WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІнформатика, Компютерні науки → Використання операційної системи Linux при створенні локальних мереж - Реферат

Використання операційної системи Linux при створенні локальних мереж - Реферат


Під'єднання нового хоста при використанні товстого Ethernet є досить простим, вам навіть непотрібно вимикати мережу. Для того ж щоб добавити хост на тонкому Ethernet-і ви змушені вимкнути мережу в хоча б на декілька хвилин поки ви під'єднуєте новий сегмент.
Більшість людей надають перевагу тонкому Ethernet-у, так як це найдешевший варіант : карти для PC мають вартість близько 50 US$, кабель кілька центів за метер. Однак для велико-маштабних мереж перевагу слід надати товстому Ethernet-у. Наприклад в Департаменті Математики GMU використовується товстий Ethernet, що дозволяє не припиняти роботу мережі при під'єднанні нового хоста.
Один з недоліків технології Ethernet - обмеження на довжину кабелю яке не дозволяє використовувати його інакше як в локальній мережі. Однак кілька сегментів мережі Ethernet може бути з'єднано за допомогою повторювачів (repeaters), мостів (bridges) або маршрутизаторів (routers). Повторювачі просто копіюють сигнали між двома чи більше сегментами так, щоб всі ethernet-и в сегментах могли діяти як в одному сегменті. Часові обмеження потребують щоб між будь-якими двома хостами мережі не знаходилось більше чотирьох репітерів. Мости та маршрутизатори працюють за більш складною системою : вони аналізують данні що до них надходять та передають їх далі якщо хост не знаходиться в локальній мережі.
Ethernet працює подібно до системної шини - хост може посилати пакети (або фрейми) розміром до 1500 байт іншому хосту з такою ж картою ethernet. Адресою хоста є шестибайтне число зашите в ПЗУ карти Ethernet. Частіш за все ця адреса записується як послідовність байт в шістнадцятковому записі розділених двокрапкою : aa:bb:cc:dd:ee:ff.
Фрейм посиланий однією станцією, буде помічений усіма приєднаними до мережі хостами, але тільки хост призначення підбирає фрейм та опрацьовує його. Якщо дві станції спробують одночасно щось посилати то відбудеться колізія, після якої обидві станції припиняють передачу та будуть пробувати передати ці ж данні пізніше.
2.3.3 Інші типи апаратного забезпечення
В великих мережах, як наприклад Університет Groucho Marx, ethernet здебільшого не єдиний тип використовуваного обладнання. В університеті наприклад всі відділи пов'язані з бекбоном за допомогою оптоволоконного кабелю під управлінням FDDI (Fiber Distributed Data Interface). FDDI використовує зовсім інший принцип передачі данних : який базується на передачі по колу маркерів, що дозволяє станції послати фрейм (данні) тільки приєднавши його до маркера. Головними перевагами FDDI є швидкість передачі данних до 100 Mbps та максимальна довжина кабелю до 200 км.
Для віддалених мережевих з'єднань використовується різноманітне обладнання базоване на стандарті X.25. Велика кількість так званих Загальнодоступних Мереж Данних (Public Data Network), наприклад Tymnet в США, Datex-P в Німеччині, надають цю послугу. X.25 вимагає специфічного обладнання яке називається PAD (Packet Assembler/Disassembler). X.25 використовує свій власний набір мережевих протоколів, але досить часто використовується для з'єднання мереж під управлінням TCP/IP та іншими протоколами. IP пакети не можуть бути просто перетворені в X.25 (і навпаки), вони енкапсулюються в X.25 та передаються по мережі.
Досить часто радіоаматори використовують X.25 обладнання для об'єднання своїх комп'ютерів в мережі; це так зване пакетне радіо або ham радіо. Протокол який використовується в ham радіо називається AX.25 (створений на основі X.25).
Інші методи дозволяють використовувати низькошвидкісні але дешеві послідовні лінії для dial-up під'єднання. Для цього використовуються інші протонколи передачі пакетів, як то SLIP чи PPP, які буде описано нижче.
2.3.4 Inetrnet Protocol
Звичайно ви були б не проти обмежитись використанням у вашій мережі тільки Ethernet-ами. Ідеально ви хотіли би могти використовувати мережу не залежно від типу апаратного забезпечення та кількості хостів. Для прикладу в великих мережах типу GMU може бути кілька підмереж Ethernet які з'єднані певним чином. Так математичний відділ використовує дві Ethernet підмережі : перша - швидкісна - для викладачів та дипломованих спеціалістів, друга - повільна - для студентів. Обидві підмережі з'єднані з університетським backbone за допомогою FDDI.
Такий зв'язок опрацьовується присвяченим хостом, так званим шлюзом (gateway), який працює з вхідними та вихідними пакетами копіюючи їх між двома Ethernet-ами та оптоволоконним кабелем. Для прикладу якщо ви знаходитесь в відділі математики і хочете ввійти на quark в відділі фізики з вашого Linux хоста, то мережеве програмне забезпечення не може послати пакети на quark безпосередньо, так як той не зноходиться в тому самому сегменті мережі. Тому в цбому випадку програмне забезпечення покладається на шляз як на експедитора (forwarder). Шлюз (його назва sophus) передасть ці пакети через бекбон на шлюз в відділі фізики - niels, а вже niels передасть його на хост призначення. Передачу данних між erdos та quark зображено на ілюстрації 2.3.4 (з вибаченнями для Guy L. Steele).
Така схема передачі данних віддаленому хосту називається маршрутизацією; в цьому контексті пакети ми часто будемо згадувати як датаграми. Для полегшення обмін датаграмами управляється у відповідності до одного протоколу, який є апаратно незалежним, і називається IP - Internet Protocol. В главі 3 ми детальніше розглянемо IP та супутні проблеми більш детально.
Головною перевагою IP є те, що він дозволяє об'єднати фізично різні мережі в одну однорідну мережу. Це так звана міжмережевість (internetworking), і як результат ``meta-network'' яка називається internet. Зверніть увагу на різницю між internet та Internet; остання - офіційна назва одної з глобальних мереж internet.
Звичайно що IP також потребує апаратно незалежної схеми адресації. Це досягнуто за допомогою присвоєння кожному хосту унікального 32-ох бітного номера, так званої IP адреси. Здебільшо IP адреса записується як чотири десяткових числа (кожна частина - 8 біт) розділених точками. Наприклад quark має IP адресу 0x954C0C04 яку також можна записати як 149.76.12.4. Цей метод запису називається dotted quad.
Таким чином ми зараз маємо три різних типи адресів : перший це назва хоста - наприклад quark, друга - це IP адреса, і на кінець існує адреса апаратного забезпечення (в нашому випадку це 6-ти байтна адреса Ethernet-а). Всі вони павинні певним чином відповідати одна одній, щоб коли Ви наберете rlogin quark, то мережеве програмне забезпечення повинно знайти IP адресу quark, а коли IP доставить данні до підмережі Ethernet в відділ фізики то воно пованно знайти відповідну до IP адреси адресу самої карти Ethernet. Все це звучитьдосить страшно.
Ілюстрація 1. Три кроки передачі датаграм від erdos до quark.
Детальніше ми розглянемо всі ці питання в главі 3. На зараз цього достатньо щоб знати що такі кроки по визначенню адрес називаються hostname resolution, для знаходження IP адреси за назвою хоста та address resolution для знаходження адреси апаратного забезпечення хоста.
2.3.5 IP через послідовні лінії
При послідовних
Loading...

 
 

Цікаве