WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Інформаційна сфераекономіки та її структура - Реферат

Інформаційна сфераекономіки та її структура - Реферат


Реферат на тему:
Інформаційна сфераекономіки та її структура
Економічною наукою, як вітчизняною, так і зарубіжною, не вироблено єдиного загальноприйнятого трактування поняття "інформаційна сфера економіки". Для позначення її використовуються різні терміни: "інформаційна економіка" (information economy), "індустрія знань" (knowledge industry), "інформаційна індустрія" (information industry) "інформаційна галузь" та ін.
До перших зарубіжних дослідників структури інформаційної сфери слід віднести американського економіста Ф. Махлупа - автора концепції індустрії знань, який цю частину економіки розглядав як сукупність різних об'єктів, що виробляють знання, інформаційні товари та послуги як для себе, так і для інших. Ним було введено поняття "сфера виробництва та розповсюдження знань". Знання - це "дещо, відоме комусь", а виробництво знань - це процес, за допомогою якого "хтось дізнається про що-небудь, до того йому невідоме", навіть якщо воно відоме іншим. Розповсюдженням знань займається "кожний, хто повідомляє вам щось, чого ви не знали, погано знали або забули" .
За Ф. Махлупом, "індустрія знань" включає численні види людської діяльності, які можуть бути об'єднані у такі п'ять груп:
наукові дослідження та розробки;
освіта;
засоби масового спілкування;
інформаційні машини;
інформаційні послуги.
У цій індустрії зайняті представники різних спеціальностей:
"творці оригінальних знань";
аналізатори;
передавачі;
перетворювачі інформації;
інтерпретатори інформації.
Ці види діяльності є складовою валового продукту за трьох умов:
1) якщо їх можна включити в "індустрію знань";
2) якщо виробництво та розповсюдження знань "вимагає оплачуваних послуг людини або оплачуваних матеріалів та обладнання і ці витрати піддаються обліку";
3) якщо ці знання є кінцевим продуктом, а не напівфабрикатом.
Автори іншого дослідження ("Економіка інформації" - дев'ятитомне видання, випуск якого завершено у 1977 р., у США) віднесли до інформаційної сфери економіки вісім великих галузей, а саме:
виробництво знань;
розповсюдження знань;
страхування;
рекламу;
переробку та передавання інформації;
інформаційні товари (від авторучки до ЕОМ);
окремі напрями діяльності урядових установ;
будівлі, конторське та ділове обладнання і меблі.
Ще один американський вчений - М. Порет у кінці 70-х рр. значно вдосконалив концепцію інформаційної економіки та розробив методологію всебічного аналізу її. В основу своєї концепції він поклав поняття "інформаційна діяльність". Інформація, за М. Поретом, - це дані, які організуються та передаються. Інформаційна діяльність включає всі ресурси, використовувані під час виробництва, оброблення та розподілу інформаційних товарів і послуг. Учений розглядає види інформаційної діяльності як своєрідні "будівельні блоки", з яких складається інформаційна економіка як частина національної економіки. У свою чергу, інформаційну економіку М. Порет поділяє на два сектори: первинний, для якого інформаційна діяльність є основною, і вторинний, для якого інформаційна діяльність є допоміжною.
Галузі, що входять до первинної частини інформаційної економіки, виробляють товари та послуги, пов'язані з виробництвом, обробленням, розподілом та передаванням інформації. Ця частина економіки забезпечує технологічну основу інформаційних процесів і включає товари та послуги, які безпосередньо переносять інформацію (наприклад, книги), а також прямо використовуються у виробництві, обробленні та розподілі інформації (наприклад, ЕОМ). До цієї первинної частини інформаційної економіки М. Порет включив такі види діяльності:
виробництво знань і винахідницьку діяльність;
розповсюдження інформації та зв'язок;
страхування;
координаційні галузі;
оброблення інформації;
виробництво інформаційних товарів;
управлінську діяльність;
інформаційну інфраструктуру.
Вторинна частина інформаційної економіки охоплює галузі, в яких здійснюється інформаційна діяльність для виробництва "неінформаційних" товарів і послуг. Її досить важко виміряти. До неї входять і так звані інформаційні "квазіфірми", які діють усередині "неінформаційних" галузей і "продають" свій інформаційний продукт тільки в межах цих галузей (у такому разі вартість їх продукту або послуг включається у вартість кінцевого продукту або послуг організації, галузі). Наприклад, інформаційно-обчислювальний центр підприємства будь-якої галузі.
М. Порет обраховував частку вторинного сектору інформаційної економіки, яку включав до валового національного продукту, як кількість грошей, що виплачуються "інформаційним працівникам", а також амортизацію від інформаційних машин, які зайняті та використовуються в "неінформаційних" галузях.
Усіх інформаційних працівників (інформаційні професії) він поділив на чотири групи:
виробники інформації, які створюють нову або готують вже існуючу інформацію для використання в зручній для споживача формі : наукові працівники, "складальники" інформації в науково-технічній діяльності, "виробники" ринкової інформації, консультаційні організації;
обробники інформації, пов'язані з отримуванням даних і реагуванням на них: адміністративний та управлінський персонал, персонал, який здійснює контроль і диспетчеризацію, клерки;
розподільники інформації, пов'язані з передаванням інформації: викладачі, працівники зв'язку;
інформаційна інфраструктура, яка включає види діяльності, пов'язані з обслуговуванням інформаційної технології.
Але як відокремити інформаційну діяльність від неінформаційної? "Коли комп'ютерні термінали встановлюються в кабінах вантажівок, на товарних складах, у квартирах менеджерів, у портфелях торгових агентів, термін "конторська робота" позбавляється колишнього значення, залишаючись простим позначенням місця дії", - пише П. А. Страссман. Він уводить поняття "робота з інформацією", або "інформаційна робота". До цієї категорії входять ті, хто зайнятий обробкою інформації, а не фізичною працею, виробництвом товарів або матеріальних послуг. До них віднесено й тих, хто працює з інформацією неповний робочий день. Згадуючи про те, що Бюро трудової статистики США вже змінило підхід до визначення зайнятості і замість "білих комірців" підраховує зайнятих обробкою інформації, але тільки повний робочий день, П. А. Страссман зазначає, що це зменшує реальний обсяг інформаційної роботи в
Loading...

 
 

Цікаве