WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Механізм функціонування інформаційного ринку - Реферат

Механізм функціонування інформаційного ринку - Реферат

виступають органи державного управління. В більшості відомств є підрозділи або посадові особи, що координують і контролюють створення інформаційних систем (ІС), за які несе відповідальність дане відомство. Найкраще це організовано у тих відомствах, у яких інформаційна продукція, в тому числі у вигляді БД, є основною продукцією, наприклад, у Держкомстаті, Укргідрометеоцентрі, Мінекономіки. Особливо слід виділити Держкомітет з проблем науки і технологій, який є найбільшим замовником БД за рахунок держбюджету та координує діяльність десятків інформаційних служб і розробників БД.
Виробник (розробник) - організація, що здійснює розроблення, постачання та впровадження інформаційних систем, включаючи інформаційні технології і всі види забезпечення: технічне, програмне, лінгвістичне, але, як правило, не відповідає за саму інформацію. Розробниками виступають як державні, так і недержавні організації, що володіють відповідними технологіями. Після впровадження в експлуатацію вони, як правило, здійснюють тільки супровід, авторський нагляд і в практичному використанні БД та інформаційних систем участі не беруть.
Власник - здійснює збирання, оброблення, введення інформації, ведення БД, іноді інформаційне обслуговування користувачів. Власником може бути спеціалізована інформаційно-обчислювальна організація (наприклад, головний інформаційно-обчислювальний центр - ГІОЦ), науково-дослідний інститут, державна служба, підприємство, організація. Власник зазвичай самостійно здійснює збирання, оброблення та введення інформації, тому повинен нести відповідальність за її якість.
Посередник - організація, що спеціалізується на інформаційному обслуговуванні на основі систем передавання даних, регіональних представництв, дилерської мережі тощо. Ринковим посередником може бути окремий підприємець або організація, що доводять товари та послуги від виробника (вендора*) до споживача. Ринкові посередники полегшують відносини між споживачами та виробниками товарів.
Як посередники іноді виступають державні, а частіше недержавні підприємства, що здійснюють інформаційне обслуговування користувачів на основі множини БД, включаючи постачання копій БД. В Україні найбільш розвинена мережа посередників є в системі науково-технічної інформації (НТІ) та державної статистики. Система НТІ на інформаційному ринку представлена, зокрема, Інститутом проблем реєстрації інформації НАНУ (ІПРІ), який пропонує користувачам різні види інформаційного обслуговування, зокрема доступ у режимі on-line до бази даних Національного банку України, різноманітну власну довідкову та аналітичну інформацію.
Органи державної статистики, обслуговуючи головним чином відповідні державні структури, надають інформаційні послуги підприємцям, яких цікавлять окремі регіони, галузі чи ринки. Найповнішу статистичну інформацію надають Держкомстат, НДІ Держкомстату та Головний міжрегіональний інформаційний центр.
З цими державними структурами можна співпрацювати й на ринкових засадах. Зокрема, чимало підприємств стали посередниками у продажу інформпродуктів ІПРІ та держстатистики.
Функції посередника виконують також публічні бібліотеки.
Будь-які товари, в тому числі інформаційні, мають бути доведені від виробника до споживача. Складовою механізму функціонування ринку, яка має важливе значення для успіху фірми, є структура розподільної системи - сукупність посередників і ринкових каналів, які виробник використовує для доведення своїх товарів і послуг до кінцевого споживача (користувача).
Доставка може здійснюватися різними шляхами, які називають каналами розподілу або ринковими каналами. Найпоширенішими на інформаційному ринку дві моделі:
прямого продажу (канал "виробник-споживач"). Виробник безпосередньо продає свої товари кінцевому споживачеві;
через ринкових посередників.
Каналом прямого продажу користується більшість фірм, що надають інформаційні послуги, оскільки сама природа послуги вимагає безпосереднього контакту між постачальником і споживачем: фірми, що розробляють проекти інформаційних систем та інформаційних технологій за замовленням, фірми - системні інтегратори тощо. Хоча деякі підприємства, наприклад, центри - генератори баз даних, що спеціалізуються на послугах доступу до БД, можуть використовувати посередників - інформаційних брокерів. Для фірм-початківців привабливішим є прямий продаж, оскільки для підтримки реселерів, дилерів, а тим більше дистриб'юторів потрібні великі кошти та чималий штат працівників. Аналітики відмічають, що використання моделі прямого продажу значно дешевше за моделі з підтримкою каналів збуту. Тому інформаційні фірми, якими б великими вони не були, віддають перевагу першій моделі. Нині у США через прямий продаж здійснюється близько однієї третини всього обсягу продажу (ця цифра збільшилася на 15% з початку 90-х років).
З погляду споживача, посередники знижують ціну товарів і послуг, оскільки роблять непотрібними численні "контакти" між вендором і споживачами, які у разі відсутності посередника є необхідними. Водночас вони надають товару додаткової корисності - форми, місця, часу і придбання .
Корисність - здатність товару чи послуги задовольняти потреби споживача.
Корисність форми - додаткова споживча корисність, створювана через таку зміну форми продукту, в результаті якої він може краще задовольнити потреби споживача.
Корисність місця - додаткова споживча корисність, яка виникає завдяки тому, що товар пропонують у зручному для покупця місці.
Корисність часу - додаткова споживча корисність товару, створювана завдякисвоєчасній пропозиції його.
Корисність придбання - споживча корисність товару, створювана у разі придбання його у власність.
Нині в Україні, скоріше за все, не існує в чистому вигляді ні першої, ні другої моделі продажу - існує певний гібридний варіант, коли сама компанія займається продажем і безпосередньо (і роздрібним, і оптовим) і має дилерів і дистриб'юторів.
Важливим є зважений підхід до прийняття рішення щодо формування ринкових каналів. Недоцільно впроваджувати в Україні "неадаптовані" маркетингові та фінансові механізми, що довели свою ефективність в інших країнах, але не враховують специфіки та місткості українського ринку.
Кількість і типи посередників, що беруть участь у роботі каналу розподілу, залежать від виду товару і специфічних прийомів маркетингу в конкретній галузі. Наприклад, заходи, прийнятні для виробника комп'ютерного та телекомунікаційного обладнання, не обов'язково прийнятні для фірми - системного інтегратора чи фірми, що надає послуги доступу до баз даних.
Найбільшого поширення набули такі канали розподілу:
Виробник-оптовик-роздрібний торговець (дилер)-споживач. Виробник продає свої товари оптовому торговцю, а той, у свою чергу, - роздрібним торговцям, які потім перепродають їх кінцевим споживачам. Такий спосіб розподілу особливо привабливий для невеликих виробників, які не в змозі наймати власних торгових агентів.
Виробник-торговий агент (брокер)-споживач. Цей спосіб розподілу характерний для видів інформаційної діяльності, де для ведення переговорів про укладення угод необхідні фахівці (наприклад, розроблення або впровадження інтегрованої інформаційної системи, послуги доступу до баз даних).
Виробник-роздрібний торговець-споживач. Виробник продає свої товари роздрібним торговцям, які потім перепродають їх кінцевим споживачам. Цей канал найбільш поширений у споживчому сегменті інформаційного ринку. Типові товари, щодо яких використовується цей спосіб розподілу, - персональні комп'ютери та комплектовання до них, відеоігри, частина програмних продуктів тощо.
Виробник-торговий агент (брокер)-оптовик-роздрібний
Loading...

 
 

Цікаве