WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Початок Великої Вітчизняної війни - Реферат

Початок Великої Вітчизняної війни - Реферат

сподобалася і Сталіну. Тому намагання попередника Голікова І.Проскуріна спростувати цю схему і показати, що війна уже на наших кордонах і Німеччина от-от нападе на СРСР, скінчилися для нього розстрілом. Звичайно, пізніше у своїх спогадах Г.Жуков делікатно оминув ці сторінки своєї біографії.
Свідченням намагання випередити ворога і завдати випереджувальний удар по ньому є і роль Г.Жукова у підготовці документа в одному екземплярі за участю С.К. Тимошенка і О.М. Василевського (тоді начальника оперативного управління Генштабу Червоної армії). Документ підготовлено на імя Сталіна не пізніше 15 травня 1941 року. В ньому говориться: "Доповідаю на ваш розсуд міркування щодо плану стратегічного розгортання збройних сил Радянського Союзу на випадок війни з Німеччиною та її союзниками.
Нині Німеччина має розгорнутими майже 230 піхотних, 22 танкових, 20 моторизованих, 10 (виправлено: 13) повітряних і 4 кавалерійських дивізій, а всього майже 286 (виправлено: 287) дивізій.
Із них на кордонах Радянського Союзу, станом на 13.5.41 р., зосереджено до 94 (виправлено: 96) піхотних, 13 танкових, 12 моторизованих і 1 кавалерійська дивізій, а всього 123 (виправлено: 120) дивізії.
Передбачається, що... Німеччина у разі нападу на СРСР зможе виставити проти нас до 144 (виправлено: 137) піхотних, 20 (виправлено: 19) танкових, 18 (виправлено: 15) моторизованих, 2 (виправлено: 4) кавалерійські дивізії, а всього до 189 (виправлено: 180) дивізій...
Імовірніше всього, головні сили німецької армії... усього до 100 дивізій будуть розгорнуті на південь від Дембліна, щоб завдати удару у напрямку Ковель-Рівне-Київ. Цей удар, очевидно, буде супроводжуватися ударами на північ зі Східної Прусії на Вільно, Ригу. А також короткими концентричними ударами з боку Сувалки і Бреста на Волковиськ, Барановичі... Імовірні союзники Німеччини зможуть виставити проти СРСР:
Фінляндія - 15 пд, Румунія - до 25 пд. Зважаючи на те що Німеччина тепер тримає свою армію відмобілізованою, із розгорнутими тилами, вона має можливість випередити нас у розгортанні і завдаванні можливого удару.
Щоб уникнути цього, вважаю за необхідне ні в якому разі не віддавати ініціативи в діях німецькому командуванню, ВИПЕРЕДИТИ противника у розгортанні і атакувати німецьку армію в той момент, коли вона буде перебувати в стадії розгортання"9.
Під цим документом надруковані прізвища Жукова і Тимошенка, але відсутні самі підписи авторів. Як згадував Г.Жуков, вони з С.Тимошенком не підписали цей документ, вирішивши спочатку доповісти Сталіну. Останній розцінив це як спробу спровокувати німців.
Але, не зважаючи на цю обставину Жуков у своїх подальших діях, керуючись вищезгаданою директивою як начальник Генштабу Червоної Армії, орієнтував М.П. Кирпоноса і його штаб, що вірогідний головний удар противника буде спрямовано саме на війська КОВО. Це й призвело до прийняття М.П. Кирпоносом і штабом КОВО до згаданих вище помилкових рішень. А це, в свою чергу, вкрай негативно позначилося на всьому ході початкового періоду війни.
Згідно з версією "вождя народів" Й.Сталіна, катастрофічна ситуація на радянсько-німецькому фронті була спричинена тим, що ворог начебто напав зненацька. Однак, про підготовку фашистської Німеччини до війни радянське керівництво регулярно інформувалося. Але сталінська верхівка ігнорувала інформацію Р.Зорге, якого вважали агентом-двійником Л.Треппера, який був керівником майже всієї радянської розвідки в Європі та багатьох інших. Досить лише згадати записку керівника військової розвідки П.Голікова, розіслану у всі ланки розвідки після повідомлення Л.Треппера про наближення війни: "Всі документи, що вказують на близький початок війни, повинні розглядатися як фальшивки, які походять з британських, або навіть німецьких джерел"10.
Радянській стороні інформацію про підготовку Німеччини до війни надсилав Віллі Леман -начальник контррозвідувального відділу гестапо. В 1941 році Леману доручається контроль за забезпеченням безпеки будівництва воєнних об'єктів. 19 червня 1941 року Леман в останній раз вийшов на зв'язок з радянською резидентурою, передавши повідомлення про точну дату нападу на СРСР. У 1942 р. Центр посилає свого агента Бека для відновлення зв'язку. Але його заарештувало гестапо і довідалося, що він ішов на зв'язок з Леманом. Після допиту радянського зв'язкового Лемана пізно увечері викликали на роботу, з якої він уже ніколи не повернувся. Його розстріляли в підвалі гестапо.
Один із керівників держбезпеки СРСР генерал І.Суслопаров, який у своїх спогадах заявляє, що він регулярно попереджав керівництво країни про загрозу нападу Німеччини на Радянський Союз, ні словом не обмовився про одну із своїх радіограм, яка показує його діяльність у зовсім іншому світлі: "21 червня 1941 року, як стверджує наш резидент Жильбер, якому я, само собою, аніскільки не повірив, командування вермахту закінчило перекидання своїх військ на радянський кордон і завтра, 22 червня 1941 року, раптово нападе на Радянський Союз". Красномовною є резолюція Сталіна червоними чорнилами: "Ця інформація є англійською провокацією. Довідайтесь, хто автор цієї провокації, і покарайте його"11.
Не можна не згадати про подвиг керівника інформаційного відділу розвідки підполковника В.Новобранця, який всупереч Сталіну, Жукову та Голікову, ризикуючи життям, розіслав у війська розвідзведення № 8, де йшлося про концентрацію на кордонах ворожих військ. Маловідомою є його подальша доля. За самовільну передачу військам інформації про концентрацію німецьких військ на нашому кордоні В.Новобранця за наказом Жукова було знято з посади і під охороною направлено до одеського санаторію ГРУ, в якому "ліквідовували" тих розвідників, які чимось провинилися. Від неминучої смерті його врятував початок війни. Потім він командував розвідкою 6-ї армії Південно-Західного фронту, яка разом з 12-ю армією була оточена під Уманню в серпні 1941 року. Наслідок - полон в числі 103 тис. обеззброєних воїнів. Надалі - страшні будні таборів для військовополонених. В останній рік війни - організація повстання в одному з них уже на території Норвегії, де він опинився. З в'язнів було створеноперший радянський батальйон, який, перетворившись у полк, а потім у дивізію, рушив на визволення інших таборів. Поступово разом з норвезькими силами Опору була визволена вся країна. За це - 10 років таборів від радянської влади. В 1954 році члени норвезької делегації, які перебували з візитом у Москві, поцікавилися його долею у Голови Ради Міністрів СРСР Г.Маленкова. В. Новобранця спеціальним літаком доставили в Москву, відновили в армії, присвоїли звання полковника і організували зустріч з норвезькими друзями. Його спогади не опубліковано і понині.
Було відкинуто і інформацію українського художника і розвідника М.Глущенка (агентурне ім'я "Ярема").
Ще в червні 1940 р. він повідомив про підготовку Німеччини до війни з СРСР. Радянська розвідка з штабу ВПС Німеччини 16 червня 1941 р. передавала керівництву держбезпеки, що всі приготування Німеччини закінчено, і війна може початися у будь-який час.
Таким чином, радянському уряду було заздалегідь відомо про підготовку фашистів до війни. І аж ніяк ворог не міг напасти зненацька, принаймні для вищого керівництва країни. В.Косик притримувався думки, що "радянський солдат не мав великого бажання воювати і захищати режим терору, якого він боявся"12. Але подвиги радянських солдатів на протязі війни не дають підстави для такого судження, їх героїзм і самопожертвування визнавали навіть вороги. Так, начальник Генерального штабу сухопутних військ Німеччини Ф.Гальдер у своєму щоденнику в записі від 24 червня 1941 р. занотував: "Слід зазначити завзятість окремих руських з'єднань у бою. Мали місце випадки, коли гарнізони дотів підривали себе разом з дотами, не бажаючи здаватися в полон"13.
Безперечно, скрутне становище на фронті на початку війни
Loading...

 
 

Цікаве