WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Венчурний бізнес в інформаційній сфері - Реферат

Венчурний бізнес в інформаційній сфері - Реферат


Реферат на тему:
Венчурний бізнес в інформаційній сфері
Венчурний бізнес - сфера підприємницької діяльності, пов'язана з реалізацією ризикових проектів, ризикових інвестицій головним чином у сфері науково-технічних новинок. Фінансування беруть на себе банки, інвестиційні компанії, спеціалізовані венчурні фірми або юридично самостійні організації, зазвичай у формі товариств з обмеженою відповідальністю. Галузева належність проектів технічних новинок, що пропонуються авторами, ролі не відіграє. Цей вид бізнесу пов'язаний з великим ризиком, тому його часто називають ризиковим.
Виробництво інформаційної техніки було сферою, в якій "венчурне" підприємництво вперше набуло значного поширення. Пізніше відпрацьований у цьому виробництві механізм "венчурного" бізнесу став поширюватися на наукомісткі виробництва, а в подальшому - й на інші галузі економіки.
У США широкомасштабне приватне "венчурне" підприємництво набуло найбільшого розвитку. За своїми обсягами американський ринок "ризикового" капіталу значно перевершує західноєвропейський та японський. Заснування самостійних дрібних фірм "венчурів" стало важливим елементом американської моделі науково-технічного розвитку, перетворилося в 80-х роках на стандартний організаційно-управлінський прийом створення і відбору життєздатних нововведень. Його розвиток відбувається головним чином за рахунок приватного підприємництва, тоді як розвиток західноєвропейських ринків багато в чому зумовлений діяльністю національних урядів та ЄС як з гарантування середньо- і довгострокових позик, так і з інвестування деякої частини державних коштів у вигляді "ризикового" капіталу.
Японія тільки починає використовувати ризиковий підхід до створення нововведень.
У Західній Європі відносно великий ринок венчурного капіталу існує тільки у Великобританії, але і його розвиток прискорився лише у 80-х роках. На сьогодні цей ринок швидко розвивається в Голландії, ФРН та Італії. Однак тільки половина всього венчурного капіталу в Західній Європі інвестується в абсолютно нові фірми. Тут існують бар'єри вільному руху капіталу у вигляді національних особливостей державного регулювання.
Більшість європейських країн виробили заходи стимулювання ризикових підприємств шляхом безпосереднього виділення державних коштів, надання гарантій держави, зниження оподаткування на біржові прибутки і створення біржових ринків, що не котируються. Капітал звичайно вкладається в формі участі у створенні невеликих підприємств, що спеціалізуються на нових ідеях або технологіях.
Розроблення нових технологій (інформатика, електроніка, зв'язок, генна інженерія, охорона здоров'я) поглинає більшу частину таких капіталовкладень .
Держава втручається в цю сферу, гарантуючи банкам покриття можливих збитків або сприяючи створенню і розвитку інвестиційних компаній (фіскальні знижки). Такий тип інвестицій є об'єктом діяльності відповідних служб державних або приватних банків і спеціально створених для цієї мети товариств. Так, ФРН яка безпосередньо вкладає державні кошти у невеликі компанії наукомісткого бізнесу, так і гарантує повернення 75% вартості позик таким компаніям, наданих приватними кредитними інститутами, у разі банкрутства компаній-боржників. У Франції створена спеціальна урядова організацію ІНОДЕВ і приватно-державний банк для надання фінансових коштів невеликим компаніям, особливо зайнятим в наукомістких галузях. У Великобританії згідно з Урядовою схемою гарантування позик забезпечується 80%-на гарантія середньострокових позик, у формі яких розміщується значна частина "венчурних" інвестицій тощо .
У ряді країн (Франція, Великобританія, Швеція) створення біржового ринку, що не котирується, з більш доступними для молодих підприємств умовами було стимулом до виникнення нових венчурних компаній, заснованих на новітній технології. До цього він охоплював в основному підприємства сфери обслуговування і виробництва предметів споживання.
Розрізнюють дві організаційні форми венчурних груп - внутрішню та зовнішню. За так званих "внутрішніх венчурів" вибір пріоритету відбувається не на макрорівні, а всередині фірми. Тут організується наскрізна бригада, очолювана автором проекту, що самостійно здійснює надалі кадрову політику. Фірма також надає в його розпорядження всі необхідні кошти і всебічно допомагає. Другою формою венчурної організації є "венчурні фірми". У цьому випадку ініціатор "венчура" йде з корпорації й організовує окрему невелику юридично незалежну фірму. Венчурні групи фінансуються або тією корпорацією, де народився венчур, або стороннім венчурним капіталом, що створюється фірмами, які спеціалізуються на фінансуванні венчурних груп.
Венчурна фірма - дрібна або середня інвестиційна фірма, зайнята науковими дослідженнями, інженерними розробками та їх кредитуванням. Вловлюючи і фінансуючи нові ідеї, венчурна фірма допомагає великим компаніям розробляти новітні напрями науково-технічного прогресу. Операції, що проводяться такими фірмами, (венчурні операції), характеризуються підвищеною мірою ризику.
Кошти венчурного капіталу вкладаються без всякого матеріального забезпечення з боку одержувача, і інвестори йдуть на ризик втрати вкладених коштів у разі неуспіху дослідження. За деякими оцінками, до 20% венчурних фірм банкрутують через невміння враховувати запити ринку, а 60% - ледве окупають вкладені в них кошти. Майже всі венчурні групи перші два роки функціонують зі збитком. Але у разі успіху норма прибутку на авансований капітал через п'ять років досягає 30-40% [38].
Успіх венчурних фірм змусив звернути увагу на роль в наукових дослідженнях дрібних наукомістких фірм, тобто фірм з чисельністю працівників не менше 500 осіб.
Щорічно в США виникає близько 2500 нових венчурних фірм. Створення венчурної фірми передбачає наявність трьох компонентів:
ідеї нововведення (нового продукту, технології,
Loading...

 
 

Цікаве