WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Трагедія гетьмана Орлика - Курсова робота

Трагедія гетьмана Орлика - Курсова робота

Трагедія гетьмана Орлика

План

Вступ

1 Новий гетьман; прихід до влади; присяга

2 Конституція Пилипа Орлика

3 Реалізація Конституції

4 Державна діяльність П.Орлика в еміграції

Висновки

Вступ

Занепад української автономії після полтавської перемоги Петра І значно прискорився. Вводився контроль за податками, витратами та утримання адміністрації, війська тощо. При гетьманові мав постійно перебувати царський резидент.

Сам цар чи російський уряд призначали старшину не зважаючи на гетьмана. Поширені були випадки, коли командувати козацькими полками призначались російські офіцери. Козаків продовжували активно використовувати в далеких походах і на будівництві різних споруд, яскравим прикладом є будівництво каналу навколо Ладозького озера. Численні обмеження і заборони накладалися на українську торгівлю.

Після смерті гетьмана І. Мазепи перед українською політичною еміграцією постало два важливих питання: хто стане гетьманом і хто успадкує, розумно використавши, значну матеріальну спадщину небіжчика. Ще за життя І. Мазепи були відомі його наміри передати спадщину племінникові ( дітей у нього не було ) Андрієві Войнаровському. Але після смерті гетьмана А. Войнаровський не захотів брати на себе тяжкої ноші, хоча й повів активну боротьбу за Мазепине майно ( включаючи і державне ). Єдиним достойним кандидатом на посаду гетьмана лишився генеральний писар і однодумець Мазепи – Пилип Орлик, який став автором державної Конституції України.

1. Новий гетьман; прихід до влади; присяга

Пилип Орлик ( 11.10.1673 – 1742 ?) походивіз значної фамілії, яка виемігрувала по Білогорській битві до Польщі. Він народився в місті Ошмяні недалеко від Вільне, але в молодих літах вибрався на Україну й навіки зв'язав свою долю з долею своєї нової батьківщини. Він закінчив київську Академію і вступив на службу до канцелярії київського митрополита. Звідси він перейшов до гетьманської канцелярії й, як людина дуже здібна й освічена, скоро зробив видатну кар'єру. Вже на початку 1700-х років Орлик став генеральним писарем. Він визначався літературним хистом, видав кілька панегіриків у честь гетьмана Мазепи латинською і польською мовами й залишив після себе широкий щоденник, який провадив протягом двадцяти років на еміграції.

5–го травня 1710 року козацька рада в Бендерах вибрала ПилипаОрлика гетьманом. Він був визнаний зараз же шведським королем і турецьким султаном. На цій раді новий гетьман склав присягу: „ Я, Пилип Орлик, новообраний Запорозького війська гетьман, присягаю Господові Богу, славленому в святій Тройці, на тому, що, будучи обраний, оголошений і виведений на знаменитий уряд гетьманський вільними голосами, за давніми правами та звичаями військовими, за зволенням найяснішої королівської величності шведської, протектора нашого, від генеральної старшини і всього Запорозького війська тут, при боці його королівської величності, і яке біля Дніпра на Низу залишається, через посланих осіб, що ці договори й постанови, тут описані і межи мною і тим-таки Запорозьким військом узаконені й утверджені з повною порадою на акті теперішньої елекції, по всії пунктах, комматах та періодах незамінно виконувати; милість, вірність і старатливе дбання до малоросійської вітчизни, матері нашої, про добро її посполитим, про публічну цілість, про розширення прав та вольностей військових, скільки сили, розуму та способів стане, мати; жодних факцій зруйнування і хоч яке пошкодження; оголошувати усякі підступи Вітчизні, правам та вольностям військовим, шкідливі генеральній старшені, полковникам і кому належить. Обіцяю і повинність беру зберігати до вищих і заслужених у Запорозькому війську осіб пошанування й любов до всього старшого і меншого товариства, а до переступників, згідно з артикулами правними, справедливість. У цьому мені, Боже, допоможи, непорочне се Євангеліє та невинна страсть Христова. А те все підписом руки моєї власної і печаткою військовою стверджую. Діялось у Бендері, року 1710, квітня 5-го дня. Пилип Орлик, гетьман Запорозького війська рукою власною."1

2. Конституція Пилипа Орлика

Після вибору гетьманом Пилипа Орлика 5-го ж квітня 1710 року була виголошена та прийнята Конституція, яку склали, сам гетьман та А. Войнарський: „Пакти й Конституції законів та вольностей Війська Запорозького", складена як договір між гетьманом та Військом Запорозьким (народ України). Дана Конституція складалася з преамбули та 16 статей.

Зміст цього акту був такий:

1) Затверджуються права православної церкви під зверхністю царгородського патріарха: „ Оскільки між трьома богословськими добро- дійностями перша є віра, тож у першому сьомому пункті належить почати діло про святу православну віру східного сповідання, якою раз звитяжний козацький народ був просвічений у столиці апостольській константинопольській ще за володіння козарських каганів, так і тепер триваючи в ній, не хитався ніколи жодним іншовір'ям.І не таємниця се, що славної пам'яті гетьман Богдан Хмельницький із Запорозьким військом ні за що інше, а тільки за військові права й вольності піднявся й підняв праведну війну супроти Річі Посполитої польської, а в першу чергу за святу православну віру, яка всілякими утяженнями була присилувана від польської влади до унії з римським костелом, і ні задля чого іншого добровільно піддався із тим Запорозьким військом та народом малоросійським у протекцію Московської держави, а тільки задля православної одно вірності.Ч ерез се теперішній і новообраний гетьман, коли Господь Бог, кріпкий та сильний у бранях, пособить щасливою зброєю найяснішому королеві, його милості, шведському визволити Вітчизну нашу Малу Росію від невільничого московського ярма, має й повинен бути у першу чергу дбати та міцно поставати, аби жодне іншовір'я до Малої Росії, Вітчизни нашої, не було запроваджено, а коли десь чи таємно, а чи явно могло виявитися, тоді владою своєю має його викорінювати, не допускатиме проповідуватися і розширюватися йому, іновірцям співжиття на Україні, а найбільше лихо вірності жидівській, не давати дозволу і на те класти все дбання, щоб була вічно єдина віра православна східного сповідання під послушенством святійшого апостольського трону константинопольського з примноженням хвали Божої, святих церков, а із навчанням у вільних науках малоросійських синів розширялася і, наче крин у терні, процвітала поміж навколишніх іновірних держав. А для більшої поваги першоначального в Малій Росії митрополичого престолу київського і для кращого управління духовних справ має той таки ясновельможний гетьман після визволення ним Вітчизни від московського іга справити в апостольській константинопольській столиці первісну екзаршу владу, щоб через те поновилися подання і синівське послушенство згаданому апостольському константинопольському трону, від якого євангельською проповіддю має бути просвічена і зміцнена у святій католицькій вірі "2

2) Має бути ревіндикований * давній кордон козацької держави на ріці Случі.

3) Запорізькому Низовому Війську повертаються давні оселі – Терехтемирів ( Трахтемирів ), Кодак, Келеберда, Перевалочна і землі над Ворсклою; форти, побудовані Москвою, будуть знесені.

4) Всі поточні державні справи гетьман вирішує спільно з радою генеральної старшини; тричі на рік ( на Різдво, на Великдень і Покрову ) відбувається генеральна рада, до якої належить генеральна старшина, городові полковники та по одному козакові з кожного полку; і старшина, і рада мають право виступити проти гетьмана, якщо він не шанує прав.

Loading...

 
 

Цікаве