WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Використання операційної системи Linux при створенні локальних мереж - Реферат

Використання операційної системи Linux при створенні локальних мереж - Реферат

знаходиться в перших двох байтах октету. Це нараховую 16320 мереж з 65024 хостом в кожній.
Class C Класс C - діапазон мереж від 192.0.0.0 по 223.255.255.0; номер мережі - перших три числа в октеті. Нараховує 2 міліони мереж з 254 хостами в кожній.
Class D, E, та F - адреси що підпадають в діапазон з 224.0.0.0 по 254.0.0.0 є або експериментальними, або збережент для використання у майбутньому і не описують будь-якої мережі.
Якщо ми повернемось до прикладу з попередньої глави, ми побачимо що адреса quark (149.76.12.4) відповідає хосту 12.4 в мережі класу B 149.76.0.0.
Як ви могли помітити, в вищезгаданому списку не всі можливі значення чисел використовуються в хостовій частині адреси. Це тому що номери хостів 0 та 255 зарезервовані для спеціального використання. Адреса в якій всі біти хостової частини дорівнюють 0 описує адресу мережі, а якщо всі біти хостової частини встановлені в 1 - то вона називається broadcast адресою. Таким чином адреса 149.76.255.255 не може бути адресою окремого хоста, але стосується (описує) всі хости мережі 149.76.0.0.
Існують також дві зарезервовані адреси мережі : 0.0.0.0 та 127.0.0.0. Перша називається маршрутом по замовчуванню, а друга - адреса петлі. Маршрут по замовчуванню використовується для маршрутизування IP пакетів (детальніше ми зупинимось на цьому нижче).
Мережа 127.0.0.0 зарезервована для IP трафіку локально на вашому хості. Найчастіше адреса 127.0.0.1 буде призначена спеціальному інтерфейсу на вашому хості, який називається інтерфейс петлі (loopback) і працює подібно до зациклене коло. Будь-який IP пакет переданий йому від TCP чи UDP буде так, ніби він надійшов з іншої мережі. Це дозволить вам розробляти та тестувати програмне забезпечення мережі без використання ``реальної'' мережі. Також це буде корисним якщо ви хочете використовувати мережеве програмне забезпечення на окремому (не під'єднаному до мережі) хості. Це може виглядати не так як звучить; для прикладу велика кількість UUCP сайтів не мають IP під'єднання взагалі, однак потребують роботи системи новин INN. Для роботи під Linux, INN потребує інтерфейс петлі.
3.3 Знаходження адреси (Address resolution)
А зараз, коли ви бачите як організовано IP адреси, ви можете зацікавитись як вони використовуються в Ethernet для адресації різних хостів. В кінці кінців Ethernet протокол розпізнає хости за номером який складається з шести байт розділених двокрапкою який немає нічого спільного з IP адресою, чи не так?
Правильно. Саме тому є потреба в механізмі перетворення IP адреси в Ethernet адресу. Цей механізм називається Address Resolution Protocol (ARP). ARP не обмежений у використанні тільки з Ethernet, він також використовується в таких мережах як ham radio та подібних. Ідея що лежить в основі ARP така ж яку використовують більшість людей при пошуку пана X. Ample в натовпі (нехай з 150 людей): вони ідуть по колу викрикуючи його ім'я, поки він сам не відклинеться (якщо він є в натовпі).
Коли ARP хоче вияснити Ethernet адресу відповідну данній IP адресі, він використовує особливість Ethernet відому як ``broadcast'', при якій датаграми адресуються усім хостам в мережі одночасно. Датаграма broadcast посланий від ARP містить запит на IP адресу. Кожен хост який отримає запит порівнює його з власною IP адресою, і якщо вони співпадають, ARP відповідає хосту який давав запит. Тоді хост що давав запит може взяти Ethernet адресу з відповіді.
Звичайно вас може здивувати яким чином хост може взнати на якому з мільйонів Ethernet-ів у всьому світі знаходиться потрібний хост, і чи взагалі він під'єднаний до Ethernet. Всі ці питання і вимагають того, що називається маршрутизацією, а саме знаходження фізичного місцезнаходження хоста в мережі. Все це буде темою наступної секції.
Давайте розлянемо зараз ARP трошки детальніше. Якщо для хоста знайдено адресу Ethernet, то її буде збережено в кеші, щоб коли наступний раз буде потрібно передати данні до хоста не було необхідності шукати адресу знов. Але все ж зберігати цю інформацію постійно немає сенсу - наприклад Ethernet карта віддаленого хоста може бути замінена з технічних причин, і в цьому випадку ARP входження стане недійсним. Щоб ARP час від часу переопитувало Ethernet адресу хоста - ARP викидає записи з кешу після певного періоду часу.
Інколи необхідно зробити обернену операцію - знайти IP адресу пов'язану з данною Ethernet адресою. Це відбувається коли бездискова станція хоче завантажитись з сервера в мережі, що є стандартною ситуацією в багатоьох локальних мережах. Бездисковий клієнт практично немає ніякої інформації відносно себе, крім Ethernet адреси. Тому він надсилає broadcast повідомлення, щоб сервер повідомив йому його IP адресу. Для цього і існує протокол RARP - Reverse Address Resolution Protocol. Разом з протоколом BOOTP, це дозволяє описати процедуру завантаження бездискового клієнта через мережу.
3.4 IP маршрутизація
3.4.1 IP мережі
Коли ви пишете листа кому-небудь, ви розміщуєте на конверті повну адресу, як то країну, область, поштовий індекс, і т.і. Після того як ви опустите листа в поштову скриньку, поштова служба доставить його до місця призначення: спочатку до вказаної держави, потім національна служба доставить в область призначення, і т.д. Переваги такої ієрархічної схеми досить очевидні: звідки ви б не надсилали листа, місцева служба знає приблизний напрям куди потрібно передати листа, але його не повинно турбувати яким шляхом буде подорожувати в межах країни місця призначення.
IP мережі побудовані за подібним принципом. Internet складається з окремих мереж що називаються автономними системами. Кожна така система вміє маршрутизувати данні між хостами в середині мережі так, щоб завдання доставки датаграми скоротилась до знаходження щляху до хоста місця призначення. Це означає що як тільки датаграма доставлена до будь-якого хоста що знаходиться в цій мережі, далі обробка виконується виключно мережею безпосередньо.
3.4.2 Підмережі
Ця структура відображена розбиттям IP адреси на хостову та мережеву частину як описано вище. По замовчуванню, мережа призначення отримується з мережевої частини IPадреси. Таким чином, хост з тою самою мережевою частиною IP адреси повинен бути знайдений в межах цієї ж мережі, і навпаки .
Відповідно має зміст запропонувати подібну схему в середині мережі, що дозволить розглядати мережу як сотні самостійних маленьких мереж, при цьому найменшою одиницею буде фізичні мережі типу Ethernet. Таким чином IP дозволяє вам поділити IP мережу на кілька підмереж.
Підмережа відповідає за доставку данних до певного діапазону IP адресів які є частиною IP мережі. Класи A, B та C описують мережеву частину IP адреси. Крім того мережеву частину може бути розширено за допомогою кількох біт хостової частини. Біти що інтерпретуються як номер підмережі називаються підмережевою маскою або маскою мережі (netmask). Це також 32-х бітне число що означує розрядну (біт) маску для мережевої частини IP адреси.
Ілюстрація 2.Підмережі в мережі класу B
Мережа університетського містечка Grounco Marx University - приклад такої
Loading...

 
 

Цікаве