WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Супутникові телевізійні системи - Реферат

Супутникові телевізійні системи - Реферат

акцій SES, що становить капітал розміром 3,4 млрд фр. (85 млн дол.), і погодився страхувати ризик, пов'язаний із запуском ШЗС на суму до 5 млрд фр. (125 млн дол.).
Участь уряду в проекті "Астра" забезпечує цій програмі значну політичну підтримку. З 15 інших акціонерів 8 - люксембурзькі фірми. Центр управління супутниковим зв'язком розміщений у Бетцдорфі, за 20 км на схід від столиці Люксембургу. Ж.Сантер сподівається, що проект "Астра" забезпечить наплив прибутків у економіку країни, дякуючи виробництву нової телеапаратури. "Супутник - це лише засіб передачі. Ми також повинні готувати програми. Це другий важливий фактор", - сказав прем'єр-міністр.
Люксембург вже має досвід введення новинок у розвитку засобів масової інформації. Майже 60 років тому він сприяв створенню приватної радіокомпанії, яка потім стала люксембурзького компанією "Компані люксембуржуаз де теледиф'юзьон" (СLТ). Зараз ця компанія володіє значними пакетами акцій телевізійних компаній у сусідній Франції, колишній НДР і Бельгії, а через радіотелевізійну корпорацію Радіо-Теле-Люксембург (RTL) має аудиторію близько 50 млн осіб на тиждень. СLТ є головним платників податків Люксембургу і забезпечує від 2 до 3 % національного бюджету, повідомив офіційний представник уряду Жан-Поль Зенс.
Проект "Астра" та пов'язане з ним починання в галузі телевізійного виробництва Люксембург розглядає в тісній ув'язці з розширенням Європейського Економічного Співтовариства, з утворенням Єдиного європейського ринку без прикордонних бар'єрів та інших торгівельних обмежень. За підрахунками ЄЕС, супутникове телебачення за найближчі п'ять-сім років дасть поштовх підприємницькій діяльності та діловим операціям на суму 11 млрд дол.; охоплюватимуться виробники параболічних антен, дешифраторів та іншої апаратури, а також галузь реклами.
"Чому ми не можемо досягти успіхів там, де так щастить американцям, - каже Ж.Сантер - Європа має активніше працювати над телевізійною апаратурою та створенням власних програм". Незважаючи на високі європейські ідеали, супутник "Астра" являє собою супутник RСА-4000 виробництва США, і SES підписала свій перший контракт на надання чотирьох каналів мовлення з американським інформаційним магнатом Рупертом Мердоком. Через ШЗС "Астра" Мердок дістав доступ більше ніж до 80 млн користувачів у Західній Європі, зокрема до зон, не охоплених кабельним телебаченням, в яких телеглядачі можуть дивитися лише декілька національних телевізійних програм. Головні ринки для проекту "Астра" - це Великобританія, Східна Німеччина, Франція, Австрія, Швейцарія, Північна Італія, Данія, Нідерланди, Бельгія та Люксембург. Телеглядачі багатьох інших країн також зможуть приймати трансльовані програми, але за допомогою параболічної антени великого розміру.
До запуску "Астра", наприклад, населення Великобританії сиділо вдома біля своїх телевізорів, дивлячись програми одного з чотирьох наземних національних телевізійних каналів. Відтепер усе змінилося: телеглядачі можуть вибирати з-поміж 11 телевізійник каналів, якщо куплять і встановлять звичайну та дешеву приймальну параболічну антену. Сім нових каналів транслюватимуться з космосу, і на геостаціонарній орбіті відбуватиметься справжня "зоряна війна". Але наскільки реально зацікавлена потенційна аудиторія?
"Зоряні війни" англійського телебачення проводять два супутники - "Астра-1" та BSB-1 телекомпанії "Бритіш сателлайт бродкастінг" (Бі-Ес-Бі). Супутник "Астра" виведений на орбіту за допомогою ракети "Аріан-4", розпочав передачу в лютому 1989 р., а до 10 серпня цього ж року "зоряна війна" розпочалася по-справжньому, оскільки саме тоді був виведений на орбіту супутник "Х'юз-373" компанії Бі-Ес-Бі. Як і в багатьох європейських країнах, Великобританія вже може приймати декілька телевізійних каналів через супутник. Із 117 млн сімей Західної Європи, котрі мають телевізори, 10 млн підключені до кабельного телебачення та телемереж, котрі приймають телепрограму із супутників, а 7,5 млн сімей мають параболічні антени SMATY (більшість яких складають "системи колективного користування", такі як готелі, до яких підключено декілька телевізійних приймачів).
Майже 30 супутникових телепрограм, у тому числі "Скай ченел" та "Кейбл ньюз нетуорк" (Сі-Ен-Ен), транслюють свої передачі за допомогою супутників "Ютелсат-1", "Інтелсат-5" та "Телеком-1". Більшість існуючих супутників була сконструйована для далекого зв'язку і погано пристосована для телевізійної трансляції. Телекомпанії починали з 50 супутникових ретрансляторів, а уже в 1990 р. їхня кількість становила 140. До початку XXI ст. відкриються ще 42 нових супутникових канали. Більшість їх транслюватиме загальноєвропейські програми.
Однак налагодити загальноєвропейську рекламу для фінансування цих програм виявилось не так просто, унаслідок чого ця сфера підприємницької діяльності, як правило, не дає прибутків. Додатковим фактором є те, що аудиторії не звикли до загальноєвропейського мовлення. Більшість телеглядачів надає перевагу перегляду вітчизняних програм, що ведуться національними мовами. Про те, що ця діяльність виявилась не надто прибутковою, свідчить доля трансльованого у Великобританії панєвропейського каналу "Супер ченел". Цей канал приніс мільйонні збитки і зараз перейшов у власність італійської корпорації разом з британською "Верджин". "Скай ченел" компанії "Ньюз інтернешнл", який потенційно доступний для 13 млн телеглядачів (підключених до кабельних телемереж, системи SMATY) та власників індивідуальних параболічних антен, виявився не дуже прибутковим, і, за деякими джерелами, збитки від нього становлять 500 тис. фт ст. на місяць.
Існуючі супутникові телепрограми можна приймати з використанням великих параболічних антенабо тих, що дорого коштують. Трансляція з супутникових ретрансляторів ведеться на малій потужності. Наприклад, ретранслятор "Ютелсат-1" веде трансляцію на потужності 20 Вт. Для приймання та підсилення потужності сигналу потрібні великі параболічні антени. Вони повинні мати від 1,8 до 5,0 м у діаметрі та коштують приблизно 1000 фт ст. плюс 200 фт за монтаж. Через їхню високу вартість попит на супутникові телеканали головним чином обмежується компаніями, які спеціалізуються на кабельному телебаченні та системах колективного користування SMATY. Початкові передбачення кон'юнктури ринку свідчили про те, що відповідно до збільшеням потужності трансляції телепрограм через супутники розміри параболічної антени можна буде зменшити, а сама антена стане дешевшою, що в свою чергу приведе до підвищення попиту на ці програми. Унаслідок цього народились такі грандіозні проекти високопотужної трансляції телепрограм через супутники, як ТDF, ТВ-сат та "Олімпус", які фінансуються урядовими коштами. А тим часом різноманітні технічні вдосконалення створили можливість для прийому програм, які транслюються зі супутників середньої потужності, таких, як запланований "Ютелсат-2", параболічними антенами меншого розміру. Таким чином, цей типовий проект, як, наприклад, французький супутник ТДФ-1 з чотирма ретрансляторами на 230 Вт, був практично мертвонародженим ще до виведення супутника носієм "Аріан Y-26". У нього знайшовся тільки один клієнт.
Супутникове телебачення, що існує зараз, здійснюється через супутники, які належать консорціуму, до складу якого входять відомості зв'язку країн-учасників. Передбачаючи тенденцію до появи супутників середньої потужності з більшою кількістю ретрансляторів, трансляцію на
Loading...

 
 

Цікаве