WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Технологія організації власної справи - Реферат

Технологія організації власної справи - Реферат

документа - бізнес-плану. Бізнес-план - це основний документ, який визначає необхідність створення нового підприємства. В ньому наводяться основні характеристики та прогнозовані фінансові показники, серед яких, зазвичай, такі: загальна потреба в стартовому капіталі; схема фінансування нового бізнесу, пропонована засновниками; очікувані терміни повернення вкладеного капіталу інвесторам (кредиторам) і деякі інші.
Для підготовки бізнес-плану засновники створюваного підприємства повинні здійснити певні передстартові витрати капіталу. До таких витрат відносять оплату праці розробників бізнес-плану і фінансування пов'язаних із цим досліджень. Як правило, в суму статутного фонду (статутного капіталу) створюваного підприємства вони не включаються.
Ризики, пов'язані з формуванням (і подальшим використанням) капіталу створюваного підприємства характеризуються досить високим рівнем. Це зумовлює відповідно високий рівень вартості окремих елементів позикового капіталу, що залучається на стадії створення підприємства.
Отже, основні принципи, якими доцільно керуватися в процесі формування капіталу створюваного підприємства можуть бути сформульовані так (рис. 1):
Урахування перспектив розвитку господарської діяльності підприємства. Досягається через формування певної резервної частини активів - резервні виробничі потужності, резервні запаси матеріальних оборотних коштів, резервна сума грошових активів тощо, яка має забезпечити розвиток створюваного підприємства, на найближчому етапі його функціонування, поки підприємство не зможе генерувати необхідний капітал з внутрішніх джерел.
Забезпечення відповідності обсягу залученого капіталу обсягові активів, які формуються підприємством. Загальна потреба в капіталі створюваного підприємства базується на його сукупній потребі у формуванні обігових і позаобігових активів. При цьому потрібно враховувати, що на стадії створення коло активів підприємства має обмежений характер (певні активи формуються лише на подальших стадіях функціонування підприємства).
Забезпечення мінімізації витрат з формування капіталу з різних джерел. Така мінімізація здійснюється передусім у процесі управління залученням різних форм позикового капіталу, що потребує відповідного оцінювання вартості окремих альтернативних його елементів (банківського кредиту в різних його видах, фінансового лізингу, різних видів товарного кредиту тощо). Мінімізація витрат з формування капіталу створюваного підприємства визначає умови подальшого ефективного його використання.
Забезпечення оптимальності структури капіталу з позицій фінансової стійкості розвитку підприємства. Реалізація цього принципу досягається в процесі обґрунтування схеми фінансування нового бізнесу шляхом розгляду його альтернативних варіантів.
Забезпечення необхідного фінансового контролю за діяльністю підприємства з боку його засновників. Особливо це важливо у разі формування капіталу підприємств, створюваних у формі відкритих акціонерних товариств. Необхідний рівень такого контролю задається засновниками заздалегідь.
Рис. 1. Основні принципи формування капіталу створюваного підприємства
Якщо власних коштів для придбання всього необхідного недостатньо, то слід їх здобути в один (або в декілька) з таких способів:
1. Шляхом акціонування;
2. Звернутися до банку за кредитом;
3. Спробувати отримати гроші в якому-небудь фонді;
4. Домогтися державної субсидії.
Якщо жоден із способів не "пройшов", можна спробувати себе у посередницькій діяльності (з реалізації комп'ютерів і програмних засобів). Але це слід розглядати як тимчасове заняття з метою накопичення капіталу. Окрім того, заняття посередництвом дасть змогу набути досить важливого першого досвіду підприємництва.
Щодо засобів виробництва можливі декілька варіантів:
стосовно обладнання: купувати чи орендувати ?
стосовно приміщення: будувати, купувати чи орендувати?
Для придбання можна звернутися до відповідної торгово-посередницької фірми або безпосередньо до виробників відповідного обладнання та матеріалів (останнє є доцільним, якщо потрібне нестандартне обладнання). Можна скористатися послугами товарних бірж, ярмарків, аукціонів.
Потреба у працівниках може бути задоволена, окрім використання особистих контактів і ділових рекомендацій, через оголошення у пресі або звернення із запитом у центри зайнятості. Можна організувати підготовку та перепідготовку кадрів безпосередньо на підприємстві. Добирати трудовий колектив слід особливо ретельно. Підприємець повинен формувати свою команду з добре знайомих людей кожному з яких він, так би мовити, міг довірити скласти для себе парашут, з яким завтра доведеться стрибати з літака. Для початківця дуже важливим є залучення до справи членів своєї сім'ї. Культивування в команді сімейних довірчих відносин вимагає великого такту, часу, взаєморозуміння.
Вибір засобів виробництва та працівників-професіоналів значною мірою залежить від технології виробництва. Кращою основою становлення власної справи могли б бути власні розробки, "ноу-хау", патенти тощо. Тут можливі два варіанти освоєння ринку:
1. Самому виробляти продукт за власною технологією (особливо це стосується програмних продуктів, баз даних).
2. Продавати ліцензію.
Можна також придбати право (ліцензію) використовувати розробки інших фірм. Приймаючи рішення, необхідно враховувати всі "за" і "проти".
3. Ціновий вибір
Ціноутворення - одна з найскладніших проблем (особливо, якщо продукт є оригінальним, таким, що не має аналогу). Від вирішення цієї проблеми часто залежать економічні результати діяльності фірми.
Стратегія ціноутворення тісно пов'язана з загальними цілями фірми. Наприклад, збільшення збуту продукції (послуг), максимізація прибутку чи збереження стабільного становища на ринку.
Установлюючи ціну на ІПП, слід керуватися таким: ціна має бути такою, щоб можна було: по-перше, продати продукт; по-друге, покрити витрати; по-третє, отримати максимальний або хоча б цільовий, очікуваний прибуток. Процес формування фірмою ринкових цін на свої товари має, як мінімум, сім етапів:
1. Постановка задач ціноутворення;
2. Визначення попиту;
3. Оцінювання витрат;
4. Аналіз цін і товарів конкурентів;
5. Вибір методу встановлення ціни;
6. Остаточне визначення початкової ціни, правил майбутніх її змін;
7. Урахування заходів державного регулювання цін.
Ціновий вибір означає встановлення не тільки рівня цін, а й стратегічної лінії цінової поведінки фірми на ринку за кожним видом ІПП.
Можна вибрати одну із багатьох стратегій ціноутворення. На практиці найчастіше використовуються такі:
1. Якщо продукт вже достатньо представлений на ринку, то ціни на нього добре відомі - їх друкують у спеціальних прейскурантах, довідниках тощо. У такому разі ціна встановлюється відповідно до ціни головногоконкурента.
2. Якщо пропонується вдосконалення або модифікація інформаційного продукту, то встановлювати ціну слід з орієнтацією на ціну основного базового товару з урахуванням різних доплат і нарахувань на модифікацію та
Loading...

 
 

Цікаве