WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Друга світова війна: бойові дії та опірний рух - Курсова робота

Друга світова війна: бойові дії та опірний рух - Курсова робота

Маршал Р. Малиновський. "Курська битва за жорстокістю й наполегливістю не мала собі рівних... Потрібно прямо сказати, що в цій страшній сутичці був зламаний становий хребет нацистської армії і фашистська Німеччина остаточно втратила надії на успіх, реально побачила перед собою поразку у війні".

Президент США Ф. Рузвельт. "Нетривалий німецький наступ, початий у перших числах цього місяця, став відчайдушною спробою підняти моральний дух німецького народу. Росіяни не дали себе захопити зненацька... Вони почали здійснювати свої власні наступальні плани. Ніколи ще світ не бачив більшої відданості, рішучості й самовідданості..."

Американський історик М. Кейдин. "Значення Курської битви полягає у такому: коли відбувся останній постріл, рушійні сили війни знаходилися під контролем російської армії, і тепер вона вже диктувала, коли, де і як цю війну вести".

Колишній німецький генерал Г. Гудеріан. "У результаті провалу наступу "Цитадель" ми зазнали рішучої поразки. Бронетанкові війська, поповнені з такими великими труднощами, через значні втрати в людській силі й техніці на тривалий час були виведені з ладу... ініціатива повністю перейшла до противника..."

Колишній німецький фельдмаршал Е. Манштейн. "Операція "Цитадель" була останньою спробою зберегти нашу ініціативу на Сході. З її припиненням, рівнозначним провалу, ініціатива остаточно перейшла до радянської сторони. У цьому відношенні операція "Цитадель" є рішучим, поворотним пунктом війни".

Розгром італійсько-німецьких військ у Північній Африці. Висадка союзників на о. Сицилія та в Італії. Капітуляція Італії

Розповідь учителя.

У жовтні-листопаді 1942 р. у Північній Африці теж відбувся корінний перелом на користь англо-американських союзників. Вирішальна битва відбулася в районі містечка Ель-Аламейн (Єгипет).

У жовтні 1942 р. британські війська під керівництвом генерала Б. Монтгомері, маючи значну військову перевагу, завдали рішучий удар по німецьких та італійських військах. Останні змушені були негайно відійти на захід. У листопаді 1942 р. з протилежного боку Північної Африки (Марокко, Алжир) почалась висадка американських військ під командуванням Д. Ейзенхауера (операція "Торч"). Німецько-італійські війська потрапили в пастку на морському узбережжі в Тунісі. Їх відчайдушний опір і навіть деякі успіхи на лівому фланзі американських військ не змінили загальної розстановки сил, і 13 травня 1943 р. вони капітулювали.

Серйозні поразки, яких зазнали в 1943 р. країни фашистського блоку, стали поштовхом до його розвалу. Першою з війни намагалася вийти Італія. Значні втрати в людській силі та техніці, що їх зазнали держави "осі" в Тунісі (лише полонених близько 130 тис.), сприяли успішному десанту союзних військ на острів Сицилію. Він розпочався у липні 1943 р. висадкою парашутистів і морської піхоти. Слідом на транспортних суднах прибували дивізії 7-ї американської та 8-ї англійської армій під командуванням Дж. Паттона і Б. Монтгомері. Загальне керівництво операцією здійснював амер генерал Ейзенхауер. Після тривалих боїв, що велися зі змінним успіхом, залишки нім частин евакуювався на Апеннінський півострів, а солдати Монтгомері та Патона знищили останній рубiж німців у Сицилії порт Мессіна.

Патон прийняв капітуляцію міста не дочекавшись туди приїзду англійського представника. Цим він викликав незадоволення союзника й серйозно ускладнити стосунки з англ. командуванням.

Під впливом поразок 25 липня в Італії відбувся державний переворот за участю короля Віктора Емануїла та маршала Бадольйо. Муссоліні було заарештовано. Король проголошений головнокомандуючим, Бадольйо очолив уряд й став міністром закордонних справ. 8 серпня 1943 новий уряд підписав мирний договір з союзниками.

Приблизно через півтора місяці після ув'язнення Б. Муссоліні на віллі в скелях Абрудьких гір за спеціальною вказівкою фюрера туди прибув загін есесівців й звільнив деморалізованого дуче.

Через зволікання Ейзенхауера, що не налагодив швидкої висадки військ "на носок італійського чобітка" і вимагав від П. Бадольйо беззастережної капітуляції, союзники не змогли скористатися сприятливими умовами. А. Гітлер віддав наказ фельдмаршалу А. Кессельрінгу вирушити з військами на південь і окупувати італійський півострів. Союзним військам довелося долати сильний опір німців в районі Салерно. Неаполя та інших південних італійських міст ("лінія Густава"). Операції набули затяжного характеру. Північну частину Італії утримували фашистські війська під командуванням Е. Роммеля. Туди було доставлено й визволеного дуче. Він очолив маріонетковий режим, який тримався лише на німецьких багнетах (Держава Сало).

В. Черчілль підганяв генерала Александера, що очолив Італійську кампанію після Д. Ейзенхауера, щоб той якомога швидше узяв Рим. Але Кессельрінг, хоч і був авіаційним генералом, уміло налагодив оборону. 4 червня 1944 Рим було взято союзними військами. Далі вони просунутися не могли. Оборона стратегічного чотирикутника Італії Турин-Мілан-Генуя-Болонья з його могутнім військово-промисловим комплексом продовжувалася до квітня 1945 р. ("готська лінія")

Запитання на закріплення.

Чи існує взаємозв'язок подій на радянсько-німецькому фронті та африканському театрі бойових дій?

Тегеранська конференція, її рішення та значення

Розповідь учителя.

Вирішальні події, що визначали результат війни, безумовно відбувалися на фронтах, але для подальшої долі світу і людської цивілізації велике значення мали події в дипломатичній сфері. У міру того, як буде чіткіше вимальовувалися перспективи завершення війни, перед лідерами Антигітлерівської коаліції все гостріше поставали питання післявоєнного врегулювання. Консультації з цих питань розпочалися 1943 р. Перше серйозне обговорення відбулося на Московській конференції міністрів закордонних справ СРСР, США, Великої Британії, що проходила з 19 по ЗО жовтня 1943 р. Головним завданням конференції була підготовка зустрічі голів держав і урядів "Великої трійки" (СРСР, СПІА та Великої Британії).

У центрі уваги міністрів було декілька питань. Так, було досягнуто попередню угоду про відкриття Другого фронту у Франції навесні 1944 року. Було прийнято рішення про заснування Європейської консультативної комісії для "вивчення європейських проблем, пов'язаних із закінченням війни". Важливим моментом стало схвалення "Декларації про загальну безпеку", у якій говорилося про необхідність створення загальної міжнародної організації для підтримки миру і безпеки, яка була б заснована на принципах суверенітету і рівності всіх миролюбних держав. Крім цього, на Московській конференції 1943 р. було прийнято "Декларацію про Австрію", у якій зазначалося, що союзні держави не визнають завоювання Австрії і бажають бачити її відновленою, вільною і незалежною. У "Декларації про Італію" йшлося про те, що "фашизм і весь його негативний вплив повинен бути знищений, а італійському народові потрібно надати можливість створювати урядові та інші установи, засновані на принципах демократії". Також була опублікована декларація про відповідальність гітлерівців за їхні злочини. Головних злочинців передбачалося покарати відповідно до спільних рішень урядів країн.

У той же час конференція виявила і основні питання, що викликали розбіжності між союзниками Антигітлерівської коаліції: питання кордонів і політичних режимів у визволених країнах.

28 листопада-1 грудня 1943 в Ірані Тегеранська конференція. Обговорювалися питання подальшого ведення війни та повоєнного миру. Конференція керівників трьох союзних у Другій світовій війні держав: СРСР (Й.В. Сталін), США (Ф. Рузвельт) и Великобританії (У. Черчилль); рішення про відкриття не пізніш 1 травня 1944 р. другого фронту у Європі, про післявоєнні кордони Польщі по лінії "Керзона", визнання аннексії СРСР країн Балтії. Делегація СССР, їдучі на зустріч побажанням союзників, обіцяла оголосити війну Японії після розгрому германської армії. Сприяла зміцненню антігитлеровської коаліції

Бойові дії на Тихому океані

Розповідь учителя.

До весни—літа 1942 р. стратегічна ініціатива на всіх фронти цілком і повністю належала Німеччині та її союзникам. Союзники антигітлерівській коаліції вели важкі оборонні бої. Проте на середину 1942 починає змінюватися. Перші успіхи, що змінили загальне стратегічне становище, були досягнуті на Тихому океані. 7-8 травня 1942 р. в морському бої біля берегів Нової Гвінеї, японська ударна ескадра, втерпіла першу значну поразку. Особливістю цієї морської битви було те, що надводні кораблі воюючих сторін не зробили жодного пострілу. Долю бою вирішила авіація, що базувалася на авіаносцях. Японці, утративши по одному авіаносцю та есмінцю і 80 літаків, відмовилися від планів вторгнення до Австралії довелося відмовитися.


 
 

Цікаве

Загрузка...