WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Супутникові телевізійні системи - Реферат

Супутникові телевізійні системи - Реферат

французькій та іспанській. Європейське телебачення, вірогідніше, відступить до природних мовних регіонів після невдачі декількох спроб у 80-х рр. з такими системами, як Sку Сhannel, Мusic Box, Film Net тощо.
Якщо повернення до мовних регіонів підтвердиться, воно змусить поставити два питання:
- Чи можна приймати телебачення, призначене для всіх європейських телеглядачів?
- Чи буде поділ на мовні регіони реальною перешкодою для створення європейських телепрограм?
У відповіді на перше запитання досі некоректно розрізняли головне і другорядне. Насправді, для телебачення, яке претендувало б на європейський масштаб, немає особливого значення, чи передаються його програми в один і той же час, по одному й тому самому супутнику для всіх європейських телеглядачів чи ні.
У той момент, коли вартість оренди ретранслятора в умовах довгострокового недозавантаження потужностей у середньому знизиться до 30 млн фр. за рік, можна буде загальнодоступно передавати одну й ту саму програму по кількох супутникових каналах, пристосовуючи час передач до звичок жителів кожної країни. Наприклад, навіщо позбавляти себе можливості пристосувати години передачі до звичок німців (з урахуванням повернення дітей зі школи, годин прийняття їжі і так далі), якщо ми хочемо показати німцям французьку культурну програму? Якщо використання двох ретрансляторів за додаткову сплату 30 млн фр. за рік дозволяє вдвічі збільшити кількість телеглядачів, хіба не варта справа заходу?
Оскільки над Європою вже висять близько 60 супутників, уявляється найбільш доцільним створювати майбутні європейські тематичні або загальні програми, орендуючи кілька ретрансляторів для кожної з переважаючих мов і кожного з основних ринків (для Великобританії, Німеччини, Франції, Іспанії), ніж намагатися нав'язувати одну програму, що передасться одним супутником.
У плані економії вибір кількох ретрансляторів дозволяє включати рекламні оголошення, краще пристосовані для кожного з цих ринків, програми до конкуренції з боку телебачення на звичайних хвилях і уникати зайвих витрат; зрештою, покращаться умови для врахування сподівань тих телеглядачів, які бажають збільшення частки програм, присвячених буденному життю. Чи потрібно через це відмовлятися від ідеї загальноєвропейського телебачення? Зовсім ні! Ми чудово бачимо, що якщо один продюсер створить програму чотирма мовами, то за наявними міркуваннями щодо великого тиражу, він буде зацікавлений у розповсюдженні максимуму подібних програм. Але чи з'явиться такий продюсер? Чи не загрожує нам, вірогідніше, поява тематичних чи загальних програм за мовами та територіями, що не мають органічного зв'язку один з одним? У цьому випадку супутник означав би просте перенесення в космос звичайного телебачення. Подібний хід подій можливий, хоча й малоймовірний. Це може статися, якщо кожна країна виробить особливий регламент для супутникових програм, який заперечував би регламент сусідніх країн. Як не парадоксально, ця небезпека є більш серйозною для програм, що передаються по прямому телебаченню і підпорядковані національному законодавству, ніж для тих, що передаються по супутниках особливих телекомунікацій і вільні від будь-яких обмежень. Дійсно, організатори кабельного телебачення за підтримки європейських співтовариств зуміли ствердити більш вільні правила гри, ніж ті, якими керуються організатори прямого телебачення. У сфері регламентації належить зробити великі кроки вперед. Ці кроки робляться. Але навіть у нашому світі, ще усіяному національними цитаделями, плани супутникового телебачення не можуть більше виникати на виключно національному грунті. Їхні економічні основи були б дуже вузькими, а конкурентна боротьба з програмами, що передаються на звичайних частотах, була б програна завчасно.
Американський приклад не має викликати ілюзій: навіть в умовах однорідного ринку організатори тематичних програм як платних, так і безкоштовних, дійшли економічної рівноваги тільки тоді, коли кабельне телебачення, їхня улюблена техніка, проникла більш як в третину американських будинків.
Можна довести, що в Європі ці плани матимуть економічний зміст тільки в тому випадку, якщо введення кабельного телебачення та прямий прийом зі супутника дозволять захопити понад 50 % будинків у кожній мовній зоні. І в Німеччині, і у Франції, і у Великій Британії, і в Іспанії, очевидно, не доводиться сподіватись на такий відсоток охоплення навіть до 2000 р. В організаторів супутникового телебачення не буде іншого виходу, крім як систематично шукати великі тиражі, збільшуючи кількість програм, що передаються сумісно і майже одночасно (у зручні години для кожної країни і які підходять за змістом для кожного ринку), координуючи свої програми та пропонуючи теми, що цікавлять усіх європейських телеглядачів. Спочатку це будуть дитячі, спортивні та музичні програми; потім, будемо сподіватися, художні програми та міжнародна інформація. Ще немає справжнього організатора європейського телебачення. Так не можна називати ні тих, хто хоче створити декілька одномовних каналів (за типом BSB, Murdoch тощо), ні тих, хто претендує на захоплення всієї Європи, але користується лише англійською мовою або супроводжує програми субтитрами англійською. Звичайно, і ті, і інші приречують себе або на свій національний ринок, або на дуже вузьку аудиторію. Справжній організаторський успіх за тими, хто буде прагнути передавати програму одного типу різними мовами, використовувати для кожної мови супутник, що найбільш підходить.
"Зоряні війни" - справа дуже недалекого майбутнього, в усякому разі у сфері прямого телебачення в Європі. Дійсно, лише через шість тижнів після запуску французького супутника прямого телебачення ТДФ-1 нова європейська ракета "Аріан-4" має вивести на орбіту з космодрому в Куру другий супутник аналогічного призначення "Астра-1А". Будь-який телеглядач, влаштувавши невелику параболічну антену, зможе незабаром вибирати між передачами цих двох супутників. Супутник ТДФ-1 французького телебачення ("Теледифюзьйон де Франс") вже передав перші зображення, підтвердивши повний успіх з технічного погляду проекту. Це перший супутник, передачі якого ведуться за новою європейською нормою в D2 МАС цифрової обробки відображення та звуку. Супутник є, можна сказати, "предметом розкоші" і є кроком уперед на шляху до високоякісного (з високою розв'язувальною спроможністю) телебачення (TVHD) 2000 р. Судячи з цього, цей успіх не викликав поки що великого ажіотажу серед європейських телекомпаній - потенційних користувачів цієї "технологічної коштовності". Останні зовсім непоспішають підписувати контракти на якийсь з чотирьох каналів для ретрансляції програм з цього супутника.
До речі, у Франції виникла суперечка між прихильниками ТДФ-1. Тим самим внесено значний вклад у суперечку між прихильниками "важкого" супутника ТДФ-1 з його потужністю випромінювання в 230 Вт і супутникового телебачення достатньої потужності 50 Вт. Не менш як 10 років тому в Європі переважала перша з цих концепцій. Вважали, що для трансляції телевізійних програм, які забезпечують впевнений прийом на всій території, і ліквідації зон тіні, якими усіяний європейський спектр частот, необхідні супутники, що забезпечують більш високу потужність випромінювання. Саме тоді Франція та Німеччина приступили до виконання паралельних програм ТДФ-1 та ТВ-Сат. Для їх успішного здійснення промисловості довелося розв'язати деякі технічні проблеми. Треба було
Loading...

 
 

Цікаве