WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Пилип Орлик і Козацька Конституція 1710 року - Курсова робота

Пилип Орлик і Козацька Конституція 1710 року - Курсова робота

"Про цілість Вітчизни, про її загальне добро і про всіляки публічні діла, нічого без їхнього дозволу й поради не зачинаючи приватною своєю владою".

Козацька Рада, цей традиційний для українського суспільно-політичного життя орган влади, що бере свій початок ще в часах народних вічових зібрань, стає фактично парламентом, котрий збирається тричі на рік на свої сесії. Дати їх проведення прив'язувалися до великих релігійних свят: Різдва Христового, Воскресіння Христового і Покрови Пресвятої Богородиці.

У разі якихось надзвичайних подій, які б не дозволили зібратися Генеральній раді, вся повнота влади переходила до руг гетьмана:

"А коли б на ті вищеоголошені терміни для генеральної старшини трапилися б якісь публічні справи, які потребували б швидкого управління, справлення та відправлення, то ясновельможний гетьман матиме силу та волю, з апорадою генеральної старшини, такі ділауправляти й відправляти своєю гетьманською повагою".

У сьомосу й восьмому пунктах говориться про етику , правові та функціональні обов'язки генеральної старшини.

Дев'ятий пункт Конституції трактує питання обрання генерального підскарбія із "людини значної і заслуженої". Привертає увагу той факт, що йдеться не про "Призначення", як це було в традиціях самодержавної влади, а про "вибори" – необхідний компонент демократії. Далі говориться про те, що майно і скарб державні мають бути відокремлені від особистого майна гетьмана, чого не було раніше, включно до І.Мазепи. Те ж саме стосувалося й полкового скарбу.

У десятому пункту говориться про обмеження експлуатації у такій спосіб:

" Щоб пани полковники, сотники і всілякі військові і посполиті урядники не важилися панщини та роботизн своїх приватних господарських казаками і посполитими людьми тими, які до їхнього уряду не належать і не є під їхньою персональною державою".

Окрім цього говориться також про виборність як військових, так і посполитих урядників. Це стосується також і полковників, котрих після обрання гетьмана мав лише затвердити. Аналогічним чином полковники затверджували сотенних урядників.

Спеціально обумовлювалися права жінок козаків, тих, які овдовіли, або чоловіки яких перебувають у походах, - щоб не притягнати до всіляких повинностей і податків. Це зміст одинадцятого пункту , а в дванадцятому говориться про необхідність ревізії земельної власності й уладнання справ з повинностями, які несли посполиті до всякого роду так заваних "державців". Як відомо, в майбутньому це питання вирішуватиметься гетьманом Данилом Апостолом, що свідчить про неабияку вагу цієї проблеми для України. Взагалі йшлося про більш справедливий розподіл власності й повинностей перед державою між усіма станами суспільства, що є свідченням загальнодемократичного спрямування конституції в соціальні питання.

Пункт тринадцятий підтверджував права та привілеї, колись надані Києву та іншим українським містам. Мовиться в першу чергу про привілей на Магдебурзьке право.

Чотирнадцятий пункт регулював складні соціальні відносини, що виникали між суспільними станами і ярмом лягали на плечі посполитих і бідних козаків – численні напруги, зловживання, паразитування тощо. Конституція щодо цього застерігає, щоб "жодні особи військові та їхні, ясновельможного гетьмана, переїжджі слуги не вимагали за приватними ділами, ане військовими, підвід, кормів, нопоїв, поклонів та провідників, бо через те гордовим розорення, а бідним людям наноситься знищення".

У попередні часи українське суспільство, в першу чергу, звичайно, посполитий люд, несли великі збитки на утриманні всіляких військових формувань, як от : поліцейських полків, гетьманської гвардії тощо. Пилип Орлик, як автор, чітко усвідомлює це, і тому в разі закінчення вйни за визволення України пропонує провести реформу:

"А як багато після закінчення війни ясновельможний гетьман має тримати платних компаній та піхотинців при своєму боці на послугах військових, про те на генеральній Раді буде увага й постанова".

Про це йдеться у п'ятнадцятому пункті.

І, нарешті, останній пункт Конституції, шістнадцятий, містить у собізаконодавчі заходи щодо врегулювання торговельних, зокрема, ярмаркових справ, у яких чинилося багато надуживань, здирства тощо, так щоб "виїздні ярмаркові аби вибирали повинність із кого належить, а не в убогих людей".

А крім цього ту же говориться як гетьмана і верховного гаранта прав, бо ж "йому доручаються і всі у Вітчизні нелади для премудрого оправлення, права та вольності військові для непорушного збереження та оборони. Договори сі та постанови для конечного виконання, які його вельможність зволить потвердити не тільки підписом своєї руки, але і фомально присягою і тисненням військової печатки".

Закінчується Конституція текстом присяги гетьмана Орлика, в якій він зобов'язується незмінно виконувати всі пункти, зазначені в Конституції, дбати про розширення прав та вольностей військових, зберігати шану до осіб заслужених, а до ворогів, грунтуючись на "артикулах правних", справедливість.

Таким є основний зміст "екзильної конституції", яка ніколи не набрала чинності і залишилася "як покажчик того рівня політичної думки, якого досягнули українські діячі з кругів Мазепи й Орлика.

Як бачимо, цей рівень був не просто дастатнім чи належним у порівнянні з недемократичним і неліберальним духом часу. Якщо порівняти ідеї, висловлені в орликовій конституції, з тими ідеями, які превалювали в сусідніх державах, тоді ми можемо належно оцінити всю вагу цього документу. Україна, як одинокий острів, перебувала в океані західних і східних монархій, імперії, деспотів, де політична еліта в кращому випадку схилялася до ідеї "освідченого абсолютизму". Лише Англія, Нідерланди та Швейцарія на той час втілювали принципи конституціоналізму в політичну й апрвову практику . Тому українська державність виявилась сильною передусім своїми ідеалами, які випередили на століття загальний суспільно-політичний розвиток у східно-європейському регіоні.

Висновки

Створив Пилип Орлик 1710 року щось вроді української конституції, що її начальною точкою була теза про незалежність України обох боків Дніпра від чужого панування. На чолі тої незалежної, української держави, мав станути гетьман, узалежнений від Генеральної Ради, зложеної з генеральної старшини, полковників і військових депутатів. Тричі в рік мав радити сейм, зложений з полкової й сотенної старшини та послів і представників запоріжського війська. Позатим Орликова конституція передбачала цілу низу реформ у ділянці верховної й виконавчої влади та в межах громадського устрою, прав та обов'язків козацької, міщанської та селянської суспільности. Взагалі вся конституція була пройнята широким демократизмом, що відбивав дуже різко на тлі політично-громадських умо життя тогочасної, східної Європи. Нажаль, як і гетьманство Орлика, була його конституція паперова, теоретична. Війти в життя не довелося ій так само, якіОрликові не вдалося справді засісти на гетьманському столі. Її вартість для історії чисто моральної натури – вона є тільки незреалізованим етапом розвитку української політичної думки.

Використана література

              1. Велика історія України.- К. Глобус, 1993р.

              2. Дорошенко Д. Нарис історії України. – Т.2.- - с.158

              3. Перша Конституція України гетьмана Пилипа Орлика 1710р. – К., 1994

              4. Сушинський Б. Козацькі вожді України. - Одеса, 1998, с. 538 – 544

              5. Угода та Конституція Пилипа Орлика // Розбудова держави. - № 5, 1992. – с.6

              6. Яковенко Н. Нарис історії України. – К., 1997, с. 236 – 239

Loading...

 
 

Цікаве