WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Правові засади підприємництва в інформаційній сфері - Реферат

Правові засади підприємництва в інформаційній сфері - Реферат


Реферат на тему:
Правові засади підприємництва в інформаційній сфері
План
1. Визначення, основні умови і принципи підприємництва
2. Види підприємницької діяльності
3. Організаційно-правові форми бізнесу
4. Переваги та вади організаційно-правових форм бізнесу
1. Визначення, основні умови і принципи підприємництва
Сучасна економічна наука визначає підприємництво, з одного боку, як особливий вид діяльності, що вирізняється самостійністю у виборі факторів і методів діяльності, присутністю фактора ризику, орієнтацією на досягнення комерційного успіху, з іншого - як тип господарської поведінки, для якого є характерним: ініціативність, постійний пошук нових можливостей, новаторських і нетрадиційних рішень; готовність до обґрунтованого ризику; гнучкість і здатність до самооновлення; цілеспрямованість і наполегливість.
Згідно із Законом України "Про підприємництво" підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з метою отримання прибутку, здійснювана фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб'єкти підприємницької діяльності у порядку, встановленому законодавством.
Створення (заснування) суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи, а також володіння корпоративними правами не є підприємницькою діяльністю, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
громадяни України, інших держав, особи без громадянства, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України "Про власність";
об'єднання юридичних осіб, що здійснюють діяльність в Україні на умовах угоди про розподіл продукції.
Не допускається заняття підприємницькою діяльністю таких категорій громадян: військовослужбовців, службових осіб органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, державного арбітражу, державного нотаріату, а також органів державної влади та управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств.
Не можуть бути зареєстровані як підприємці також особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не можуть бути зареєстровані як підприємці, не можуть виступати співзасновниками підприємницької організації, а також займати в підприємницьких товариствах та їх спілках (об'єднаннях) керівні посади і посади, пов'язані з матеріальною відповідальністю.
Законом України "Про підприємництво" визначено такі умови для підприємства:
1) наявність права власності на засоби виробництва, його продукт та дохід;
2) наявність певної сукупності прав і свобод (щодо вибору виду господарської діяльності, фінансування, організації та управління, збуту продукції);
3) ринково-конкурентний спосіб господарювання: наявність відповідного ринкового середовища, що забезпечує виконання першої та другої умов;
4) стабільність державної економічної та соціальної політики (державна підтримка підприємництва);
5) наявність сприятливої суспільної думки щодо підприємництва;
6) наявність розвиненої інфраструктури підприємництва (інноваційні центри, центри впровадження, центри підготовки підприємців, консультаційні центри);
7) правова захищеність підприємця, включаючи захист інтелектуальної власності;
8) дебюрократизація процедури регулювання господарської діяльності державними органами (зменшення кількості звітів, спрощення правил реєстрації)
В Законі встановлено принципи, згідно з якими може здійснюватися підприємницька діяльність. Це
вільний вибір видів діяльності;
залучення на добровільних засадах до здійснення підприємницької діяльності майна та коштів юридичних осіб і громадян;
можливість самостійно формувати програму діяльності, вибирати постачальників і споживачів продукції та послуг, установлювати ціни згідно з чинним законодавством;
вільний найм працівників (умови праці необхідно створювати самостійно);
можливість залучати та використовувати матеріально-технічні, фінансові, природні, трудові та інші ресурси, використання яких не заборонено і не обмежено законодавством.
право вільного розпорядження прибутком, що залишився після внесення платежів, установлених законодавством;
підприємці - юридичні особи можуть самостійно здійснювати зовнішньоекономічну діяльність, використовувати належну їм частку валютної виручки на свій розсуд.
Світовою практикою, крім зазначених вище, вироблені та набули поширення й інші принципи ведення підприємницької діяльності:
саморегулювання або очищення своїх лав від недобросовісних ділків, повага до закону;
задоволення потреб суспільства;
розвиток ділової активності, чесної, здорової конкуренції;
гарантія повернення грошей у разі незадоволення клієнта (це один з найголовніших принципів).
Багато фірм на Заході складають Кодекси ділової етики, - визначають принципи, правила та норми господарської поведінки. Наприклад, чесність, дотримання законів, забезпечення найвищої якості продукції, забезпечення норм безпеки праці, відмова від неправильної і неточної інформації в рекламі своєї продукції, дотримання всіх фінансових і виробничих зобов'язань, захист навколишнього середовища, участь у соціально-економічному розвитку своїх регіонів, відмова від підкупу та хабарів, доступ громадськості та державних організацій до будь-якої інформації про діяльність компанії тощо.
Основним принципом сучасного західного підприємництва є те, що потенційний виробник через проведення маркетингових досліджень спочатку знаходить потенційного покупця продукції, яку він може і готовий виробляти, а потім її виготовляє (після відповідної підготовки виробництва).
Найбільшого поширення набули дві моделі підприємницької поведінки - класична та інноваційна.
Класична модель зорієнтована на максимізацію віддачі від ресурсів, що має фірма. За цією моделлю схема дій підприємця приблизно така:
Оцінювання наявних ресурсів.
Вивчення можливостей досягнення мети.
Використання можливостей, що дають максимальну віддачу від наявних ресурсів.
Інноваційна модель припускає використання будь-яких можливостей, навіть коли власних ресурсів для цього недостатньо. Схема дій така:
Формулювання мети.
Вивчення зовнішнього середовища з метою пошуку альтернативних можливостей.
Оцінювання своїх ресурсів і зіставлення їх із знайденими можливостями.
У разі дефіциту власних ресурсів - пошук додаткових джерел у зовнішньому середовищі.
Діяльність відповідно до найбільш вигідної альтернативи із залученням як своїх, так і зовнішніх ресурсів.
У підприємницькій діяльності останнім часом все більшого поширення набуває контрактна форма господарських відносин між товаровиробниками. Тобто практично кожній угоді купівлі/продажу між виробникамиі споживачами передує складання письмового або усного контракту, що має юридичну силу. Така форма господарювання принципово змінює самі ринкові відносини, перетворюючи їх на сферу прямих зв'язків між виробниками і споживачами.
У зв'язку із цим практично зникає ризик щось виробити і не продати. Контрактна форма дає змогу складати попередні плани виробництва, забезпечення його сировиною, робочою силою, фінансами і навіть плани проведення наукових досліджень і використання їх результатів у виробництві. Тобто на рівні фірми процес виробництва стає планомірним і багато в чому виводиться за межі дії ринкових відносин. У практиці відносин між великими фірмами та малим бізнесом затвердилася така контрактна форма, як субпідряд.
Для успіху справи надзвичайно важливою є соціально-психологічна складова самого феномену підприємництва. Соціологи підрахували,
Loading...

 
 

Цікаве