WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Венчурний бізнес в інформаційній сфері - Реферат

Венчурний бізнес в інформаційній сфері - Реферат

послуги);
суспільної потреби і підприємця, готового на основі такої ідеї організувати нову фірму;
"ризикового" капіталу для фінансування цих фірм.
Звичайно процес заснування нової венчурної компанії проходить декілька етапів розвитку. Спочатку група інженерів-винахідників, розробників або вчених разом із фахівцями-керівниками засновують компанію з виробництва нового продукту або вже освоєного продукту на основі нової технології. Первинний капітал фірми - формується з їх власних коштів. Потім підключається власник венчурного капіталу, який виділяє в середньому 800 тис. дол США. Організована приватна фірма є, по суті, дослідно-конструкторською лабораторією, зайнятою розробленням ідей одного-двох виробів. Засновники фірми - це одночасно і її співробітники.
На наступній стадії засновники розробляють свою економічну стратегію, вивчають ринок, створюють раду директорів і проводять роботу з підготовки виробництва. Починається випуск і просування нової продукції, орієнтованої, як правило, на конкретних замовників. Задача фірми у цей період - завоювати довіру споживачів для майбутніх замовлень.Середній розмір фінансування на цьому етапі - 2 млн дол. на проект.
На третій стадії відбувається відпрацювання технології з одночасним розширенням виробництва. Починається промисловий випуск продукції для широкого споживача. Фірма створює спеціальний підрозділ для збуту, формує нову організаційну структуру. Звичайно на цій стадії виробництво ще не приносить прибуток.
Четверта стадія - освоєння додаткових капіталовкладень, спрямована на розширення масштабів виробництва, підвищення якості продукції, створення оборотних активів, розширення ринку. Швидке зростання фірми висуває на перше місце проблему функціональної координації різних видів її діяльності, вдосконалення організаційної структури. Стратегію у сфері виробництва і збуту визначає кон'юнктура ринку.
Як тільки налагоджено випуск продукції і подолано збитковість виробництва, фірма може почати емісію власних акцій і продаж їх на ринку цінних паперів. Загалом весь період становлення нової корпорації на початку 80-х років тривав близько 5 років, у деяких випадках - 2-3 роки .
Безпосередні автори нововведення - винахідники, вчені та інженери рідко стають власниками венчурних фірм. Велика частина фахівців - власників ризикових фірм після того, як їх підприємства налагоджують випуск продукції, з вигодою для себе продають їх і беруться до розроблення інших проектів, реалізовуючи свій науковий потенціал у нових відкриттях. Значна частина талановитих фахівців і вчених США проходить цикл "наукові працівники - ризикова фірма", виступаючи то в ролі проектувальників і виконавців НДДКР, то в ролі підприємців і комерсантів.
Від усіх інших форм прибуткового розміщення капіталу його вкладення в невелику компанію, заставою якої є комерційний успіх науково-технічної новинки, розроблюваної цією компанією і раніше ніким не випробуваної, відрізняється надзвичайно великим комерційним ризиком. Способом зниження комерційного ризику є одночасне інвестування в декілька невеликих фірм наукомісткого бізнесу.
Загалом венчурні інвестиційні компанії здійснюють жорсткий контроль над фірмами, в які вони вклали свої кошти, на основі володіння значною або переважною частиною їх капіталу, а також через заміщення вищих керівних постів у фірмах. Існує декілька правил, яких дотримуються венчурні бізнесмени. Організатори фірми наукомісткого бізнесу ніколи не повинні контролювати велику частину її капіталу. Компанії - інвестори венчурного капіталу отримують місця для своїх представників у радах директорів цих компаній. Якщо створена фірма не вийде на заплановані показники прибутку, інвестиційна венчурна компанія має право взяти її управління на себе.
Механізм венчурного фінансування обумовлює взаємодію як стимулювальних, так і стримувальних тенденцій його розвитку. Він дає змогу великому монополістичному бізнесу використати дрібний бізнес як випробувальний полігон для випробування комерційної дієздатності як науково-технічних новинок, так і інших галузей економіки.
Необхідно зазначити, що методи стимулювання ризикового підприємництва можуть мати як прямий, так і непрямий характер. Прямими методами стимулювання підприємництва є насамперед надання субсидій на пільгових умовах та гарантування (повне або часткове) позик, що надаються приватними фінансово-кредитними організаціями.
Основною формою непрямого стимулювання є встановлення пільгового податкового режиму. У більшості промислово розвинених країн проводиться збалансована політика підтримки підприємництва, поєднання різних методів прямої допомоги з податковими стимулами. На перший погляд, податкові пільги не можна віднести до фінансової підтримки. Однак в кінцевому результаті податкові знижки, що надаються підприємцям, є саме фінансовою допомогою: завдяки пільговому податковому режиму в розпорядженні підприємців залишається значна частка прибутку (після сплати податків), що дає їм можливість розширювати виробництво за рахунок самофінансування. Крім того, система податкових пільг, значно розширює можливість маневрування грошовими коштами: в багатьох випадках підприємці можуть самі вирішувати, якими саме податковими знижками скористатися.
Джерелами позикового та акціонерного капіталу є банки, пенсійні фонди, страхові компанії, промислові корпорації, приватні інвестори. У сфері використання позикового та акціонерного капіталу в фінансуванні ризикових форм зусилля держави спрямовані на вдосконалення податкового законодавства; зняття обмежень на використання коштів пенсійних фондів та інших організацій для ризикового фінансування; вдосконалення законодавства, що стосується обігу цінних паперів; гарантування позик, які надаються приватними кредитними організаціями.
Джерелами позикового капіталу для малих фірм є передусім комерційні банки, що надають як
Loading...

 
 

Цікаве