WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Друга світова війна: бойові дії та опірний рух - Курсова робота

Друга світова війна: бойові дії та опірний рух - Курсова робота

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: підручник.

ХІД УРОКУ

І. Оргмомент

ІІ. Перевірка домашнього завдання

фронтальне опитування

1. Коли почалася Друга світова війна?

2. Назвіть країни, які зазнали фашистської агресії у 1939-1941 рр. (Польша, Фіндляндія, ДаніяЮ Норвегія, Люксембург, Бельгия, Голландія, Литва, Латвія, Естонія, Франція)

3. Назвіть країни, які стали союзниками Німеччини в 1939-1941 рр. ) Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія

4. Чим були зумовлені успіхи Німеччини в 1939—1941 рр.?

5. Які причини "дивної війни" між Німеччиною, Францією та Англією у вересні 1939 -травні 1940 рр.?

ІІІ. Вивчення нового матеріалу

Підготовка нападу Німеччини та її союзників на СРСР. План "Барбаросса"

Розповідь учителя.

Із завершенням воєнних дій у континентальній Європі Німеччина взяла під свій контроль величезний геополітичний простір: було окуповано Данію, Норвегію, Люксембург, Бельгію, значну частину Франції, Греції, Бельгії.

На початку свого канцлерству Гітлер відверто говорив про "новий порядок" у Європі. За його схемою до Німеччини мали приєднатися заселені німцями території сусідніх держав. Таким чином у Європі мав утворитися "сталевий блок", навколо якого б гуртувалися близькі до німців неарійські раси держави-сателіти, позбавлені своєї незалежної фінансової системи, армії. Над усім мав панувати "новий порядок". Щоб його дотримуватися утворювалася мережа спец. Відомств, служб, канцелярій, комісаріатів. Значні території досталися і союзницям Німеччини – Болгарії, Угорщині, Італії.

Союзні Німеччині держави мусили розплачуватися нерівноправними торговельними договорами, за безцінь збувати в Німеччину свою аграрну продукцію в обмін на дорогі вироби промисловості, причому ціни диктував рейхсбанк. На таких умовах в агресивний союз з Німеччиною та Італією вступили Угорщина, Болгарія, Румунія, Хорватія, Словаччина й Фінляндія, а також режим Віші у Франції. Країни "осі" підтримувала Іспанія. Це не завадило А. Гітлеру представляти майбутню агресію проти СРСР як хрестовий похід проти більшовизму. Значних переваг держави "осі" досягли в Африці і Китаї та Індокитаї. Важливим елементом підготовки Німеччини до війни з СРСР було: використання промислових, сировинних, продовольчих та фінансових ресурсів уярмлених країн.

Порівняно з німецьким промисловим потенціалом економічна могутність СРСР виглядала скромніше. Частка СРСР у світовому і промисловому виробництві сягала 10 %. Особливо відставав СРСР від Німеччини в серійному виробництві нових моделей озброєння. Більшість танків та літаків, що були на озброєнні в Червоній Армії, мала застарілу конструкцію. Бракувало автоматичної зброї, автотранспорту, засобів зв'язку.

Значну частину стратегічної сировини відповідно до господарських договорів СРСР постачав до Німеччини. До початку війни Німеччина отримала від СРСР не менш як 2 млн. тонн зерна, кукурудзи, бобових, 1 млн. тонн нафти, 100 тис. тонн бавовни, тисячі тонн кольорових металів тощо. У свою чергу до СРСР з Німеччини поступила значна кількість новітнього промислового обладнання, станків, машин, зразків зброї; радянські спеціалісти знайомилися з німецькою промисловістю, включаючи і воєнні галузі.

18 грудня 1940 р. А. Гітлер підписав директиву № 21 — план "Барбаросса", відповідно до якого війна на сході мала розпочатися відразу після весняного бездоріжжя і закінчитися до настання зимових холодів, тобто протягом травня—листопада 1941 р. У ході швидкоплинної кампанії у прикордонних боях мали бути знищені основні сили Червоної Армії, а залишкова держава Росія могла існувати лише за лінією Волга—Архангельськ, щоб німецька авіація мала можливість паралізувати її останній промисловий район на Уралі. Ключовим пунктом плану був блискавичний вихід ударних сил до Москви, у результаті оточення і знищення основного угруповання радянських військ у Білорусії, що мало означати з усіх поглядів "вирішальний успіх". До 15 травня 1941 р. мали бути завершені всі приготування для здійснення операції "Барбаросса".

Станом на 21 червня на західних кордонах СРСР Німеччина та її союзники зосередили три групи армій: група армій "Північ" (командуючий фельдмаршал В. Леєб), найсильніша група армій "Центр" (командуючий фельдмаршал Ф. Бок), група армій "Південь" під командуванням фельдмаршала Г. Рундштедта. Союзники Німеччини — Фінляндія, Словаччина, Угорщина, Румунія, Італія, Хорватія — виставили ще 29 дивізій і 16 бригад (за іншими джерелами 42,5 дивізії). Кожна з груп мала своє завдання і напрям дій: "Північ" — Ленінград, "Центр" — Мінськ і Москва, "Південь" — Київ і далі на південь по Дніпру. На території Норвегії і в Фінляндії була розгорнута німецька армія "Норвегія" і 2-га фінська армія. Армія "Норвегія" повинна була оволодіти Мурманськом і Полярним, а фінські війська — сприяти групі армій "Північ" у захопленні Ленінграда. Загалом німецьке угруповання разом із союзниками нараховувало 5,5 млн.. солдатів і офіцерів, 47,2 тис. гармат, 3,8 тис. танків, близько 5 тис. літаків

Уряд СРСР готувався до війни. Перед урядом стояло одне питання: коли СРСР буде втягнуто до війни? Сталін розрахував, що може продиктувати свої умови, після того як Німеччини та Англія взаємно послаблять одна другу. Відбувається швидке переозброєння армії, яке передбачалося завершити 1942 р.

Таким чином, плани Червоної армії та розстановка сил на Західному кордоні свідчать, що Сталін готувався до наступальної, а не до оборонної кампанії.

Сталінська воєнна доктрина:

- Радянському Союзу ніколи не доведеться вести бойові дії на своїй території

- На випадок нападу супротивника слід готуватися до наступальної, а не до оборонної війни

- Будь-яка агресія проти СРСР буде негайно зупинена загальним повстанням пролетаріату

Проте рівень підготовки та техніки Червоної Армії не відповідав сучасним вимогам. Значна частина техніки не була

підготовлена до війни, не вистачало засобів зв'язку.

Завдання на закріплення.

1. Розгляньте декілька підходів до оцінки становища СРСР напередодні нападу Німеччини. З якою оцінкою ви згодні? Детально аргументуйте свою думку.

До кінця 1980-х рр. радянська історіографія стверджувала: СРСР готувався і був готовий до війни з Німеччиною, "але віроломний і раптовий напад фашистів призвів до тимчасових невдач на початковому етапі війни".

Німецькі та американські історики, а також деякі радянські історики 1960-х рр. стверджували, що Радянський Союз не був підготовлений до відсічі агресії. Політичне і військове керівництво припустило багато прорахунків і помилок: пізно почало підготовку, неправильно визначило термін нападу, повірило А. Гітлеру, провело масові репресії в армії, повільно проводило переозброєння армії тощо.

У 1990-ті рр. після виходу книги В. Суворова (В. Б. Резун) "Ледокол" німецькі, частина російських і українських та інші історики наполягають: СРСР не тільки був готовий до війни, але і сам збирався напасти на Німеччину влітку 1941 р. Про це свідчить гонка озброєнь, політика СРСР у Східній Європі, конфігурація розташування радянських військ уздовж кордону, плани, що розробляв Генштаб СРСР, тощо. (Про це в 1941 р. говорив сам А. Гітлер, виправдовуючи свій напад на СРСР.)

В. Черчілль назвав поведінку Й. Сталіна перед нападом Німеччини "однією з найбільших помилок історії". Й. Сталін діяв "не як егоїст, що розрахував усе наперед, а як зовсім недалекоглядний простак". Він дотримувався всіх договорів з А. Гітлером, вірив у пояснення, що концентрація на кордоні з СРСР німецьких військ — це відведення їх на відпочинок перед вторгненням до Англії тощо.

2. Маршал О. Василевський після війни стверджував, що сталінська "вина в тому, що він не вловив тієї межі, далі якої його політика ставала не тільки непотрібною, але і небезпечною. Таку межу потрібно було сміливо перейти". Про яку "межу" йде мова?

Бойові дії на радянсько-німецькому фронті в 1941 р. Битва за Москву

Основні битви на радянсько-німецькому фронті в 1941 р.

Смоленська битва

10 липня - 10 вересня

1941 р.

Смоленська розгорталася на фронті довжиною 650 км і глибиною — 250 км. Після розгрому радянських військ у прикордонних боях на початку липня німецькі війська вийшли на підступи до Смоленська. Радянське командування після попередніх поразок зуміло відновити боєздатність військ Західного фронту, який чинив запеклий опір ворогу. Хоча німецькі війська захопили Смоленськ, втрати (50 % — у танкових частинах, ЗО % у піхотних) примусили їх зупинити наступ. На завершальному етапі Смоленської битви радянські війська здійснили наступальну операцію в районі Єльні, зупинивши наступ і вперше примусивши ворога перейти до оборони

Значення. Запекла оборона радянських військ на московському напрямі та в Україні примусила ворога змінити стратегію головного наступу. Головний удар тепер був спрямований в Україну

Битва за Ленінград, 10 липня 1941 р. - 27 січня 1944 р.

На початку липня 1941 р. німецькі війська групи армії "Північ" вийшли на далекі підступи до міста. З липня по 10 серпня 1941 р. бої точилися на Лужському оборонному рубежі. Прорвавши його 25 серпня, німецькі війська вийшли на підступи до міста, проте швидко оволодіти ним не змогли. 8 серпня німецькі війська вийшли до Ладозького озера, взявши місто в облогу. У цей же час фінська армія підійшла до міста з півночі. Відмовившись від штурму міста, німецьке командування вирішило задушити його безперервними обстрілами і блокадою. Блокада міста тривала 900 днів її жертвами стало 800 тис. мешканців, більшість з яких загинула від голоду і холоду. Щоб урятувати місто, з 22 листопада 1941 р. по льоду Ладозького озера була налагоджена "дорога життя", згодом по дну озера було прокладено електричний кабель і нафтопровід. Спроба німецького командування зробити подвійне кільце було зірвано Червоною армією. 12-18 січня операція "Іскра" - прорвано блокаду Ленінграду, 14-27 січня знято облогу міста. Значення. прикувала значні німецьких військ, завдавши їм суттєвих втрат. Було зірвано плани - знищенню Балтійського флоту СРСР

Битва за Москву, ЗО вересня 1941 р.- 7 січня 1942 р.

Після розгрому радянських військ в Україні німецьке командування основний удар знову спрямувало на Москву. Упродовж З0 вересня — 2 жовтня 1941 р. німецькі війська прорвали оборону радянських військ на московському напрямку. У районі Вязьми та Брянська радянські війська були оточені й розгромлені, 663 тис. солдатів потрапили в полон. Здавалося, що операція "Тайфун" по захопленню Москви наближалася до завершення. Але на підступах до міста німецькі війська зустріли відчайдушний опір. Спроба фланговими уда- рами оточити війська, що захищали Москву, була невдалою. У момент, коли німецький наступ утратив силу, накопичені радянським командуванням резерви перейшли в контр- наступ (6 грудня 1941 р.), який переріс у наступ на фронті довжиною у 1000 км, що тривав до кінця січня 1942 року. Німецькі війська були відкинуті від Москви на 100—250 км. Значення. Німецькі війська були відкинуті від Москви, утрати становили 500 тис. солдатів і 1,3 тис. танків. Стратегія "бліцкригу" потерпіла повну поразку. Перемога під Москвою зміцнила Антигітлерівську коа- ліцію, додала віри населенню СРСР у майбутню перемогу

Loading...

 
 

Цікаве