WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Інформаційна політика промислово розвинених країн світу - Реферат

Інформаційна політика промислово розвинених країн світу - Реферат


Реферат на тему:
Інформаційна політика промислово розвинених країн світу
План
1 Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації
2 Форми державного регулювання процесів інформатизації у розвинених країнах
1 Міжнародне співробітництво
у сфері інформатизації
Міжнародне співробітництво у сфері інформатизації зумовлене дією вже розглянутої інформаційної тенденції - глобалізації і полягає у розробленні та реалізації концепції глобальної інформаційної інфраструктури. Нагадаємо, що ідея створення ГІІ належить віце-президенту США Е. Гору. Згідно з прийнятою концепцією ГІІ складається з матеріальних і нематеріальних компонентів. До перших належать комп'ютери, телефони, комутатори, волоконно-оптичні кабелі, супутники, тобто все, що допомагає повідомленням і файлам перетинати національні кордони. Нематеріальні компоненти можуть бути двох видів:
1) це послуги, програмне забезпечення та інформація, які роблять використання мережі доцільним і технічно можливим;
2) це люди, які керують глобальною інформаційною інфраструктурою та користуються нею.
Головною метою ГІІ є розширення можливостей людини: "це концепція, що змінює наші уявлення про людський потенціал". ГІІ може об'єднати всіх користувачів світу, вона зменшить традиційні перешкоди на шляху до інформації. Кожна людина світу може віртуально побувати в бібліотеці, відвідати заняття в університеті, звернутися до урядової установи чи скористатися приватною базою даних незалежно від національності, рівня достатку та соціального статусу, оскільки ГІІ не вимагає від користувачів фізичної присутності поблизу джерела інформації, великих грошових коштів чи глибокої технічної обізнаності. Хоча певний рівень інформаційної культури та інформаційної грамотності, про які вже йшлося є обов'язковими.
Початково в концепцію ГІІ було закладено п'ять керівних принципів:
залучення приватних інвестицій;
сприяння конкуренції;
надання відкритого доступу до мереж усім інформаційним провайдерам і користувачам;
запровадження гнучких механізмів регулювання, які пристосовувалися б до швидких технологічних змін і ринкової кон'юнктури;
забезпечення загальнодоступності послуг.
Розглянемо докладніше кожний з цих принципів.
Залучення приватних інвестицій означає:
- усунення бар'єрів на шляху приватних інвестицій, дотримання політики, яка сприяє інвестиційним ініціативам на телекомунікаційному та інформаційному ринках;
- регулювання за законами і правилами, які є доступними, розумними і недискримінаційними;
- взаємодію з міжнародними фінансовими інститутами, зокрема Всесвітнім банком і регіональними банками розвитку для залучення приватного і державного капіталу.
Сприяння розвиткові конкуренції, оскільки вона веде до позитивних результатів: постійно впроваджуються нові інформаційні технології, користувачі мають більший вибір послуг і за нижчими цінами, постачальники послуг уважніше ставляться до потреб клієнтів тощо. Дії держави, що рекомендуються:
- збільшення конкуренції на місцевому, національному і міжнародному рівнях;
- оцінювання заходів з лібералізації ринку і конкуренції в інших країнах;
- постійна робота з усунення бар'єрів на шляху розвитку конкуренції;
- заохочування новачків на ринку через боротьбу з антиконкурентною поведінкою фірм, які домінують на ринку.
Створення умов для доступу до обладнання, мереж і мережевих послуг усім постачальникам і користувачам на недискримінаційній основі і за низьку ціну. Таким чином держава підтримує конкуренцію, в результаті істотно збільшується число інформаційних послуг, доступних споживачам, і досягаються цілі формування глобального інформаційного ринку. Всі держави мусять мати можливість приєднатися до ГІІ.
Доцільно здійснювати це у співпраці з приватним сектором. При цьому процес установлення єдиних стандартів доступу до мереж має бути відкритим і відбуватися за участю великих груп зацікавлених виробників.
Оптимальне адміністративне і законодавче регулювання мусить:
визначити цілі та задачі, регульовані законом, включаючи підтримку конкуренції. Новачки мають бути захищені від того, щоб домінуючі на ринку оператори заважали розвитку вільної конкуренції;
бути досить гнучким, щоб уможливити впровадження нових послуг і технологій без внесення додаткових поправок до законодавства;
делегувати широкі повноваження органу державного регулювання, незалежному від національного оператора;
забезпечити участь зацікавлених сторін у формуванні правил регулювання. Незалежно від прийнятої моделі регулювання в правилах мають бути чітко визначені права діючих і нових операторів;
підтримувати недискримінаційні принципи створення вільного ринкового доступу.
Забезпечення загальнодоступності послуг - принцип, що випливає з чотирьох попередніх і вважається найважливішим. Поєднання вільного доступу, гнучкого регулювання, конкуренції та приватних інвестицій неодмінно забезпечать вільний доступ до світової інформації кожного мешканця нашої планети .
Подальші дискусії щодо мети ГІІ та способів досягнення її відбулися на двох конференціях найвищого рівня. Першу було проведено 1995 р. у Брюсселі. На ній зібралися політичні лідери, вчені та бізнесмени Великої сімки. Вони наголосили на необхідності приєднання всіх країн, включно з тими, що розвиваються або мають перехідну економіку, до "глобального інформаційного суспільства". Було також вирішено доповнити перелік керівних принципів ще трьома пунктами:
дотримання принципу рівних можливостей для всіх громадян;
сприяння змістовному, мовному і культурному розмаїттю;
визнання необхідності міжнародного співробітництва із зосередженням особливої уваги на країнах, що розвиваються .
У другій конференції, що відбулася у травні 1996 р. в південноафриканському місті Мідранді, взяли участь міністри інформації країн Великої сімки та урядовці з усіх регіонів світу, щоб обговорити проблеми країн, які розвиваються, у зв'язку з їх інтеграцією у глобальну інформаційну інфраструктуру. На конференції було поглиблено спільність поглядів, ухвалено принципи, що доповнюють та розширюють Брюссельські рішення. Конференція започаткувала діалог між державами з різними суспільним устроєм, економікою та культурою, які, проте, однаково зацікавлені у нівелюванні розбіжностей у технологічному та політичному розвитку, що мають місце на початку епохи інформатизації.
Подібні декларації були прийняті й на інших міжнародних зібраннях, найпомітніші з яких - форуми Азійсько-тихоокеанського економічного співробітництва та Організації держав американського континенту. На них було досягнуто початку консенсусу з широкого кола питань. Оскільки побудова мереж вимагатиме величезних капіталовкладень, у більшості з тих, хто приймає рішення, знайшла підтримку ідея партнерства між урядами та приватним сектором, за якої на уряди покладається створення фінансових стимулів, тобто надання кредитів і податкових пільгприватним організаціям, що закладатимуть основи інформаційної інфраструктури та керуватимуть нею, а насамперед тим із них, які забезпечуватимуть поширення її на сільські та найслабше розвинені регіони.
Але, незважаючи на досягнуті з багатьох питань угоди, на шляху переходу від загальних положень до конкретних дій та зобов'язань залишається ціла низка складних проблем. Оскільки ГІІ передбачає бездоганний взаємозв'язок мереж і держав, уряди всіх країн світу повинні дійти згоди щодо таких аспектів, як: торгівля послугами та устаткуванням, доступність ринків, поширення технологій, дотримання конфіденційності, контроль за змістом, захист інтелектуальної власності, правила комерційних трансакцій та розподілу надходжень від міжнародних телекомунікаційних послуг, структура галузі телекомунікацій та обробки інформації й керування нею.
Через такий широкий спектр питань держави неминуче
Loading...

 
 

Цікаве