WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Трагедія гетьмана Орлика - Курсова робота

Трагедія гетьмана Орлика - Курсова робота

5) Справи про кривду гетьманові та провини старшини судить не гетьман, генеральний суд.

6) Державний скарб відділяється від гетьманського і передається в орудування генерального підскарбія; на утримання гетьмана призначаються окремі землі.

7) Полковники вибираються вільними голосами, і гетьман їх затверджує; так само проводять вибір сотників та ін.

8)Гетьман має пильнувати, щоб на козаків і посполитих людей не накладали надзвичайних данин і робіт, має забезпечити козацьких удів і сиріт.

9) Окрема комісія має провести ревізію державних земель, якими користується старшина, а також повинностей підданих; має перевірити справу підсусідків і також купців, які дістали звільнення від публічних тягарів; має врегулювати тягловий обов'язок, деякі ярмаркові оплати тощо.

10) Касуються оренди і станції для компанійців та сердюків; генеральна рада має знайти інші доходи на утримання війська.

11) має бути поширено освіту по-між вільними синами України.

3. Реалізація Конституції

Але далеко тяжче, ніж скласти, було провести цю конституцію в життя. Конституція 1710 року не ввійшла в життя, але все-таки має важливе значення, як показник того, в якому напрямі мали йти державні реформи. На перше місце висувалася справа взаємин між гетьманом і народом. Гетьманська влада мала бути обмежена і постійною участю в управлінні генеральної старшини, і генеральною радою; обмеження стосувались адміністрації, суду, виборів старшин, фінансів. Ті тенденції, що їх проявляла старшина супроти гетьмана від часів Многогрішного і Самойловича, знову вийшли наверх. Авторитет гетьманської влади, створений важкими зусиллями гетьманів, знову знизився. Велику увагу звернено на соціальні низи – козаків і посполитих, щоб забезпечити їх від визиску та гніту; гетьман мав узяти їх під свою опіку. Забезпечено також права Запоріжжя. Всі ці постанови мали егоїстично класовий чи груповий характер: ішлося про охорону і збільшення соціальних і політичних „вольностей" окремих груп, а не про зріст і забезпечення держави. З питань загального значення порушено тільки одне – закріплення західного кордону, і то на Случі. Творці конституції – старшина і запорожці – не виявили широкого політичного світогляду.

Орлик уклав союз взаємної допомоги з Карлом 12 і ввійшов у приязні зв'язки з Кримом; великим успіхом шведської коаліції було те, що Туреччина оголосила війну Московщині. Укладено широкий план походу для визволення України. Орлик з допоміжним татарським і польським військом рушив на Правобережжя. Але Петро з великою силою перейшов Дніпро, і Орликові полки мусили відступати. Вирішальний бій відбувся над Прутом: турки оточили Петра, так що він тільки переговорами видобувся з критичного становища. він мусив зректися впливів на Правобережжя і Чорне море. Проте гетьман мав надто слабкі сили, щоб використати цю ситуацію: Правобережжя перейшло до рук поляків.

4. Державна діяльність П.Орлика в еміграції

Орлик не зміг уже повернутися в Україну – мусив залишитись на еміграції. Довгий час проживав він у Швеції, дещо в Німеччині, пізніше переїхав до Туреччини і прожив там двадцять останніх років свого життя, головно в Салоніках. Протягом усієї цієї мандрівки він безнастанно займався політичною акцією, нав'язав зв'язки з різними дипломатами, до різних урядів висилав меморіали, не минав ніякої нагоди, щоб порушувати українську справу наново. На еміграції він складає Маніфест Пилипа Орлика (4 квітня 1712 р.) – результат роздумів і пошуків славного сина українського народу; звернення за допомогою до інших держав. Маніфест розповідає про трагічну долю України; про те, як було обдурено український народ московським урядом. Пилип Орлик попереджував, що козаки ніколи не відмовляться від свободи і від своєї Батьківщини. „Маніфест" Пилипа Орлика – це заповіт нашого великого предка – бути мужніми, бути наполегливими, бути вільними ! Маніфест починався словами: „Во ім'я Отця і Сина і Святого Духа....", що свідчило про боговірування гетьмана і на чужих землях. „... Всім відомо, що Петро, цар Московський, прагнув перетворити вільних козаків на регулярну армію, і порушити наші закони і вольності, і навіть вигубити назавжди Військо Запорозьке. Тоді блаженної пам'яті найясніший гетьман Іван Мазепа, з наміром оборонити прав своєї Вітчизни та зберегти Військо Запорозьке, увійшов під протекцію найяснішого короля шведського. Він у цьому наслідував приклад свого попередника, блаженної пам'яті гетьмана Богдана Хмельницького, який уклав із найяснішим королем Шведським Карлом угоду та військовий союз заради визволення Вітчизни від польського ярма, що від нього терпів тоді народ руський.

Козацька нація від фатальної Полтавської битви стогне під тиранічним ярмом Москви і жадає одного – повернути собі волю.

Після смерті в Бендерах блаженної пам'яті гетьмана Івана Мазепи козацьке військо милістю Божою та під опікою найяснішого короля шведського стародавнім звичаєм обрало мене новим гетьманом. У цю загрозливу мить, попри найтяжчі обставини, я дав згоду взяти на себе цю величезну справу – з поміччю Божою володарити задля громадських інтересів нашої коханої Вітчизни Війська Запорозького та всієї України. Разом з ним я прийняв це звання лише за тієї умови, що найясніший король шведський дає запевнення козацькій нації обстоювати її права перед московітами; і заради цієї мети найясніший король шведський підтвердив урочистим дипломом, що він не складе зброю і почне жодних переговорів із Московією, не включивши до них інтересів козацької нації...."3

Висновки

Пилип Орлик був перший українець-емігрант, який дбав про те, щоб Європу інформувати про Україну. У своїх виступах він залишився вірним самостійницькій програмі і завсіди вороже ставився до Москви. Намагався також утримувати зв'язок з Україною, особливо з Січчю, що заснувалася на татарській території, в Олешках. За деякими відомостями, його вбили у Туреччині 1728 року, за іншими – дожив до 1742 року і помер в Яссах.

Конституцією Орлика були вироблені навіть ще незнані в Європі демократичні засади суспільного життя. Лише за таких умов, вважав гетьман, можливий національно-культурний зліт народу. І не його вина, що Конституція лишилася нереалізованою. Бо то була трагедія не лише Орлика, а й усього українського народу.

Список використаної літератури

  1. Дорошенко Д.І. Нарис історії України. – Львів, 1991.

  2. Крип'якевич І. Історія України. – Львів, 1992.

  3. Котляр М., Кульчицький С. Довідник з історії України. – К., 1996.

  4. Мазепа. Збірник. – К., 1993.

  5. Сніцаревич В. Історія України в документах. – Рівне. – 1996.

  6. Аркас М.М. Історія України-Русі. – К., 1993.

  7. Грушевський М. Історія України. – К., 1992.

1 Мазепа. Збірник. – К., 1993. – с. 228 – 232.

2 Сніцаревич В. Історія України в документах. – Рівне. – 1996. – с. 73 – 79.

**ревіндикований – повернений назад.

3 Сніцаревич В. Історія України в документах. – Рівне. – 1996. – с. 80 – 84.

Loading...

 
 

Цікаве