WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Тої слави козацької повік не забудем - Курсова робота

Тої слави козацької повік не забудем - Курсова робота

Під шаленим вогнем польських гармат козаки возами, наметами, власним одягом вимостили шлях через болото. Існує переказ, що прикривати відступ залишилося 300 козаків. Маленький загін переправився на один з островів і там цілий день стримував наступ поляків. Усі козаки полягли, хоч ворог, зважаючи на їхню відвагу, обіцяв їм помилування.

Узагалі з цим невеликим загоном сміливців пов'язано дуже багато легенд.

Так трагічно для України закінчилася битва під Берестечком. Унаслідок Берестецької битви:

  • козаки втратили понад ЗО тис. осіб;

  • до рук поляків потрапила канцелярія гетьмана, 28 гармат та багато різної зброї;

  • Тугай-Бей захопив українського гетьмана в полон.

Однак знищити козацьку армію не вдалося, більша її частина під командуванням І. Богуна відступила на Київщину. Визволившись із татарського полону, Б. Хмельницький мобілізував нові сили й з великою армією виступив проти ворога. Це послужило сигналом до розгортання партизанської боротьби. Міщани й селяни палили свої оселі, нищили запас харчів. Ворогам доводилося здобувати в бою кожне місто й кожне село.

Б. Хмельницький почав організовувати оборону на лінії Білої Церкви, і 13 серпня 1651 року під Таборівкою козацькі війська спинили прохід поляків на Київщину.

Тим часом у наступ перейшло литовське військо, якому вдалося захопити Київ. Щоб славне місто не дісталося ворогові, кияни, жертвуючи собою та своїм майном, підпалили його з усіх боків. Очевидці розповідали, що ця пожежа не була заздалегідь спланованою, це був акт відчаю. Першим підпалив свою домівку якийсь ремісник, а потім і сам кинувся в полум'я. Його прикладом скористалися й інші ремісники, і незабаром горіло вже більше 50 будинків.

Білоцерківський мирний договір

28 вересня 1651 року між Б. Хмельницьким та поляками був укладений тяжкий для України Білоцерківський мирний договір. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей. Головними з них були:

  • кількість реєстрового війська зменшувалася з 40 тис. до 20 тис. осіб;

  • козацька територія обмежувалася лише Київським воєводством;

  • у Брацлавське й Чернігівське воєводства поверталася польська адміністрація;

  • магнатам і шляхті поверталися їхні маєтки в Брацлавському та Чернігівському воєводствах, а також відновлювалася їхня влада над селянами;

  • гетьман зобов'язувався розірвати союз із Кримським ханством, крім того, він позбавлявся права дипломатичних відносин з іноземними державами. Б. Хмельницький залишався гетьманом, але після його смерті король діставав право призначати й звільняти гетьманів;

  • на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польське військо;

  • усю старшину й полковників мав відтепер затверджувати король;

  • поляки підтверджували права православної церкви;

  • проголошувалася амністія всім учасникам повстання. Білоцерківська угода, як і Зборівський мир, мала суперечливий і тимчасовий характер, але обидві сторони були так виснажені війною, що сподівалися виграти хоч короткий перепочинок (За "Довідником з історії України").

Після укладення Білоцерківського договору магнати й шляхта стали повертатися в Україну, відновлюючи феодально-кріпосницькі порядки. Селян примушували виходити на панщину, виконувати повинності в маєтках феодалів. Це спричинило нову хвилю повстань на Подніпров'ї, Чернігівщині, Полтавщині і Брацлавщині.

Масове обурення викликала поява в Україні 20-тис. польського війська на чолі з коронним гетьманом М. Калиновським, яке стало табором біля урочища Батіг (поблизу теперішнього с. Четвертинівки Вінницької обл.). "Хмельницький боїться нас, — запевняв шляхту Мартин Калиновський, — настав час готуватися до битви". Коронний гетьман планував розбити козацькі сили по частинах. Вибір упав на військо, яке вів до Молдови син гетьмана Тиміш. Для того щоб Калиновський не встиг одержати допомогу від короля, 22 травня 1652 року Богдан Хмельницький з усіх боків оточив ворожий табір і атакував його. Уночі козаки й татари вдерлися в розташування ворога. Значна частина шляхтичів намагалася втекти. Скориставшись метушнею, козаки підпалили польський табір.

Уранці 23 травня Б. Хмельницький розпочав загальний наступ проти польської армії. Жорстока й кривава битва тривала аж до самої ночі. Польське військо було знищене. За всю середньовічну історію Польща не знала такої нищівної поразки. Загинуло 8 тис. найкращих воїнів, серед них половина гусарських частин і сам гетьман М. Калиновський. Битва під Батогом піднесла славу великого полководця Богдана Хмельницького, сучасники навіть порівнювали перемогу під Батогом із перемогою карфагенського полководця Ганнібала над римлянами під Каннами 216 року до н. е.

Унаслідок Батозької битви 1652 року майже вся територія України була звільнена з-під ярма Речі Посполитої. Білоцерківський договір утратив свою силу.

Список літератури

  1. Вариводи Л.П., Жуковський М.П. Богдан Хмельницький і наш край : історико-літ. нарис / Л. П. Вариводи. – Д., 1998. – 52 с.

  2. Видатні постаті в історії України (ІХ-ХІХ ст.) : Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети : довід. вид. / В. І. Гусев (кер. кол. авт.), В.П. Дрожин, Ю.О. Калінцев, О.Г. Сокирко. – К. : Вища шк., 2002. – 359 с. : іл.

  3. Гвоздик–Пріцак Л. Економічна і політична візія Богдана Хмельницького та її реалізація в державі Військо-Запорізьке / відп. ред. О. Мишанич / Л. Гвоздик-Прицак. – К. : Обереги, 1999. – 216 с. – Бібліогр. : С. 187 – 196.

  4. Грушевський М.С. Про батька козацького Богдана Хмельницького / М.С. Грушевський. – Дніпропетровськ : Січ, 1993. – 55 с. Джеджула Ю. Таємна війна Богдана Хмельницького : історико-документальна оповідь / Ю. Джеджула. – К. : Молодь, 1995. – 224 с.

  5. Історичні постаті України : Іст. нариси : Зб. / упоряд. та авт. вст. ст. О. В. Болдирев. – Одеса : Маяк, 1993. – 384 с.Кащенко А. Ф.

  6. Оповідання про славне Військо Запорозьке низове / А.Ф. Кащенко / ред. – упоряд. М. А. Шудря; худож. – іл. В. І. Лопата. – Дніпропетровськ : Січ, 2001. – 494 с.

  7. Іван Огієнко (митрополит Іларіон) Богдан Хмельницький / І. Огієнко / упоряд., авт. передмови і коментарів М.С. Тимошик. – К. : Наша культура і наука, 2004. – 448 с., іл.

  8. Історичні постаті України : Іст. нариси / упоряд. О.В. Болдирев. – Одеса: Маяк, 1993. – 384 с.

  9. Сергійчук В. Тил армії Богдана Хмельницького / В. Сергійчук // Дзвін. – 1995. - № 11. – С. 13 1- 140.

  10. Сергійчук В. Збройні сили Хмельниччини / В. Сергійчук // Київ. старовина. – 1995. - № 4. – С. 82 - 94.

  11. Смолій В.А. Богдан Хмельницький (Соціально-політичний портрет). – 2-е вид., доп., перероб. / В. А. Смолій, В. – К. : Либідь, 1995. – 624 с.

  12. Стороженко І.С. Богдан Хмельницький і воєнне мистецтво у Визвольній війні українського народу середини ХVІІ ст. – Кн. 1 : Воєнні дії 1648 – 1652 рр. / І.С. Стороженко. – Донецьк: ДДУ, 1996. – 320 с.

  13. Огієнко, (Митрополит Іларіон) Богдан Хмельницький / І. Огієнко; упоряд. М.С. Тимошик. – К.: Наша культура і наука, 2004. – 448 с.

  14. Чухліб Т.В. Гетьмани і монархи. Українська держава в міжнародних відносинах 1648 – 1714 рр. / Т.В. Чухліб. – К. : Арістей, 2005. – 640 с

  15. Шерер, Жан–Бенуа. Літопис Малоросії, або Історія козаків – запорожців / Жан-Бенуа Шерер / пер. з фр. В. В. Коптілов. – К. : Укр. письменник, 1994. – 311 с.

Loading...

 
 

Цікаве