WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Інформаційна сфераекономіки та її структура - Реферат

Інформаційна сфераекономіки та її структура - Реферат

економіці. "Сучасна тенденція вимагає розглядати інформаційну роботу ширше, не зводячи її до традиційних видів діяльності. Застосування банківських автоматів, наприклад, дало змогу скоротити число службовців, але переклало на клієнтів велику частину роботи, яку раніше виконували клерки та касири. На товарних складах можна знайти операторів-автовантажників, які витрачають, щонайменше, чверть свого часу на перевірку та узгодження вантажних квитанцій і документів. Розсильні, які доставляють товари додому, готують дані длярахунків. Токарі заповнюють бланки нарядів та картки табельного обліку. Корабельні теслярі заповнюють форми, що включають точний підрахунок матеріалів і робочих витрат, необхідних для виконання робіт, зазначених у наряді. Робітник-складальник, який за контрольною панеллю спостерігає роботу повністю автоматичного робота, мало чим відрізняється від оператора за пультом великого комп'ютера. Однак офіційна статистика все ще вважає всіх складальників виробничими робітниками, а до зайнятих обробкою інформації відносять тільки цього оператора". До виробничих робітників П. А.Страссман відносить тільки тих, "чия свідомість і тіло безпосередньо постійно зайняті виконанням фізичної роботи". "… Якщо машиною керують руки робітника, він зайнятий у виробничому процесі, якщо машиною управляє свідомість - це інформаційний процес", - додає він.
Заслуговує на увагу ще одне зауваження П. А. Страссмана з цього питання: "У книгах О. Тоффлера "Грядущие потрясения" і "Третья волна" виникнення нового "домашнього виробництва" описується як переміщення інформаційної роботи з контор додому. Тобто народжується новий вид інформаційної роботи, яку раніше людина не могла собі дозволити, а тепер виконує самостійно. Цей новий вид користувацької діяльності починає перетворюватися в справжню економіку самодіяльних підпільних послуг, яка дає змогу відмовитися від витрат на необхідні, але дуже дорогі банківські та юридичні консультації, самому проводити податкові розрахунки, зайнятися професійною підготовкою, самонавчанням і навіть зробити медичне обстеження".
Основні причини та шляхи розвитку цього індивідуального інформаційного виробництва в різних країнах можуть бути різними, однак те, що цей процес буде одним з наслідків широкої інформатизації суспільства, не викликає сумнівів.
Питання щодо віднесення тих або інших видів інформаційної діяльності до специфічної інформаційної галузі економіки висвітлюються й у вітчизняній літературі. Одним з перших (у 1972 р.) запропонував та обґрунтував доцільність виділення "індустрії інформації" як самостійної галузі народного господарства професор С. П. Куценко. Від довів, що підприємства інформаційної індустрії мають усі основні ознаки, які характеризують будь-яку галузь економіки: сукупність однорідних підприємств або організацій; однорідність продукції або послуг, що виробляються; задоволення однорідних потреб; місце підприємств або організацій в народному господарстві загалом.
Дещо пізніше, в 1977 р., тобто практично одночасно з уведенням М. Поретом терміна "інформаційна економіка", академік В. М. Глушков увів у вітчизняну науку поняття "індустрія переробки інформації". Він писав, що цю "інформаційну галузь необхідно організаційно оформити - можливо як спеціальне відомство зі своїми специфічними функціями, іншими, ніж галузі, що виробляють ЕОМ та автоматизовані системи обробки даних" .
Існують й інші погляди на інформаційну сферу економіки. Наприклад, К. В. Казанцева виділяє в економіці такі інформаційні галузі, як науково-інформаційна діяльність і системи науково-технічної документації .
Н. М. Бузова розглядає народногосподарський інформаційний комплекс (НІК), який охоплює три групи галузей (підгалузей) :
ті, що забезпечують НІК засобами виробництва та їх обслуговування, в тому числі: з виробництва обчислювальної техніки та програмних засобів; апаратури передачі даних; з обслуговування засобів ОТ та інших засобів; ті, що розробляють і впроваджують автоматизовані системи різного роду;
ті, що випускають кінцеву продукцію НІК: АСУ різного роду, ОЦ на самостійному балансі й на балансі підприємств та організацій, мережі ЕОМ.
Необхідно також, уважає Н. М. Бузова, розглянути питання про включення до складу НІК груп галузей, підприємств, виробництв, які забезпечують зазначені вище галузі матеріалами, комплектованням і лініями зв'язку. Розширення складу НІК за рахунок таких груп галузей доцільне лише за умови, якщо виробництво певного виду матеріального ресурсу або послуг зв'язку здійснюється на спеціалізованому підприємстві, продукція якого постачається переважно галузям НІК і не використовується в інших галузях економіки. Ці групи інформаційних галузей виокремлено Н. М. Бузовою за ознакою належності кінцевої продукції НІК до виробництва, управління та навчання. Кінцеву продукцію НІК визначено як результат функціонування АСУ та ОЦ. Об'єднувальний момент для цієї продукції - використання в процесах виробництва, управління та навчання нового виду ресурсу - ресурсу інформаційного, що отримується внаслідок функціонування засобів обчислювальної техніки (ЗОТ) і АСУ.
Отже, висновує Н. М. Бузова, новий народногосподарський інформаційний комплекс можна розглядати як нову інфраструктуру, що виникла на сучасному етапі розвитку суспільства . На жаль, у не розглянуто і не обґрунтовано, чому виділено саме такі сфери використання продукції АСУ, ОЦ і ЗОТ. Що таке виробничий, науковий або освітній характер продукції АСУ та ОЦ як інформаційного ресурсу? Який характер має інформаційна продукція як результат функціонування автоматизованих систем, наприклад у медицині, спорті, в інших сферах діяльності?
Значний вклад у формування концепції інформаційної сфери економіки зробив Г. Р. Громов . Проте часто вживаючи такі терміни, як "інформаційна сфера", "інформаційний сектор", "інформаційні галузі", він не дає їх визначення. До інформаційних галузей Г. Р. Громов відносить наукомісткі галузі економіки, в тому числі виробництво обчислювальної техніки та програмних засобів, промислову електроніку та зв'язок. Він включає ці інформаційні галузі до складу інформаційного сектору суспільного виробництва і вважає, що нині вони відіграють таку ж роль, яку в період індустріалізації відігравала важка промисловість.
Не однозначний Г. Р. Громов й у визначенні функцій інформаційних галузей економіки - індустрії ЕОМ і галузі зв'язку. То він ототожнює їх із функціями, виконуваними
Loading...

 
 

Цікаве