WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Технологія розв'язку задач інформаційною системою - Реферат

Технологія розв'язку задач інформаційною системою - Реферат

УМОВА)
Вибір напрямкуалгоритму залежно від умов
3. ВВЕДЕННЯ-ВИВЕДЕННЯ
Введення та перетворення формул, які придатні для обробки. Вивід, відобра-ження результатів обробки
4. ДОКУМЕНТ
Носій - папір
5. КОМЕНТАРІЙ, АНОТАЦІЯ
Зв'язок між елементом схеми та поясненням
6. ДИСПЛЕЙ
Введення та виведення інформації за допомогою клавіатури екранних пристроїв
7. ПУСК (ПОЧАТОК), ЗУПИНКА (КІНЕЦЬ)
Початок та кінець процесів обробки
Рис. 2. Типові частини структури алгоритму
Усередині символів записується назва дії або групи дій. Блоки між собою з'єднуються лініями із стрілками, що вказують напрямок дії. З символу "умова" виходять дві стрілки, над однією з них ставлять "так", що означає виконання умов, над іншою - "ні". З інших символів виходить по одній стрілці.
Оскільки алгоритм містить докладний опис усіх дій, то для його наочного представлення застосовується метод послідовного уточнення. Цей метод полягає в тому, що спочатку алгоритм будується у вигляді блок-схеми, що складається з великих блоків і відбиває логічну структуру моделі. Потім відповідно до блок-схеми записується докладний алгоритм. Кожний блок уточнюється, деталізується. Це уточнення також може бути неповним і тоді його блоки, у свою чергу, уточнюються.
Такий метод полегшує побудову алгоритму, помилковий процес послідовно розчленовується на більш елементарні дії. Ступінь деталізації алгоритму має бути оптимальною з огляду на найбільш ефективну організацію програмування.
Упорядкування алгоритму або, як прийнято говорити, алгоритмізація - це процес, що передує програмуванню. Тому алгоритм має бути зрозумілим програмісту. Під цією якістю припускається можливість програміста правильно скласти програму відповідно до сутності алгоритму. Тут важливого значення набуває така властивість алгоритму як визначеність (точність).
Найпростіші алгоритми бувають трьох типів: лінійні, такі, що розгалужуються та циклічні.
Лінійні алгоритми складаються з лінійної послідовності дій.
Алгоритми, що розгалужуються, поряд з іншими діями містять логічні умови, залежно від виконання яких проводиться вибір визначеної гілки алгоритму.
Циклічні алгоритми дозволяють за допомогою умовного або безумовного переходу неодноразово виконувати низку дій, створюючи цикл. При зміні вхідних даних циклічний алгоритм дозволяє багаторазово відтворювати дії, що входять у цикл.
На практиці в чистому вигляді вказані типи алгоритмів майже не зустрічаються, але вони в різних сполученнях входять до реальних алгоритмів. Так, наприклад, алгоритм, що розгалужується, може містити і лінійний, і циклічний алгоритми, у тому числі цикл у циклі і т.д.
Переходячи до реалізації побудованого алгоритму на комп'ютері ІС, варто враховувати одну важливу обставину. Він має розроблятися таким чином, щоб бути пристосованим для програмування на будь-якому комп'ютері. Проте при складанні алгоритму для комп'ютера конкретного типу ІС необхідно орієнтуватися на його особливості. Це, головним чином, стосується порядку використання оперативної пам'яті та швидкодії комп'ютерів, що складають архітектуру ІС.
Після етапу алгоритмізації йде етап перекладу алгоритму на мову, зрозумілу комп'ютерам ІС - складання програми. Процес написання програми одержав назву програмування. При вирішенні складних завдань, що потребують розробки великих програм, цю операцію, як правило, здійснюють програмісти-професіонали. Більш того, донедавна тільки їм і було практично під силу скласти програму, оскільки мови програмування були важкі для непідготовленого користувача.
За мірою розвитку обчислювальної техніки вдосконалювалися і мови програмування, що забезпечило на теперішній час простоту спілкування із сучасними ІС і для широкого кола людей, що не є професіоналами у сфері програмування. Це дає можливість користувачу при вирішенні порівняно простих завдань самостійно або після короткого навчання, освоївши необхідний обсяг знань і отримавши деякі практичні навички в упорядкуванні програм, запрограмувати завдання, не звертаючись за допомогою до програмістів. Крім того, знання принципів і методів програмування необхідне кожному фахівцю для правильного підготування завдань, що автоматизуються, і врахування особливостей обробки інформації ІС .
У зв'язку з цим далі викладаються головні поняття у сфеі програмування, розраховані на непідготовленого користувача.
Перший рівень. Кожний рядок програми являє собою команду, що складається з коду операції і адреси операндів (чисел, що беруть участь в операції). При введенні в машину усі числа перетворюються на нулі та одиниці. Для першого і частково другого поколінь ЕОМ програми писалися тільки в машинних кодах. Робота ця є трудомісткою і малопродуктивною. При упорядкуванні програми легко припуститися помилки і важко її виявити. Для полегшення і прискорення процесу програмування були розроблені мови другого рівня.
Другий рівень. Замість машинних кодів на цьому рівні використовуються символічні позначення операцій і оперантів, тому написання програми спростилося.
Для того, щоб зробити ці символічні позначення зрозумілими комп'ютеру ІС, а також щоб робити автоматичну нумерацію комірок пам'яті, в яких зберігаються числа, використовуються спеціальні програми - транслятори. Вони дозволяють здійснювати автоматичний переклад символьного запису в машинні коди. Чим вищий рівень мови, тим складнішими є транслятори. Сам процес автоматичного перекладу програми, написаної будь-якою мовою, на мову машинних кодів одержав назву трансляції.
До мов другого рівня відносяться Автокоди, Асемблери, Макроасемблери та ін. Мови 1-го та 2-го рівнів розроблені для конкретних типів комп'ютерів і тому їх також називають машинно-орієнтованими мовами. Перевагою цих мов є висока швидкість вирішення завдань і оптимальний розподіл пам'яті комп'ютера, оскільки при складанні програми враховуються особливості окремих пристроїв комп'ютера. Їхньою хибою є велика працездатність при написанні і налагодженні програми. Програмуванням на машинно-орієнтованих мовах займаються переважно фахівці-програмісти. Вони складають для нових моделей машин програми, призначені для запуску комп'ютера й обслуговування процесу обчислень. Крім того, усі транслятори пишуться на машинно-орієнтованих мовах.
Третій рівень. Мови третього рівня призначені для вирішення визначеного класу завдань і не залежать від конкретного типу комп'ютерів ІС. Поява мов третього рівня істотно полегшила роботу програмістів.
Ці мови згідно з правилами написання є близькими до математичних виразів і містять елементи природної мови. Починаючи з третього рівня, мови програмування називають мовами високого рівня або алгоритмічними мовами.
Транслятори перекладають програми мов високого рівня на машинні мови. У кожного типу комп'ютера є свій набір трансляторів, тому програма на мові високого рівня може використовуватися на будь-яких комп'ютерах ІС, що мають транслятор із даної мови. Зараз існує багато
Loading...

 
 

Цікаве