WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Історія Франції - Курсова робота

Історія Франції - Курсова робота

Весною 1809 р. Австрія уклала з Англією союз. Це була п'ята коаліція проти Франції. В ряді зіткнень армія Наполеона розгромила австрійців і 13 травня 1809 р. ввійшла в Вену, після цього у зіткненні біля Асперна (21-22 травня) австрійці отримали перемогу, але не змогли її використати.5-6 липня 1809 р. біля Ваг рама Наполеон завдав австрійській армії нищівного удару.14 жовтня в Шенбруні був підписний мирний договір. Австрія позбавлялася виходу в Адріатичне море, Істрія і Трієст були об'єднані з Дамінацією і приєднані до франції як імперська провінція. Австрія змушена була заплатити контрибуцію і приєднатися до блокади [14, 225].

У 1807 р. Наполеон вирішив змусити Португалію до участі в континентальній блокаді, але отримав відмову. Тоді він добився від Іспанії згоди на похід в Португалію французьких військ. В Португалії французьке вторгнення було відбите в результаті - повстання в цій країні і висадження англійських військ, підтриманих флотом [13, 187].

В липні 1808 р. всю Європу, залякану і придавлену наполеонівським пануванням, облетіла зовсім неочікувана новина - якраз за декілька днів до вступу Жозефа в Мадрид іспанці під Байленом оточили і примусили до капітуляції цілу наполеонівську дивізію під командуванням генерала Дюпана.

Це була перша поразка нанесена, як вважалось, зовсім непереможній армії. Підбадьорені цим, англійці в серпні 1808 р. висадили свої війська в Португалії і, в свою чергу, нанесли удар французам.

30 серпня Жюно підписав угоду про капітуляцію, однак на вигідних умовах: французькій армії було збережено зброю, вона була повністю евакуйована і зберігала право брати участь у військових діях, але Португалія була втрачена не зворотньо, і англійці отримали важливий плацдарм для майбутніх операцій і підтримки повстання в Іспанії.

Придушити повстання силами окремих французьких корпусів виявилося неможливим. Наполеон розумів, що в Іспанію потрібно рушити великою армією [8, 136].

В листопаді 1808 р. "велика армія" почала іспанський похід. Вже в грудні Наполеон вступив в Мадрид. Він видав ряд декретів, за якими знищувалась іспанська інквізиція, різко зменшувалась кількість монастирів і конфісковувались їхні володіння. Однак підкорення Іспанії супроводжувалось великими труднощами. Два місяці продовжувалась облога Сарагоси. І хоча французькі війська очолив один із кращих воєначальників, маршал Ланн, йому з великими труднощами вдалося оволодіти містом. Він був змушений здобувати вулицю за вулицею, будинок за будинком. Мету відкинути англійців в море, вдалося здійснити тільки частково - англійська армія відступила, але облоги вона уникла, встигнувши зійти на судна.

Вже в січні 1809 р. Наполеон поспішно змушений був залишити Іспанію через посилену підготовку до війни Австрії. Іспанський похід імператора не був доведений до кінця. Іспанські повстанці не були остаточно підкорені. Іспанська рана продовжувала кровоточити, і починаючи з 1808 р. це постійно і дуже болісно відчував Наполеон. Пізніше, вже на о. Св. Єлени він визнав, що його іспанська політика була серйозною помилкою.

2.4 Нові територіальні захоплення Наполеона

Під час війни з Австрією Наполеон видав декрет про приєднання до своєї імперії Папської області з м. Рим. В червні 1809 р. папа Тій VII, не бажаючи підкорюватися Наполеону, був ув'язнений у Франції і утримувався там як полонений під домашнім арештом до весни 1814 р. Мета Наполеона полягала в тому, щоб перетворити папську область в покірне знаряддя своєї політики і її закрити для англійських товарів.

Недотримання континентальної блокади послужило Наполеону приводом до нових територіальних захоплень. В 1810 р. він розгнівався на голландського короля - свого брата Людовіка - через порушення континентальної блокади, що руйнувала цю країну. Людовікові Бонапарту довелося вткати в австрійські володіння, а Голландія була приєднана до Франції і розділена на департаменти. Та ж участь осягнула в 1810 р. Гамбург і деякі області Німеччини на узбережжі Північного моря [11, 189].

Непростими були відносини з Росією. І з досвіду 1809 р. Наполеон зробив висновок, що Росія не є надійним союзником. Франко-російські відносини погіршувались, цьому також сприяв так званий "австрійський шлюб" Наполеона 1810 р.

Жозефіна, дружина Наполеона, була бездітною. Родичі її ненавиділи і тому вимагали одруження вдруге. Після Тильзета у Наполеона виникла думка про закріплення франко-російського союзу шляхом одруження на російській княжній. Одна Олександр І відмовив і в 1809 р. Наполеон заявив, що готовий одружитись з дочкою австрійського імператора Марії-Луїзі, австрійська влада погодилася.

Від політики франко-руського союзу Наполеон повернув до франко-російського. Це означало, що над Східною Європою знову нависла загроза дипломатичних і військових ускладнень.

Висновки

Франція за правління Наполеона Бонапарта, зокрема в економічній сфері, переживала стрімкий підйом. Промисловості поряд із мануфактурою з'явилося фабричне виробництво. Успішно розвивалось сільське господарство, особливо виноградарство, виробництво шовку і льону.

Режим імперії насаджував французькій буржуазії грубе, зневажливе ставлення до інших народів, їх культури. Агресивні кола буржуазії, бюрократи і воїни на чолі з імператором намагалися створити із франції дещо схоже на римську імперію, підкоривши собі Європу і захопивши великі колоніальні володіння.

Впродовж кількох років могутність наполеонівської імперії посилювалась в результаті переможних війн і зросту внутрішніх ресурсів країни. Однак війни і континентальна блокада пізніше викликали економічну кризу у Франції.

Насідками політики Наполеона, в країнах Європи, було розорення країн Європи, зниження попиту на французькі товари, і посилення безробіття. Серед нової військової і чиновницької знаті зростало незадоволення політикою Наполеона. Безперервні війни заважали знаті користуватися багатствами, які вони здобули в попередніх перемогах.

Наполеонівські війни засвідчили агресивний і антинародний характер режиму Бонапарта. Ці війни були періодом великих випробувань для народів Європи. Авантюристські спроби досягти світового панування призвели імперію Наполеона до краху.

Список використаної літератури

1. Барг М.А., Чернешек Е.Б. Великие социальные революции XVII-XVIII в структуре переходу епохи от феодализму до капитализму. М.: Наука, 1990.

2. Буржуазія і велика французька революція. О.І. Гусейнов Е.М. М.: Ізд-во МГУ 1898.

3. Вейнер Б. Блистательный Бонапарт. М., 1992.

4. Виппер Г.Ю. История нового времени.М., 1999.

5. Всемирная история в 24 т. Т.16. Европа под влиянием Франции. - Мн. Литература, 1997.

6. Голованів С.О. Всесвітня історія. Навчальний посібник. С.О. Голованів. За ред. Ю.М. Алексєєва - К.: Каравела, 2005.

7. Дедерфельд Р. Закат империи. - М., 2002.

8. История Франции в 24 т. / Под. ред. Мансфер А.З. Далин В.М. - М.: Наука, 1973.

9. История дипломатии Т.1 Под ред. В.П. Потешкина.М. 1941.

10. Малов В.Н., Абсолютисткая бюрократия и франц. Общество / под ред. Е.В. Черняк АН СССР М.: Наука, 1991.

11. Манфред А.З. Наполеон Бонапарт М.: Мысль, 1973.

12. Мішина М.І. Всесвітня історія. Становлення сучасної цивілізації (кін.15 поч.20 ст.).К. Ґенеза, 1994.

13. Новая история (1640-1870) / Под ред. А.Л. Нарочницкого - М.: Просвещение, 1978.

14. Новая история (первый период) / Под ред. Е.Е. Юровского, М.А. Поктавского - М.: Висш. Школа, 1972.

15. Скотт В. Жизнь Наполеона Бонапарта. М., 1995.

16. Слоо В. Новое искушение Наполеона. М., 1997.

17. Собуль Альберт. Первая Республика 1972-1804. Пер. з Франц.Д.З. Манфреда. - М.: Прогресс, 1974.

18. Совесткая историческая енциклопедия / Под. ред. Е.Н. Жуков. М.: 1996.

19. Тарле Е.В. Наполеон: Исторический портрет. - К.: Днепр, 1992.

20. Тюкар Ж. Наполеон. - М.: 1996.

Loading...

 
 

Цікаве