WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни - Курсова робота

Антифашистський рух опору на Хмельниччині в роки Другої світової війни - Курсова робота

Основними діями учасників антифашистського руху були розповсюдження даних про реальний хід подій на фронті, зрив відправки молоді в Німеччину, навмисне знищення обладнання, продовольства. Партизанські загони, які у центрі Хмельниччини були також малочисельними, діяли в основному методом диверсій – руйнували залізницю, нищили лінії телефонного зв'язку. Реальний масштаб шкоди, яку наносили диверсії німцям, практично маловизначений і маловивчений. У відкритий бій партизани з німцями не вступали не тільки по причині слабкості свого воєнного потенціалу, а також по причині неможливості захистити мирне населення від каральних акцій місцевого німецького командування, які проводилися у випадку загибелі саме німецьких військовослужбовців від рук партизан. В центрі Хмельницької області були дуже сильними угрупування німецьких військ, що знаходилися тут для охорони та передислокації. і котрі німецьке командування активно залучало для знищення партизанських загонів в районі міста Проскурів.

В цілому можна сказати, що партизанський рух в центрі Хмельниччини, був набагато слабшим, ніж на півночі області. Підпільний рух тут як і на Славутчині був представлений у кожному населеному пункті – всюди знаходилися люди з числа місцевих мешканців, які брали на себе роль ініціаторів і керівників такого руху, об'єднували коло себе людей, які мала яскраво визначену антифашистську спрямованість.

3. Характеристика Руху антифашистського опору на півдні

З перших днів війни відбувалося створення підпільних груп на півдні області. За своїми механізмами воно проходило подібно до процесів формування підпілля по всій області – навколо поодиноких борців проти окупантів гуртувалися інші люди, а потім ці невеличкі групи об'єднувались в більш крупні підпільні організації.

В Кам'янці-Подільському протягом липня-вересня 1941 року сформувалося біля десяти невеликих підпільних груп. Такі організації діяли в міському театрі, лікарні, поліклініці, заводах. В жовтні 1941 року офіцер Радянський Армії О.Павлюк , який попав на початку війни у оточення та залишився на окупованій території, об'єднав їх в одну міську підпільну організацію, яка встановила зв'язок і координувала свою роботу з підпільниками південних районів області. На той час була відома і молодіжна підпільна організація міста Кам'янець-Подільський, яка також включала у себе молодь з навколишніх сіл. Організаторами і керівниками групи були студенти Вілен Поворін та Дмитро Мозолевський. Група налічувала близько 40 юнаків. Вони займалися в основному агітацією проти окупаційної влади, розкривали злочинні наміри німців під час відправки молоді у Німеччину.

Група О.Павлюка змонтувала радіоприймач та організувала доведення до населення інформації, що передавало радянське командування щодо ходу бойових дій на фронті. Вони спочатку писали листівки від руки, а з часом в них з'явилася можливість їх друкувати.

Поступово підпільники перейшли до більш активних дій проти окупантів. Павлюківці в листопаді 1941 року ліквідували в районі залізничного вокзалу великий склад з продовольством, знищили до двох десятків гітлерівців.

Активними стали диверсійні дії підпільників: вони неодноразово перерізували кабель зв'язку, псували заводське обладнання підприємств, які працювали в інтересах німців, саботувало відправку молоді у Німеччину.

Чимало жителів кам'янецьких сіл входили до складу підпільної антифашистської організації О.Павлюка. Від неї розпочали свою діяльність підпільні організації, що створювались безпосередньо у селах. Так, у 1942 році в селі Нігин була створена крупна підпільна організація. Вона мала радіоприймач і розповсюджувала оперативні зведення Радінформбюро, закликала сільчан не виконувати розпорядження окупаційної влади. Наступного року нігинські підпільники приєдналися до партизанського загону і разом брали участь у бойових операціях.

У Старій Ушиці підпільну групу, що складалась із 20 чоловік, очолив колишній прикордонник С.Захаров. Група підтримувала постійний зв'язок з партизанським загоном М.Міносяна. В лютому 1944 р. підпільники разом з партизанами спалили нафтобазу і вивели з ладу телефонну станцію в селі Грушка, а в березні знищили штаб фашистської військової частини, що намагалася переправитись через Дністер.

Широко відомим став партизанський загін імені Боженка. Він почав свій шлях у червні 1943 року в Оринині. Командиром загону став колишній офіцер Радянської Армії майор П.Заплатинський, його заступником – С.Березовський. В цей загін входило 22 чоловіка. Майже у кожному селі партизани загону мали надійних людей, від яких одержували потрібну інформацію, матеріальну допомогу. Боженківці провели багато атак на німецькі гарнізони, військові об'єкти.

Таким чином, ми бачимо, що мешканці півдня Хмельницької області також прийняли участь у антифашистському русі. Хоча партизанські загони та підпільні організації були невеликими як за численністю так і за загальною кількістю, але факт наявності таких організацій свідчіть про існування руху опору окупантам на Кам'янеччині. Дії підпілля і партизан не дозволяли загарбникам спокійно відчувати себе на українській землі.

4. Діяльність підрозділів ОУН-УПА на території Хмельницької області

Дані щодо участі підрозділів ОУН-УПА в русі опору окупантів під час війни не набули однозначного офіційного тлумачення. Наприклад, у Книзі Пам'яті України, що підготувало до друку і випустило у світ Хмельницьке видавництво "Поділля" (1997 р.), немає жодного згадування про діяльність цих груп на території області. А вже в Книзі Пам'яті України, що надрукована та вийшла у Києві, такі дані є. Діям загонів ОУН-УПА в ній присвячений цілий розділ: "Націоналістичні збройні формування". Зокрема, в цьому розділі йдеться мова і про діяльність оунівських загонів на теренах Поділля.

Підсумовуючи матеріал, що викладений у цьому розділі, можна зробити висновок, що на території Хмельницької області діяльність ОУН-УПА була практично мізерною. Треба згадати, що до 1939 року Хмельницька

(на той час – Кам'янець-Подільська область) була прикордонною зоною, що входила до складу Радянського Союзу. Націоналістичні, демократичні, визвольні та інші рухи жорстоко переслідувалися сталінською владою. Про рух українців для отримання незалежності взагалі не могло бути мови. Вся пропаганда більшовицького режиму на Хмельниччині як і по всій радянській Україні була спрямована на втілення ідей пролетарського інтернаціоналізму, вірності завітам Леніна. Розгалужена мережа радянських і партійних органів ретельно контролювала будь-яке інше мислення та жорстоко переслідувало його.

Інший стан справ був на Західній Україні. Хоча тут і мало місце протистояння між польською владою та корінними мешканцями Галичини і Волині, але демократичні європейські засади дозволили утворити національні політичні організації для боротьби за незалежність України, головною з яких була Організація українських націоналістів. Прибічники ідеї самостійництва існували по всієї території Західної України, тому тут, ще до німецького нападу на СРСР, були утворені і існували місцеві організації, які готові були вести рішучу боротьбу проти поневолювачів українського народу. Хмельничани навіть мали родичів в селах, які волею долі опинилися в іншій державі, і могли при нагоді підтримувати між собою зв'язки.

Можна сказати, що літо 1941 року виявило значні розбіжності ідеологічного характеру між українським населенням Сходу і Заходу. Вони відображалися у ворожому ставленні одне до одного. Особливо яскраво це виявлялося саме на території Хмельницької області, де ідеологічні опоненти опинилися у тісному контакті і могли впливати одне від одного не тільки ідеями, а й безпосереднім прикладом. Я вважаю, що Хмельниччина разом з іншими центральними областями в цьому плані були унікальними регіонами, де різна ідеологія під час війни існувала поруч без усіляких кордонів.

Історичні джерела свідчать про спроби проникнення під час війни представників одного протиборчого угрупування на територію іншого. Причому, наскільки я зрозуміла, кожне угрупування ретельно охороняло свою територію від інших.

Безперечно, рішучим діям як партизанського руху Хмельниччини, так і оунівським збройним формуванням, які знаходилися поруч, у сусідньої Рівненської області, в значній мірі заважало те, що їм обидва приходилося діяти у підпіллі від німців. Крім того мали місце численні збройні сутички між цими різними представниками українського руху опору. Про факти таких збройних конфліктів широко йдеться у київської Книзі Пам'яті. Разом з тим ця Книга не нагадує жодного факту участі озброєних підрозділів ОУН-УПА проти німецьких окупантів на території Хмельницької області.

Loading...

 
 

Цікаве