WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Основні напрями вдосконалення інформаційного бізнесу - Реферат

Основні напрями вдосконалення інформаційного бізнесу - Реферат

господарського механізму фірм ІБ, які б враховували їх специфіку, методичних основ оцінювання конкурентоспроможності апаратних і програмних засобів, формування системи інформаційного маркетингу тощо.
Розглянемо деякі з цих проблем докладніше.
Однією з них є проблема вимірювання обсягів інформаційного виробництва, з тим, щоб використовувані показники можна було порівнювати. Без сумніву, універсальною одиницею вимірювання є вартісна оцінка. Але проблема полягає у кількісному вимірюванні. Зіставити різні інформаційні виробництва можна тільки у разі відносно близьких одиниць вимірювання обсягів виконуваних робіт.
Найпоширенішою одиницею виміру інформації є шеннонівський біт (двійкова одиниця). Але вимірювати довжину повідомлень, що передаються в шеннонівських бітах, досить складно і, мабуть, недоцільно. Для кількісної оцінки обсягів інформаційного виробництва необхідно використовувати більш узагальнені та предметні одиниці вимірювання інформації та її потоків.
За час, що минув, у різних інформаційних виробництвах використовувалися різні одиниці вимірювання: символ, поле, запис, документо-рядок, документ, текст, файл, масив інформації, інформаційний кадр (20 рядків по 80 символів) тощо. Вживалися й такі умовно-натуральні одиниці вимірювання, як машино-година корисної роботі ЕОМ, нормо-людино-година, людино-день тощо. Більшість з них використовується й нині, здебільшого у внутрішньофірмовому плануванні.
Іншою проблемою є встановлення системи показників оцінювання економічної діяльності підприємств (фірм) інформаційного бізнесу. На сьогодні одним з найпоширеніших узагальнених показників оцінки діяльності фірм ІБ є дохід від продажу, який розраховується як в цілому, так і за класами обчислювальної техніки та основними видами робіт: універсальні ЕОМ; ЕОМ середнього класу; персональні комп'ютери; робочі станції; програмне забезпечення; периферійне обладнання; передавання даних; обслуговування; підтримка тощо За цим показником щорічно визначаються 100 провідних компаній світу, список яких публікують американські журнали "Datamation", "PC Magazine", спираючись на дані звітів таких загальновизнаних на інформаційному ринку маркетингових фірм, як Dataquest, Computer Intelligence та Soft.letter.
Варто наголосити, що статистичні дані про стан фірм ІБ є доступними (на відміну від нашої країни) для широкого кола користувачів. Це пояснюється кількома причинами.
По-перше, бажанням увійти до числа провідних виробників, що забезпечує підвищення престижу і репутації фірми. Крім того, незважаючи на наявність комерційної таємниці, фірми зацікавлені у поширенні відповідної інформації про свою діяльність серед фахівців і користувачів, оскільки подібні публікації є дуже гарною рекламою.
По-друге, більшість виробників пропонують на ринку цінних паперів власні акції, й акціонери, відповідно, мусять мати відомості про стан справ у конкретній фірмі.
Наступний показник - витрати на програми науково-дослідної і технологічної діяльності (НДТД) у вартісному вимірі та порівняно з доходом фірми (питома вага витрат на НДТД у доході фірми). Отже, зростання випуску засобів обчислювальної техніки, периферійного обладнання, програмного забезпечення тощо пов'язується з витратами на програми/проекти НДТД довгострокового і перспективного характеру.
Для зіставлення доходів фірми, чисельності працівників і витрат на НДТД використовується показник витрати на НДТД у розрахунку на одного працівника.
Для аналізу розподілу доходів від різних видів інформаційної діяльності вживається такий показник, як питома вага доходу від продажу продукту (виду діяльності) у сумарному доході фірми.
Широко використовуються також дані, що характеризують обсяги виробництва і продажу, а також питому вагу на ринку відповідних продуктів/послуг (засобів обчислювальної техніки, периферійного обладнання, програмного забезпечення тощо).
Для оцінки становища підприємства на ринку необхідні всебічний аналіз його діяльності і визначення перспектив. У основу такої оцінки покладено показники:
величина капіталу і майна;
структура капіталу і майна;
власний капітал (чисті власні кошти);
зміна власного капіталу протягом певного періоду.
На базі аналізу фінансових документів розраховується безліч показників, що характеризують економічний стан і стійкість на ринку. Серед них показники, з допомогою яких можливо визначити: здатність погашення боргів в міру настання термінів платежів; здатність швидко перетворюватися в гроші (ліквіди); заборгованість інших партнерів і матеріальні запаси; достатність обсягу продажу щодо обігового та основного капіталу (фондів); стійкість загального фінансового стану.
До складу основного капіталу включаються три елементи: реальний основний капітал, інвестиції та нематеріальні активи. До реального основного капіталу належать будівлі, машини, обладнання тощо. Інвестиції - це кошти, вилучені з підприємства на тривалий термін і вкладені в інші підприємства. Нематеріальні активи - це активи, що не мають фізичної, натуральної форми, але наділені "невідчутною цінністю" і внаслідок цього приносять додатковий дохід. До них відносять торгові марки, секрети вироб-ництва, патенти, авторські права, організацію управління та ін.
Вартість нематеріальних активів може матеріалізуватися в такий, наприклад, момент, як продаж підприємства, коли власникам сплачується сума, що перевищує балансову вартість усього майна. Ця різниця і складає "ціну" нематеріальних активів. Але вона списується або фігурує в балансі чисто символічно у вигляді грошової одиниці.
Для характеристики відносних показників використовуються коефіцієнти трьох основних груп:
показники фінансового стану фірми;
показники комерційної активності;
показники рентабельності.
Для визначення фінансового стану фірми використовується декілька коефіцієнтів залежно від того, що являє найбільший інтерес. Так, для з'ясування стану поточних розрахунків фірми визначають відношенняобігових коштів до короткострокової заборгованості (коефіцієнт покриття). Відношення позикового капіталу фірми до власного капіталу є дуже показовою величиною, оскільки останнім часом посилюється значення зовнішніх джерел фінансування, а загальна сума зобов'язань не повинна перевищувати суму власного капіталу. Використовують також коефіцієнт власності, який характеризує ступінь залежності фірми від позикових коштів. Крім того, застосовують відношення поточних зобов'язань до власного капіталу і реального основного капіталу до власного капіталу.
Серед показників комерційної активності використовують:
відношення суми продажу до суми активів;
відношення суми продажу до реального основного капіталу;
коефіцієнт оборотності капіталу та ін.;
У групу показників рентабельності включають коефіцієнти;
чистого прибутку;
валового прибутку;
відношення чистого прибутку до суми активів.
Іншим важливим показником є ринковий (біржовий) курс акцій. Цей критерій може бути використаний акціонерними товариствами відкритого типу. Але в Україні недержавні організаційно-правові форми ІБ здебільшого не є акціонерними товариствами відкритого типу і не пропонують користувачам свої акції на ринку цінних паперів. Проте на перспективу необхідність розгляду такого підходу цілком очевидна.
Для оцінювання і прогнозування кількісних відносин використовуються:
відношення поточної ринкової вартості до річного доходу (Price/Earning, Р/E);
співвідношення між ринковою (біржовою) вартістю компанії та її балансовою вартістю (market to book, МВ).
Перша величина є непостійною, для розрахунку її використовується величина зростання доходів на акцію, яка залежить від багатьох факторів, зокрема від: коливань валютного курсу, що безпосередньо впливають на вартість придбання обчислювальної техніки і програмного забезпечення та вимагають спеціального дослідження; існуючих законодавчих обмежень; системи оподаткування; митних зборів тощо. Балансова вартість є

 
 

Цікаве

Загрузка...