WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Основні напрями вдосконалення інформаційного бізнесу - Реферат

Основні напрями вдосконалення інформаційного бізнесу - Реферат

величиною стабільною порівняно з доходами та їх зростанням.
У свою чергу, співвідношення між ринковою (біржовою) вартістю акції та її балансовою вартістю характеризується двома специфічними критеріями діяльності фірм: зростанням основного капіталу і доходом на акцію (return on equity, RОE). Показники фінансової діяльності є основою такого співвідношення, яке доповнюється ще одним показником діяльності - зростанням акціонерного капіталу, використовуваним для біржових прогнозів щодо майбутнього становища.
На загальнодержавному рівні дуже важливим показником є обсяги фінансування НДТД у сфері інформатизації, оскільки намітилися певні тенденції у фінансуванні проектів як Національної програми інформатизації, так і галузевих і регіональних. Прогрес науки і технологій - життєво важливий фактор і каталізатор економічного і соціального розвитку. У розвинених країнах розроблено індикатори, за допомогою яких виконується комплексне оцінювання НДТД і впливу їх на рівень розвитку національної економіки. Після того як ці індикатори стали однаковими, з'явилася можливість проведення міжнародного порівняльного аналізу . В основу його покладено показник внутрішніх витрат на НДТД (ВВ НДТД) Цей показник включає всі витрати, призначені для фінансування діяльності різними національними та іноземними економічними структурами на національній території за винятком витрат, здійснених за кордоном і фінансованих національними структурами.
Цілісна оцінка вкладень фінансових коштів НДТД у конкретній країні може бути отримана, якщо ВВ НДТД співвіднести з валовим національним продуктом (ВНП) - питома вага ВВ НДТД у ВНП. З іншого боку, певний інтерес являє й таке: скільки коштів виділено на НДТД державою, а скільки фінансується приватним сектором.
Нині у більшості країн виявляється тенденція до активізації приватного сектору в заміщенні державного фінансування НДТД (див. розділ 3).
Урахувати вплив НДТД на національну економіку досить складно. Для цього використовується декілька показників, зокрема баланс технологічних зв'язків (БТЗ) і баланс у торгівлі високотехнологічною продукцією (БТВП).
БТЗ покриває всі транзакції з обміну технологічними знаннями і послугами (патенти, ліцензії, підготовка кваліфікованих кадрів, технічна допомога, програмне забезпечення, експертний аналіз тощо). Єдиною країною, що має позитивний БТЗ, є США: 2,61, в інших провідних країн це співвідношення негативне: Японія - 0,85; ФРН -0,85, Франція -0,80. За показником БТВП незаперечним лідером є Японія .
Як уже зазначалося, в умовах становлення інформаційного ринку особливої ваги набуває підтримування державою, яка допомогою економічних і правових важелів повинна стимулювати інформаційний бізнес через прийняття відповідних законів і нормативних документів з проблем інформатизації, сертифікації програмних продуктів, інформаційних технологій, фірм тощо), проведення відкритих конкурсів і розподіл фінансових коштів не по організаціях чи відомствах, а по конкретних проектах.
Логічно було б зробити такий висновок: держава, вкладаючи кошти в інформаційну діяльність, має виходити з того, що результати таких вкладень належать державі, а отже, громадянам країни, і вони повинні користуватися інформаційними ресурсами без оплати, оскільки останні створено за їх рахунок. Однак при цьому виникає низка протиріч:
Не всі громадяни рівною мірою зацікавлені у використанні інформаційних ресурсів, створених за їх рахунок, і споживання інформаційних продуктів і послуг (ІПП), створених на їх основі, не може бути рівним.
Деякі громадяни використовують ІПП, підготовлені за державний рахунок, для власного споживання, а деякі - для комерційної діяльності.
Безкоштовна або на пільгових умовах реалізація ІПП, підготовлених за державний рахунок, порушує свободу конкуренції і ставить інших учасників інформаційного ринку в гірші умови.
Реалізація права вільного доступу до інформації кожному громадянину, як записано в законі про інформацію, потребує надзвичайно великих витрат. Цього права виявляється недостатньо для регулювання інформаційних відносин у суспільстві.
У багатьох країнах рішення було знайдене шляхом уведення в практику таких принципів:
У всіх галузях інформаційної діяльності, в яких сформувалися та існують ринкові відносини, державні інформаційні структури реалізують свої послуги і продукти за ринковими цінами всім категоріям споживачів (у тому числі населенню, іншим державним організаціям, суспільним чи комерційним організаціям). Соціально незахищеним верствам населення видаються дотації (але в основному за цільовим методом як споживачам, а не через встановлення неконкурентно низьких цін).
В окремих галузях інформаційної діяльності, де відсутня можливість створення ринкових відносин (наприклад, послуги масових бібліотек), ІПП надаються безкоштовно або за низькими цінами. Однак це стосується тільки послуг, що не потребують для свого надання ніяких додаткових витрат (доступ у читальний зал, правокористуватися фондами і БД) і призначених винятково для власного споживання (у некомерційних цілях). Будь-які інші послуги незалежно від їх призначення мають надаватися за ринковими цінами для того, щоб одні споживачі не отримували суттєво більше, за інших, і тим самим не зменшували можливості інших в умовах фіксованого і обмеженого обсягу ресурсів.
Доходи, отримані від продажу ІПП, створених за державний рахунок, повертаються громадянам у вигляді скорочення витрат на їх підготовку або у вигляді надання ІПП більш високої якості. Для цього державні інформаційні структури, або організації, що використовують кошти держбюджету, не мають права включати в собівартість своїх послуг витрати на підготовку БД і масивів першоджерел (які таким чином отримують статус суспільної власності).
Поряд із розглянутими економічними підходами до забезпечення рівного доступу до інформації іноді вживаються й частково адміністративні заходи, коли держава встановлює для комерційних споживачів ціни вищі, ніж для некомерційних.
Що до ІПП, виготовлених за державний рахунок і наданих споживачам для здійснення комерційної діяльності в інформаційній сфері (наприклад, фонди першоджерел і БД), замість звичайних угод "купівлі-продажу" використовуються орендні та ліцензійні відносини, які повніше відповідають суті ІПП як об'єктів інтелектуальної власності.
Література:
1. Азеев А. А. и др. Организация и функционирование вычислительного центра. - М.: Статистика, 1977. - 160 с.
2. Ансофф И. Стратегическое управление. М: Экономика, 1989, 518 с.
3. Аррендондо Лени. Искусство деловой презентации: Пер. с англ. - Челябинск: Урал LTD, 1998. - 520 с.
4. Артамонов Г. Т. Информатика: теория и практика (заготовки к книге) // НТИ, Сер.1. Организация и методика информационной работы, 1997, № 8, с. 30-33; 1998, № 1, с. 29-34; № 4, с. 31-36; № 6, с. 31-35; № 12, с. 29-33; 1999, № 6, с. 36-43.
5. Бизнес в Европе: информационная индустрия. / Информатика. Экспресс-информация. М. - ВИНИТИ, 1991. - № 45. - С. 2-9.
6. Бланк И. А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2000. - 512 с.
7. Бове К, Аренс У. Ф. Современная реклама: Пер. с англ. / Общ ред. Феофанова О. А. - Тольятти: Издательский дом Довгань, 1995. - 704 с.
8. Большой экономический словарь. Multilex 2/0 EKONOMICS.
CD-ROM.
9. Боэм Б. У. Инженерное проектирование программного обеспечения. - М.: Наука, 1991. - 190 с.
10. Бузова Н. Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. М.: Наука, 1986. - 277 с.
11. Бурлак Г. Н и др. Экономика, организация и планирование работы ВЦ / Г. Н. Бурлак, С. Н. Помпеева, Л. С. Фельдман: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 238 с.
12. Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / О. В. Голосов, С. А. Охрименко, А. В. Хорошилов и др.; Под ред. В. П. Тихомирова, А. В. Хорошилова. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 240 с.
Loading...

 
 

Цікаве