв другого роду.

    Роботи, які лежать на критичному шляху резервів часу не мають.

    Повний резерв часу показує на який термін (максимальний) може бути пересунуто або продовжено виконання якоїсь роботи і визначається за формулою:

    Rп = Tп(j) – Tр(і) – T(і, j) (7.6)

    Вільний резерв часу – це додатковий резерв понад час виконання роботи між пізніми або ранніми її термінами строками і визначається за формулою:

    Rв = Tр(j) – Tр(і) – T(і, j) (7.7)

    Порядок побудови сіткового графіка визначається прийнятою технологією і організацією робіт. Сітковий графік відображає тільки існуючу або проектовану черговість і взаємозв'язок виконання робіт.

    По кожній роботі необхідно враховувати:

  • які роботи повинні бути завершені раніше, ніж почнеться дана робота;

  • які роботи можуть початися після завершення даної роботи;

  • які інші роботи повинні виконуватись одночасно з виконанням даної роботи.