WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Глобалізація і проблеми інтелектуальних ресурсів України - Реферат

Глобалізація і проблеми інтелектуальних ресурсів України - Реферат


Реферат на тему:
Глобалізація і проблеми інтелектуальних ресурсів України
Реформи в Україні 90-х років XX століття можновладні особи сприйняли як можливість досягнення власних цілей. На превеликий жаль, кримінальний механізм доступу до природних ресурсів, сформований владою; фактичне існування країни за рахунок продажу природних багатств і спекуляції; небачені в історії темпи збагачення сформованих українських кланів; нездатність протистояти інкорпорації в українське соціально-культурне середовище гірших зразків бізнес-культури розвинених країн; "розкладання" державних інститутів внаслідок великих можливостей кримінальних коштів ускладнювало сприйняття українців за кордоном, додаючи їм мафіозних рис.
У розвинених країнах існував (та ще й існує) подвійний стандарт щодо інтелектуального (кадрового, професійного) потенціалу України, спричинений зацікавленістю цих країн щодо того, що могло б працювати на них сьогодні і в майбутньому, не тільки у тій сфері, де є інтерес, а й на перспективу відносин з Україною. Це певною мірою стосується й інтелектуального потенціалу України, бо сьогодні, наприклад, запросивши працювати за кордон висококваліфікованого фахівця, можна ним скористатися як дешевшим працездатним або інтелектуальним ресурсом, оскільки Україна не може сама його сьогодні запотребувати, а в майбутньому цей тактичний крок набуває стратегічного характеру. Навряд чи в майбутньому такий професійний ресурс зможе працювати на інтереси України. Відомі українські математики роками працюють у Польщі, Канаді, США.
Як розцінювати це з позицій управлінської науки? Чи варто розглядати розвинені країни Заходу як певні центри управління світовим порядком? Якщо виходити з класичної управлінської парадигми "суб'єкт-об'єктних" відносин, то напрошується висновок про те, що нами управляють ззовні. Але, чи так це? Відповідь треба шукати з позицій самоорганізації й організації світового соціуму, оскільки управлінська парадигма "суб'єкт-об'єктних" відносин вичерпала свій потенціал в умовах глобалізації та дії на світові процеси інтелектуальних ресурсів співтовариств країн.
У пропонованій статті спробуємо розкрити проблеми інтелектуальних ресурсів України в умовах глобалізації.
Сучасна економіка безпосередньо пов'язана з науково-технічним прогресом. Це приводить до масового створення нових галузей промисловості і техніки. Отже, до необхідності інтелектуалізації виробництва. Тому ефективність промислового виробництва нині істотно визначається розвитком науки та рівнем вищої освіти, а забезпечення його функціонування вимагає освіченішого і спеціально підготовленого персоналу. Відповідно, розв'язання цих проблем стає інтересом практично кожної сучасної держави, якій потрібні гарантії стабільності [1-6]. Сучасні демократичні процеси в Україні потерпають від правового нігілізму і політичної апатії населення, інертності електорату і низької ефективності колективних демократично-представницьких органів, що значною мірою є наслідком недостатньої взаємодії держави та освіти. Поки вони демонструють один одному необдуману байдужість, процес триває, тобто народжується і виховується відповідне спотворене суспільство [7].
У контексті відкритості світу і глобальних процесів у розвинених країнах можна вести мову про "країни суб'єкти відкритості", які здійснюють вплив (інформаційний, техногенний, ресурсоспустошуючий) на світові процеси. Суб'єкт управління нечітко виражений - це "країни об'єкти відкритості" зі своїми ресурсами (інформаційними, організаційними, фінансовими, матеріальними, військовими, технологічними, інтелектуальними), системою цінностей, соціальним потенціалом. Щодо об'єкта управління, то він є не відособленим, а "країною об'єктом відкритості". Склад цих країн нестабільний, він змінюється. Але якщо на відносини "країн суб'єктів відкритості" і "країн об'єктів відкритості" розглядати з позиції останніх, то сприймаються ці відносини саме в термінах звичних "суб'єкт-об'єкт-них" зв'язків.
Така соціокультурна інтеграція і взаємоузгодженість інтересів та ресурсів розвинених країн на рубежі ХХ-ХХІ ст. виявилася найефективнішим засобом впливу на основну цінність будь-якого суспільства - людину.
Знекровити країну і позбавити її майбутнього можна через вплив на людський потенціал. Розпад імперій свідчить, що це може здійснюватися за допомогою деградації еліти або через зниження рівня освіти, зменшення кількості грамотного населення. Виїзд з країни відомих учених, політичних діячів завжди вважався втратою для народу. Але якщо в минулі епохи такий виїзд не міг завдати істотної шкоди науці, виробництву, обороноздатності, то сьогодні це великі втрати. Тому з погляду дії на громадян інших країн, "країн суб'єктів відкритості", глобалізацію можна трактувати як форму виснаження, погіршення їх кадрового потенціалу. Глобалізація є також зовнішнім проявом цих процесів, і не вельми вдалою формою прикриття егоїстичних інтересів промислово розвинених країн.
Відкритість кордонів для талановитих, висококваліфікованих фахівців - надія промислово розвинених країн зберегти високі темпи розвитку та професіоналів, незапотребуваних певною країною. Саме через привабливість реалізувати себе в інших країнах і забезпечити гідне існування собі і своїй сім'ї люди виїжджають у "країни суб'єкти відкритості". Чи треба звинувачувати в цьому людину? Ні. Відповідальних за це треба шукати серед керівників країни, суб'єктів господарювання.
Для кадрового потенціалу інших країн "країни суб'єкти відкритості" вибудовують привабливіше соціальне середовище для реалізації можливостей.
Так промислово розвинені країни прагнуть розширити соціальне середовище на інші простори - матеріальні і духовні. В їхньому соціальному середовищі створюються найсприятливіші умови для розкриття інтелектуального потенціалу людини. Водночас це для інших країн, з одного боку, загроза національній самобутності народів "країн об'єктів відкритості", оскільки глобалізація є керованою уніфікацією їх соціальним середовищем. А з іншого - це шанс для інших народів мобілізувати свої внутрішні ресурси для збереження своєї ідентичності, виробити механізми саморозвитку і виживання.
Розвиток сучасних електронних засобів комунікації сформував нові можливості інформаційного впливу на духовні і соціальні процеси у світі, на фізичні процеси в соціумі, змінив його темпосвіт, перетворив інформацію на стратегічний ресурс цивілізації. Це дало можливість упорядкувати спрямованість дії цих процесів та окреслити межу об'єкта дії, в центрі якої опинилася людина. Сама ж людина, і особливо
Loading...

 
 

Цікаве