WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Авіація Великої Британії у Другій світовій війні - Курсова робота

Авіація Великої Британії у Другій світовій війні - Курсова робота

Міністерство освіти і науки України

Вінницький державний педагогічний університет ім. М. Коцюбинського

Індивідуальне навчально-дослідне завдання із спеціальних історичних дисциплін на тему:

"Авіація Великої Британії у Другій світовій війні"

Вінниця. 2007

Вступ

В період Другої Світової Війни військово-промисловий комплекс всіх країн учасниць почав розвиватися небаченими до того часу темпами. ВПК був представлений багатьма видами зброї. Майже всі кошти в країнах виділялися на розробку та удосконалення зброї.

Темою моєї роботи є "Літаки Великої Британії в Другій світовій війні". Метою – як найглибше дослідження історії розвитку військової авіації, розробки нових видів літаків в період ДСВ.

Авіація для Англії відіграла, в роки ДСВ, вирішальне значення, але так як ця країна є острівною слід зазначити, що деякі бої відбувалися саме на морі, але все ж таки не без втручання авіації. Англійська авіація допомагала союзним країнам по антигітлерівській коаліції в боротьбі з фашистською Німеччиною та її союзниками, а також робила часті нальоти на військові аеродроми та на об'єкти виготовлення зброї.

Тема моєї роботи завжди буде актуальною через те, що Друга світова війна являлася початками розвитку нових знань з військової авіації. На основі вивчення недоліків тих літаків створювалася могутня військова авіація сучасності.

Авіація Великої Британії в роки Другої світової війни

Влітку 1940 року над Англією нависла загроза давно обіцяного фюрером вторгнення на Британські острови. Складовою частиною гітлерівського плану захоплення Англії "Морський лев" була операція "Адлерангріф". До кидка через Ла-Манш приготувалися екіпажі двох з половиною тисяч літаків, що базувалися на 400 аеродромах Голландії, Бельгії, Франції, Норвегії і Данії. 12 і 13 серпня німці провели масовані нальоти на основні аеродроми і берегові радарні станції англійців, а 14-го почали нічні рейди до авіаційних заводів фірм "Брістоль", "Вестланд", "Роллс-ройс" і "Глостер". Результат — пошкодження двох аеродромів і декількох станцій, радіолокацій. Не дуже вдало пройшли і нальоти на підприємства. Найчастіше бомбардувальники не встигали долетіти до мети — на півдорозі їх перехоплювали англійські винищувачі. Втрати "Люфтваффе" тільки 13 серпня склали 47 літаків. Британці позбулися 13 машин. Вже наступного дня над островами з'явилися не пікірувальники Ju-87, що бомбили аеродроми напередодні, а двомоторні винищувачі Месершміт Ме-110 з бомбовим навантаженням: командування "Люфтваффе" не ризикувало більше посилати без супроводу порівняно тихохідні бомбардувальники на "розтерзання" англійським винищувачам. У ті ж дні стурбований втратами, Герінг розпорядився "надалі у складі кожного екіпажа літака, що діє над Англією, мати не більше одного офіцера". До середини жовтня німецька авіація вдень і вночі намагалася розгромити королівські військово-повітряні сили, розладнати систему ППО, підготувати висадку вермахту на Британські острови. І кожного разу, несучи чималі втрати англійці відбивали атаки.

Героями повітряної битви, названої англійцями "битвою за Англію", стали пілоти 600 винищувачів "Спітфайр" і "Харікейн". Як правило, "Харікейни" нападали на ворожі бомбардувальники, а більш швидкісні "Спітфайри" примушували вплутуватися в бій винищувачів супроводи. Залишившись наодинці з "Харікейнами", фашистські літаки або ставали їх жертвами, або рятувалися втечею, так і не долетівши до об'єктів бомбардування. "Спітфайр", швидкість якого приблизно дорівнювала швидкості Ме-109 з двигуном "Даймлер-Бенц" 601В (1000л.с.), перевершував основний винищувач "Люфтваффе" в маневреності. Реджінальд Мітчелл головний конструктор фірми "Супермарін", утілив у винищувачі кращі якості гоночних літаків, зумів зробити їх надзвичайно легкими в управлінні, маневреною машиною. Своєю маневреністю "Спітфайр" зобов'язаний не тільки ретельному підбору площ рульових поверхонь, їх ваговий і аеродинамічному балансуванню, але і крилу порівняно великої площі. Додавши крилу аеродинамічний вигідні контури, Мітчелл вдало поєднував в літаку високу швидкість гоночної машини з маневреністю хорошого винищувача з малим навантаженням на крило.

Перший тур повітряних битв другої світової війни розкрив і недоліки винищувачів кінця 30-х років: вісім підкрильних кулеметів "Спітфайра" виявилися слабкою зброєю проти літаків ворога, оснащених протикулевою бронею. Однієї лише скорострільності вже не вистачало. "Пройняти" винищувачі і бомбардувальники "Люфтваффе" можна було тільки гарматними снарядами.

Якщо війська не стоять один проти одного, не йдуть в атаку танки, і супротивник невразливий від вогню важкої артилерії, головним знаряддям війни стає бомбардувальник, своєрідний "снаряд" наддалекої "артилерії" що посилає смертоносні "гостинці" за сотні миль від своїх позицій. Весною і влітку 1940 роки "Люфтваффе" зробили перші нальоти десятків і сотень бомбардувальників на Англію, але так і не змогли підготувати цими рейдами висадку на Британські острови німецьких військ. Відбити атаку з повітря англійцям допомогла винищувальна авіація. Потім настала година екіпажів англійських бомбардувальників — їм належало нанести у відповідь візити Ла-Манш.

"Винищувальна авіація може захистити нас, але забезпечити перемогу можуть лише бомбардувальники. Отже, ми повинні розвивати саме той вигляд авіації, який здатний знищити промисловість Німеччини і наукові установи, від яких залежить військовий потенціал супротивника. Це змусить його триматися на шанобливій відстані від нашого острова"—так заявив Уїнстон Черчилль восени 1940 роки. Не випадково британський прем'єр заговорив про систематичні нальоти на "третій рейх" лише через рік після початку війни. У вересні, коли країна тільки-тільки оправилася від "битви за Англію", бомбардувальники були зайняті зовсім не скороченням військового потенціалу Німеччини, а знищенням десантних суден, що приберігалися німцями для вторгнення на острови. Тільки чотири відсотки тих, що піднімалися в повітря літаків брали курс на континент. Для ударів по центрах гітлерівської промисловості англійцям доводилося удаватися до традиційного нападу — уночі. Сумна Рок десятків "Веллінгтонів", що ризикнули бомбити острів Гельголанд без супроводу винищувачів, примусила відмовитися від денних рейдів на континент. З тих пір англійська авіація бомбила глибокі тили рейху лише вночі. Під покривом темноти 24 вересня 1940 року британські "Веллігтони", "Хемпдени" і "Уїттлі" прорвалися до гітлерівської столиці і бомбили газові заводи залізничні сортувальні станції, аеродром Темпельхоф. З 119 бомбардувальників Берліна досягли 84. У місті загинули 23 людини, англійці втратили 12 льотчиків, штурманів, стрільців. Одна бомба догодила навіть в сад гітлерівської канцелярії, але не вибухнула.

Взимку 1941 року англійська розвідка доносила з континенту, що гітлерівці зовсім не відмовилися від планів вторгнення до Англії. Навпаки, все свідчило про пожвавлення на Заході: у вермахті з'явилися перекладачі англійської мови, в штабах — величезна кількість карт Британії, до кидка через Ла-Манш готувався цілий авіадесантний корпус.

"Підготовка до висадки" виявилася стратегічною містифікацією німців що гарячково готувалися до "східного походу", до агресії проти Радянського Союзу. Про плани ж щодо Англії ясніше за ясне сказано в особистому посланні Гітлера Муссоліні, в якому фюрер сповіщав італійського лідера про початок війни проти СРСР: "Що ж до повітряної війни проти Англії, то ми якийсь час дотримуватимемося оборони, але це не означає, що ми не в змозі відображати британські нальоти на Німеччину". "Хай Англія спробує не зробити висновків з грізних чинників, перед якими вона виявиться, - продовжував Гітлер. — Тоді ми зможемо, звільнивши свій тил, з потрійною силою обрушитися на супротивника з метою його знищення..." Добре відомо, чим стало для гітлерівців "звільнення тилу", чим закінчився для них бліцкриг проти Радянського Союзу. І хоча в перші місяці війни фашистським військам вдалося захопити чималу територію нашої країни а "Люфтваффе" — вивести з ладу неабияка кількість радянських літаків пропагандистські крики про повний розгром ВВС Червоної Армії опинилися передчасними.

Після нападу Гітлера на Радянський Союз англійці стали розгортати наступальну повітряну війну проти Німеччини. Але і у них не вистачало дальніх бомбардувальників, здатних діяти далеко від рідних берегів. Єдиним літаком, якому вдавалося вдень майже безкарно здійснювати рейди на континент, опинився "Моськіто" фірми "Де Хевіленд". З'явившись в 1939 році, "Моськіто" викликав подив інженерів і льотчиків своєю цельнодеревянной конструкцією. Архаїчне дерево замість алюмінію! Ще більше вражала, здавалося б, повна беззахисність деяких з цих літаків від винищувачів супротивника — плавність силуету бомбардувальника не порушувалася жодній кулеметній турелью. І це в століття "суцільнометалевих фортець", що "літають, з безліччю стовбурів"!

Але у фахівців фірми "Де Хевіленд" були свої міркування з приводу захисту "Моськіто" від "Мессершмітів". Легкість конструкції, ретельна обробка поверхні крил, аеродинамічна досконалість контурів машини — ось що коштувало цілої батареї автоматичних браунінгів, бо перевага у швидкості і маневрі робило літак практично невразливим.

Loading...

 
 

Цікаве