WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Використання операційної системи Linux при створенні локальних мереж - Реферат

Використання операційної системи Linux при створенні локальних мереж - Реферат

мережі. Це мережа класу B з номером 149.76.0.0 і тому її маска - 255.255.0.0.
Сама ж мережа GMU складається з декількох менших мереж, типу локальних мереж різних відділів. Тому мережа розбита на 254 підмережі з адресами підмереж від 149.76.1.0 по 149.76.254.0. Наприклад відділ теоритичної фізики має адресу мережі 149.76.12.0. Бекбон університетського містечка використовує свою власну мережу з адресою 149.76.1.0. Всі підмережі мають спільну адресу мережі, а третій байт адреси використовується для того щоб відрізняти їх між собою. Таким чином всі вони будуть використовувати підмережеву маску 255.255.255.0.
На ілюстрації 3.4.2 показано як 149.76.12.4, адреса quark, інтерпретується по різному коли адресу як звичайна з класу B, та коли використовуються підмережі.
Слід зауважити що розбиття на підмережі (оскільки техніка створення підмереж описана) є внутрішньою справою мережі. Підмережі створються мержевим адміністратором. Часто підмережі створюються щоб відобразити існуючі границі: фізичні (між двома Ethernet підмережами), або адміністративні (між двома відділами), або географічні; і повноваження по цих підмережах надаються певній особі. Однак ця структура діє тільки в середині мережі і повністю невидима для зовнішнього світу.
3.4.3 Шлюзи.
Підмережі це не тільки організаційна користь, часто це засіб розмежування природніх границь апаратних засобів. З точки зору хоста фізичної мережі (типу Ethernet) є одне велике обмеження: він може доступитись тільки до хостів що під'єднані до мережі безпосередньо. Всі інші хости доступні через так звані шлюзи. Шлюз це хост який має з'єднання з двома чи більше фізичними мережами одночасно і зконфігурований так, щоб передавати пакети між ними.
Для того щоб IP міг легко розпізнати чи знаходиться хост у локальній фізичній мережі, різні фізичні мережі повинні мати різні IP адреси. Наприклад 149.76.4.0 зарезервовано для хостів локальної мережі математиків. При спробі передачі данних на quark, програмне забезпечення на erdos побачить що його IP адреса 149.76.12.4, і що він знаходиться у іншій фізичній мережі і може бути досягнутим лишень через шлюз (по замовчуванню sophus).
sophus безпосередньо звязаний з двома різними підмережами: відділом математики та університетським містечком. Ці підмережі доступні через різні інтерфейси, eth0 та fddi0 відповідно. І які ж адреси їм присвоєно? З підмережі 149.76.1.0 чи 149.76.4.0?
Відповідь: з обох. При обміні данними з хостами підмережі відділу математики sophus повинен використовувати IP адресу 149.76.4.1, а з backbone - 149.76.1.4.
Таким чином шлюз повинен мати по одній IP адресі на кожну мережу до якої його під'єднано фізично. Ці адреси разом з netmask пов'язані з інтерфейсом підмережі через який до них потрібно звертатись. Таким чином розкладка інтерфейсів та адресів на sophus повинна бути приблизно така :
----------------------------------------
+-------+-------------+----------------+
|iface | address | netmask |
+-------+-------------+----------------+
+-------+-------------+----------------+
|eth0 | 149.76.4.1 | 255.255.255.0 |
|fddi0 | 149.76.1.4 | 255.255.255.0 |
|lo | 127.0.0.1 | 255.0.0.0 |
+-------+-------------+----------------+
+-------+-------------+----------------+
Ілюстрація 3.Частина топології мережі Grouncho Marx University.
Останнє входження описує інтерфейс петлі lo, який описано вище.
На ілюстрації 3.4.3 показано частину мережевої топології Grouncho Marx University (GMU). Хости що знаходяться в двох підмережах показано з обома адресами.
Взагалі то ви можете ігнорувати невловиму відмінність між адресою хоста та її інтерфейсом. Для хоста що під'єднаний лише до однієї мережі (як то наприклад erdos), ви можете звертетатиь до нього як до цієї IP адреси, хоча насправді це IP адреса інтерфейсу Ethernet. Але всі ці відмінності важливі лише тоді коли ви звертаєтесь до шлюзу.
3.4.4 Таблиця маршрутизації
Тепер ми зосередимо увагу на тому як IP вибирає шлюз для доставки данних до віддаленої мережі.
Перед цим ми розглянули приклад де erdos пересилає данні для quark, перевіривши шо той не знаходиться в локальній мережі. Тому він надсилає данні на шлюз по замвчуванню - sophus, який вирішує те ж завдання. sophus розпізнає що quark не знаходиться в жодній мережі жо якої під'єднаний sophus безпосередньо, тобто він також пованен знайти відповідний шлюз. Правильним вибором буде niels, шлюз до мережі відділу фізики. Тому sophus потребує якоїсь інформації для того щоб пов'язати мережу місця прифзначення з потрібним шлюзом.
Інформація про маршрутизацію зберігається у вигляді таблиці де мережі пов'язано з шлюзами які мають до них доступ. У будь якому випадку повинен бути встановленим маршрут по замовчуванню, це шлюз пов'язаний з мережею 0.0.0.0. Всі данні до невідомих мереж надсилаються через маршрут по замовчуванню. На sophus, ця таблиця може бути приблизно такою:
-----------------------------------------
+------------+-------------+------------+
|Network | Gateway | Interface |
+------------+-------------+------------+
+------------+-------------+------------+
| 149.76.1.0 | - | fddi0 |
| 149.76.2.0 | 149.76.1.2 | fddi0 |
| 149.76.3.0 | 149.76.1.3 | fddi0 |
| 149.76.4.0 | - | eth0 |
| 149.76.5.0 | 149.76.1.5 | fddi0 |
|... | ... | ... |
| 0.0.0.0 | 149.76.1.2 | fddi0 |
+------------+-------------+------------+
+------------+-------------+------------+
Маршрути до мереж до яких sophus під'єднаний безпосередньо не потребують шлюзу; тому замість шлюзу вказано ``-''.
Таблиця маршрутизації може бути створена різними засобами. Для невеличках мереж найбільш ефективнвм є побудувати її руками використовуючи команду route під час завантаження системи (див. главу 6). Для великих мереж таблиця будується таобновлюється в реальному часі демоном маршрутизації; він працює на центральних хостах мережі та обмінюються маршрутною інформацією для обчислення оптимального маршруту між членами мереж.
В залежності від розміру мережі можуть використовуватись різні протоколи маршрутизації. Для маршрутизації в середині автономних систем (наприклад університетської мережі) використовуються протоколи внутрішньої маршрутизації. Найбільш відомий з них - RIP (Routing Information Protocol), який підтримується демоном BSD - routed. Для маршрутизації між автономними системами використовуються протоколи зовнішньої маршрутизації типу EGP (External Gateway Protocol) та BGP (Border Gateway Protocol). Ці протоколи (і RIP також) підтримуються демоном gated розробленим Корнелівському університеті.
3.4.5 Метрична вартість
Динамічна маршрутизація базована на RIP вибирає найкращий маршрут до хоста чи мережі призначення за допомогою числа `хопів', яке означає через скільки шлюзів пройдуть данні перш ніж досягнуть місця призначення. Найкоротший маршрут вважається найкращим. Дуже довнгі марщрути (16 і більше хопів) вважаються як
Loading...

 
 

Цікаве