WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Суспільно-політичні рухи в 1919-1939 рр. - Реферат

Суспільно-політичні рухи в 1919-1939 рр. - Реферат


РЕФЕРАТ
З всесвітньої історії
на тему:
"Суспільно-політичні рухи в 1919-1939 рр."
ПЛАН
1. Лібералізм і консерватизм, їх пріоритети і соціальна база.
2. Утворення, цілі, тактика комуністичного руху.
3. Зародження та ідейні засади італійського фашизму та німецького націонал-соціалізму.
4. Національно-визвольний рух.
5. Робітничий і соціалістичний рух після І світової війни.
Лібералізм - політична течія, теорія, яка має на меті ліквідацію і пом'якшення різних форм державного і суспільного примусу щодо особи. В економіці виступає за принцип вільної торгівлі, ліквідацію митних бар'єрів.
Провідним напрямом суспільно-політичної думки у розвинутих країнах світу став лібералізм (від лат. liberalis - що стосується свободи, притаманний вільній людині. Лібералізм сформувався і утвердився в європейських країнах у період розвитку капіталізму "вільної конкуренції" у другій половині XIX ст. Його характерними рисами є космополітизм, толерантність, гуманізм, демократизм, індивідуалізм, наголос на самоцінності особистості. У політичному плані він ґрунтується на визнанні прав людини, поділу влади свободі вибору занять, вільній конкуренції, об'єднує прихильників парламентарного устрою, буржуазних свобод, насамперед свободи підприємництва.
Головна цінність за лібералізмом - свобода, яка ^зглядається як шлях до щастя і досконалості людини.
Інтереси суспільства вторинні щодо інтересів ЛЮДИЕ Ліберали прагнуть створити у суспільстві такі умови, я дали б змогу громадянам реалізувати свої здібності. Згідно з їх поглядами, людина - вільна істота, підвладна лише самій собі. На свій розсуд особистість може ста ким забажає, а не тим, ким змушують стати походжень стан, класова приналежність, релігія. Функції держави зводяться до забезпечення умов для реалізації цього положення.
Економічні пріоритети лібералів - вільна і необмежена ринкова конкуренція, недопустимість впливу на ринок з боку держави. Держава повинна створювати умови д; вільної конкуренції. Соціальною: базою лібералізму дрібні й середні власники, інтелігенція. Один з найвидатніших діячів лібералізму початку XX ст. - англійський прем'єр-міністр Д. Ллойд-Джордж.
Консерватизм - теорія, що намагається поєднати прогрес у суспільстві з традиційними цінностями, які не повинні змінюватися.
2. Консерватизм (від лат. conservo - зберігаю охороняю) - напрям у суспільно-політичній думці, ц виник у XVIII ст. як негативна ; відповідь (реакція) І події Великої французької революції. Консерватизм можна визначити як сукупність поглядів феодальні аристократичної реакції - критика ідей Просвітництва, захист феодальних устоїв і дворянсько-клерикальних привілеїв тощо. Його соціальною базою є земельна аристократія і крупна торговельна буржуазія, які принципі приймають капіталістичний лад західного суспільства, проте чинять опір деяким новим, сучасним формам і тенденціям його розвитку.
Для консерваторів інтереси суспільства стоять виш інтересів окремої людини. За їх поглядами, суспільств розвивається гармонійно і природно його порядки людині не треба змінювати. Політика має бут: підпорядкована релігійній моралі, а існування аристократії є запорукою розумного суспільного устрою Володіння власністю відіграє головну роль у досягненні особистої свободи і у захисті соціального порядку. Класичним взірцем консерватизму є консервативна партія Великобританії.
Комунізм - політична теорія, в основі якої закладено ідею такої організації суспільства, котра дає можливість всім і кожному всебічно реалізовувати свої можливості за умов свободи й суспільної корисності.
1. Основною причиною поширення кому стичного руху, зростання кількості комуністичних партій було погіршення становища робітничого класу в період зростання монополістичних форм господарювання в індустріальний період розвитку суспільства.
2. Стратегічна мета руху - побудова чи перехід до комунізму шляхом пролетарської революції. Під комунізмом розумілося безкласове суспільство, в якому приватна власність була б усуспільнена і припинилася експлуатація людини людиною. Оскільки пролетарська революція, з точки зору основоположників марксизму, мала відбутися у всьому світі, існувала необхідність координації діяльності комуністичних партій світу. У другій половині XIX ст. для цього утворено Перший Інтернаціонал.
3. Комуністичні партії - ліві партії, своєю метою проголошують захист прав та інтересів найманих працівників, людей, які не мають приватної власності та визискуються буржуазією (між гаслами і програмами комуністичних партій, коли вони борються за владу, і політичною прак-тикою цих партій, коли вони цю владу здобувають, існує, як засвідчив історичний досвід, велетенська різниця}. Ідейною основою руху є доктрина марксизму - вчення німецького філософа, економіста XIX ;ст. К. Маркса."
Фашизм - крайня права тоталітарна національна політична течія, що виникла у 20-х роках ХХ ст.. як реакція на події Першої світової війни, являє собою відкрито терористичну диктатуру.
В умовах загострення внутрішньополітичної ситуації в країнах Європи після Першої світової війни особливої популярності набули радикальні рухи. Лівий радикалізм набрав форми комуністичного руху, правий фашизму (в Італії) і нацизму в Німеччині. Іншою причиною появи фашизму на політичній арені Європи був жах правлячих кіл Перед встановленням комуністичної диктатури у своїх країнах. Соціальною базою фашизму стали люмпенізовані маргінальні верстви населення, дрібна буржуазія, яка розчарувалась у демократії. Чисельність цих верств у період нестабільності! (1918- 1923) і економічної кризи (1929 - 1933) значно1 зросла.
Само слово "фашизм" означає "в'язанку хмизу", що символізувала силу згуртованих єдиною метою людей, Першим у XX ст. використав цей термін Б. Муссоліні, який створив "Союз боротьби" у 1919 р.
В економічному відношенні фашизм призвів до надмонополізації економіки, що відповідало інтересам монополістичної буржуазії, до посилення експлуатації. У політичному - до встановлення диктатури фашистської партії та її вождя (фюрера - в Німеччині, дуче - в Італії, каудильйо - в Іспанії), заборони всіх партій, організацій, профспілок, молодіжних рухів, крім фашистських. У культурному відношенні фашизм призвів до надмірного вихваляння національних особливостей, культурної автаркії (відособлення), переслідування прогресивно мислячих діячів. У міжнародних відносинах - збройної агресії проти незалежних держав.
Національні особливості фашизму:
в Італії фашизм зародився і здобув владу раніше, ніж в інших країнах (1922); влада була передана фашистам в результаті політичного тиску на уряд і короля;
у Німеччині влада до фашистів перейшла законним шляхом - після виборів, тут мала місце крайня форма фашизму - нацизм;
в Іспанії фашистська диктатура була встановлена пізніше, ніж в інших країнах, у результаті громадянської
Loading...

 
 

Цікаве