WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Венчурний бізнес в інформаційній сфері - Реферат

Венчурний бізнес в інформаційній сфері - Реферат

короткострокові, так і довгострокові кредити. Крім того, кредити різних видів можуть надаватися промисловими компаніями (найчастіше це компанії, пов'язані з даною фірмою договорами на постачання сировини, матеріалів, напівфабрикатів), фірмами-комісіонерами, компаніями-орендарями, ощадними банками, страховими компаніями.
Одним з найважливіших видів короткострокового кредитування малих фірм є так званий комерційний кредит. У США на частку комерційного кредиту припадає близько 30-40% поточних зобов'язань нефінансових компаній, причому велика частка - зобов'язання малих фірм.
Більшість комерційних банків оговорюють як умову надання кредиту участь самих підприємців в акціонерному капіталі створюваної фірми. Банк може вимагати також забезпечення кредиту в формі застави під нерухомість.
З метою підвищення зацікавленості банків у кредитуванні ризикових підприємств держава бере на себе значну частку ризику, гарантуючи кредити, що надаються приватними банками. У США, наприклад, адміністрація малого бізнесу може гарантувати до 90% позики, що надається комерційним банком.
Незважаючи на значну допомогу з боку держави, малі ризикові фірми відчувають хронічну недостачу позикового капіталу. Для успішного розвитку ризикової фірми необхідно, щоб значну частину її капіталу становив капітал пайовий, що надається різними інвесторами в обмін на акції фірми. Причому реальним шляхом є приватне розміщення акцій без оголошення в ЗМІ.
Приватне розміщення має низку істотних переваг порівняно з відкритим розміщенням, зокрема: набагато меншими є витрати на емісійні операції; значно скорочується час на оформлення замовлення, на отримання дозволу на розміщення акцій; в набагато більшій мірі дотримується комерційна таємниця тощо.
За приватного розміщення покупцями акцій ризикових підприємств стають індивідуальні інвестори, промислові компанії, пенсійні та страхові фонди.
Роль держави в підвищенні зацікавленості інвесторів у наданні акціонерного капіталу ризиковим підприємствам зводиться в основному до законодавчого регулювання. Важливим напрямом законодавчого регулювання є регулювання законів про податок. Існує три групи промислово розвинених країн, що відображають основні тенденції розвиткуподаткової політики, спрямованої на стимулювання інвестицій у ризикові проекти. Країни першої групи (США, Великобританія) підтримують на низькому рівні оподаткування корпорацій і не розробляють спеціальних систем податкових стимулів інвестицій в ризикові підприємства, що обумовлює високу інвестиційну активність промислових компаній, фінансових організацій та інших інвесторів. У другій групі - країни (ФРН, Італія, Іспанія), що мають низькі ставки податків на прибуток корпорацій і паралельно проводять активну податкову підтримку підприємств певних галузей і регіонів. До третьої групи входять країни, що мають найвищі ставки податків на прибуток корпорацій і паралельно систему різноманітних спеціальних стимулів ризикового підприємництва. У цій групі інвестори, що купують акції ризикових фірм, звільняються від податку на прибуток за умови володіння акціями не менше п'яти років. Інвестори звільняються також від податку на приріст капіталу, отриманий у разі реалізації акцій ризикової фірми після закінчення п'ятирічного терміну володіння .
Отже, значення венчурного бізнесу полягає в тому, що він:
привів до створення нових життєздатних господарських одиниць, які впливають на всю традиційну структуру ведення наукових досліджень, і викликав структурні зміни в суспільному виробництві країн;
сприяв технічному переозброєнню традиційних галузей виробництва;
спонукав великі корпорації до вдосконалення принципів управління та організаційних структур;
змінив погляд на ніби постійну перевагу великих корпорацій в дослідницькій діяльності;
показав, що орієнтація на довгострокові цілі вимагає створення спеціальної кредитно-фінансової системи у вигляді венчурного капіталу;
збільшив зайнятість висококваліфікованих фахівців;
сприятливо вплинув на розвиток законодавчої бази з проблем підтримки наукових досліджень.
Венчурні інвестиції впродовж останніх декількох років є невід'ємною частиною індустрії інформаційних технологій, своєрідною рушійною силою інформаційного ринку.
Література:
1. Азеев А. А. и др. Организация и функционирование вычислительного центра. - М.: Статистика, 1977. - 160 с.
2. Ансофф И. Стратегическое управление. М: Экономика, 1989, 518 с.
3. Аррендондо Лени. Искусство деловой презентации: Пер. с англ. - Челябинск: Урал LTD, 1998. - 520 с.
4. Артамонов Г. Т. Информатика: теория и практика (заготовки к книге) // НТИ, Сер.1. Организация и методика информационной работы, 1997, № 8, с. 30-33; 1998, № 1, с. 29-34; № 4, с. 31-36; № 6, с. 31-35; № 12, с. 29-33; 1999, № 6, с. 36-43.
5. Бизнес в Европе: информационная индустрия. / Информатика. Экспресс-информация. М. - ВИНИТИ, 1991. - № 45. - С. 2-9.
6. Бланк И. А. Управление формированием капитала. - К.: "Ника-Центр", 2000. - 512 с.
7. Бове К, Аренс У. Ф. Современная реклама: Пер. с англ. / Общ ред. Феофанова О. А. - Тольятти: Издательский дом Довгань, 1995. - 704 с.
8. Большой экономический словарь. Multilex 2/0 EKONOMICS.
CD-ROM.
9. Боэм Б. У. Инженерное проектирование программного обеспечения. - М.: Наука, 1991. - 190 с.
10. Бузова Н. Н. Проблемы развития народнохозяйственного информационного комплекса // Современные средства информатики. М.: Наука, 1986. - 277 с.
11. Бурлак Г. Н и др. Экономика, организация и планирование работы ВЦ / Г. Н. Бурлак, С. Н. Помпеева, Л. С. Фельдман: Учебник. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: Финансы и статистика, 1989. - 238 с.
12. Введение в информационный бизнес: Учеб. пособие / О. В. Голосов, С. А. Охрименко, А. В. Хорошилов и др.; Под ред. В. П. Тихомирова, А. В. Хорошилова. - М.: Финансы и статистика, 1996. - 240
Loading...

 
 

Цікаве