WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаІсторія Всесвітня → Ізяслав - основні етапи розвитку - Курсова робота

Ізяслав - основні етапи розвитку - Курсова робота

Висновки

Ізяслав - місто Хмельницької області, районний центр на р. Горинь, притоці Прип'яті. У різні часи документи фіксують дещо відмінні його назви: Ізяславль (ХІІІ ст), Заслав, Заславль, Ізяслав (ХІV-ХХ ст). Місто засноване в 987 р. київським князем Володимиром Святославовичем, який віддав уділ своєму сину Ізяславу територію, де й було започатковано місто з назвою Ізяслав. Окремі вчені вважають, що ці відомості стосуються селища Заславля Мінської області, а Ізяслав було засновано в ХІ ст.

У ХІІІ - першій пол. ХІV ст. Ізяслав входив до складу Галицько-Волинського князівства, а в ХІV ст. місто стало володінням князів Острозьких, права яких на місто підтверджено грамотою короля польського Владислава Ягайла і князя литовського Вітовта. В другій половині ХІV ст. Ізяслав став власністю Литви, а після Люблінської унії 1569 р. - Речі Посполитої.

В ХV-ХVІ ст. через кожні 10-20 років Волинь піддавалася нападу татар. Зафіксовано напади татар на Ізяслав у 1491 р., бої під стінами міста між польським військом і татарами у 1534 і 1537 рр., спустошення Ізяслава в 1618 р.

Після Брестської унії посилюється окатоличення Ізяслава. На той час тут було споруджено костьол і монастир бернардинів, а місто перейшло до рук князів Заславських (гілка родини Острозьких), які стали ревнивими провідниками політики полонізації, покатоличення українського населення.

Князі Заславські розпочали будівництво замку, широко використовуючи працю населення міста й околиць. Навколо замку спорудили вали та інші укріплення. Таким чином, Ізяслав перетворився на типове середньовічне місто, населення якого виконувало чисельні повинності, зокрема передбаченні документом „Устава на волоки".

У ХVІІІ ст. Ізяслав став значним торговим і господарським центром півдня Волині. Уже в 1629 р. у місті налічувалося 875 димів, 4 - 4.5 тис. мешканців. У відомостях про сплату податків зареєстровано 7 перекупників та 83 ремісники (шевці, ковалі, тесляри, бондарі, кушніри та ін). У місті відбувалися щотижневі торги та річні ярмарки.

Населення Ізяслава не раз виступало проти гніту польської шляхти, брало участь в повстанні С. Наливайка 1594-1596 рр. Події визвольної війни українського народу 1648-1657 рр. у Ізяславі стали яскравим виявом боротьби українців проти полонізації та гноблення. У 1648 р. Б. Хмельницький, спираючись на допомогу населення міста і сусідніх сіл, з своїм військом взяв Ізяславський замок. В наступні роки Ізяслав та його околиці стали ареною жорстокої збройної боротьби між повсталим народом і польською шляхтою.

В 1652 р. спалахнула епідемія чуми, яка призвела до зменшення чисельності горожан. В 1650 р. в місті налічувалося 301, а в 1653 р. - лише 45 димів.

За Андрусівським перемир'ям 1667 р. Ізяслав відійшов до Польщі. Частина населення, рятуючись від утисків князів Заславських, а з 1673 року - Сангушків, втікала в інші райони. Особливо великих спустошень півдню Волині завдали орди татар у 1684, 1690, 1698 роках.

На початку ХVІІІ ст. погіршення становища населення призводило до значного поширення на півдні Волині повстанського руху під проводом Палія та Самуся. Взимку 1702-1703 рр. воно перекинулося і на володіння Сангушків. У 1712 р. відбувся новий спалах антикнязівської боротьби на Волині. Коронний гетьман Адам Синявський відзначив, що в районі Острозької ординації діють свавільні загони.

Незважаючи на те, що місту в 1754 р. грамотою короля Августа ІІІ було надано магдебургзьке право, ремесло занепадало і в кінці століття ледь жавріло. Після возз'єднання Правобережної України з Лівобережною у складі Росії протягом 1793-1795 рр. місто було центром Ізяславського намісництва, 1796-1797 рр. центром повіту Волинського намісництва, пізніше тієї ж губернії. В Ізяславі перебували повітові установи, чималий штат чиновників, розміщувалися гарнізони російських військ.

На початку і в середині ХІХ ст. Ізяслав був невеликим містом з дрібними торгівлею і ремеслом. Дані свідчать, що в 1823 р. працювала суконна мануфактура з 28 робітниками. В 1862 р. функціонувало 10 дрібних підприємств з 351 робітником. В місті відбувалися щотижневі торги, 6 річних ярмарків, було близько 200 різного роду торгівельних закладів, тютюнова фабрика.

Після реформи 1861 р. у володінні Сангушків було понад 60 тис. десятин землі, в т. ч. майже 40 тис. десятин лісу. Це було найбільше поміщицьке володіння в губернії. А селянським господарствам у той час належало лише 2220 десятин землі.

Початок ХХ ст. ознаменувався посиленням боротьби селян за землю. Селяни добивалися права користуватися лісами за плату. В повіті відбувалися масові вирубки поміщицьких лісів.

Отже, Ізяслав є старовинним українським містом із багатою й своєрідною історією, яка тісно переплетена із основними віхами розвитку українського народу. Особливо багато історико-культурних пам'яток збереглося із часів князювання родин Заславських та Сангушків. Однак, сьогодні ці унікальні споруди потребують не тільки державного реєстру, але й особливого відношення та збереження, що не може бути здійснено без значних капіталовкладень.

Джерела та література

  1. Атаманенко В. Волинські володіння Радивилів другої половини XVI - першої половини XVII ст. // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Олика і Радзивілли в історії Волині та України. - Луцьк, 2006. - Вип.18. - С.37-44.

  2. Атаманенко В. Свідчення про татарські напади на Волинь у луцьких гродських книгах др. пол. ХVІ ст. // Матеріали І-ІІІ краєзнавчої конференції "Остріг на порозі 900-річчя" (1990 - 1992). - Остріг, 1992. - Ч.1.

  3. Баранович О. Залюднення України перед Хмельниччиною: Волинське воєводство. - К., 1930.

  4. Велика Волинь: Минуле й сучасне. - Хмельницький; Ізяслав; Шепетівка, 1994. - С.237-252.

  5. Военно-стратегическое обозрение Российской империи. - Санкт-Петербург, 1850. - Т.Х. - Ч.3.

  6. Волинь. - 1917. - 29 жовтня.

  7. Волынские епархиальные ведомости. - 1870. - № 79.]

  8. Волынские епархиальные ведомости. - Почаев, 1893. - Т. ІІІ. - С.393-405.

  9. Герби міст, губерній, областей і посадів Російської імперії. - К, 1997.

  10. Голомбиевский А. Князь Роман Евстафьевич Сангушко // История кавалергардов. 1724-1799-1899 / Сост. С. Панчулидзев. - С. - Петербург, 1906.

  11. Грушевський М. Ілюстрована історія України. - К., 1992.

  12. Грушевський М.С. Історія України-Руси. - К., 1995. - Т.6.

  13. Доманк А. Партизани штурмують Ізяслав // Колгоспне життя. - 1974. - № 26 (28. лютого).

  14. Загришев И.П. Заславль - город древний. - Минск, 1986.

  15. Записано авторм зі слів вчителя російської мови і літератури ЗОШ № 2 м. Ізяслава Бритковської К.О. 2007 року.

  16. Записано автором зі слів вчителя біології і географії Сошенської середньої школи Гончарук Л. М. 2006 року.

  17. Записано автором зі слів вчительки - пенсіонерки Назимко Л.І. 2006 року

  18. Записано автором зі слів жителя м. Ізяслава Ковальчука Б С. 2006 року

  19. Записано автором зі слів завуча ліцею м. Ізяслава Шевчук Н.М. 2007 року.

  20. Записано автором зі слів мешканця м. Ізяслав Мордач І.Ф. 2006 року.

  21. Записано автором із слів жителя м. Ізяслава Дробота Б.С. 2007 року.

  22. Записано автором із слів жительки міста Ізяслава Лиманюк М.І. 2006 року

  23. Заславський вісник. - 1942. - березень.

  24. Заяць А. Класифікація та термінологія міських поселень Волині XVI - першої половини XVII ст. у світлі джерел // Минуле і сучасне Волині та Полісся: Ковель і ковельчани в історії України та Волині. - Луцьк, 2003. - Ч.1. - С.22-23.

  25. Заяць А. Урбанізаційний процес на Волині в XVI - першій половині XVIІ століття. - Львів, 2003.

  26. Історія міст і сіл УРСР (Хмельницька обл) - Київ, 1971 р.

  27. Ковальський М.П. Документи родинного фонду Сангушків Краківського Державного Воєводського Архіву як джерела з соціально-економічної історії України ХVI-XVIIІ ст. // Архіви України. - 1983. - 3.

  28. Крикун М.Г. Чисельність населення Волинського воєводства у першій половині XVII ст. // Вісник Львівського університету: Серія історична. - Львів, 1988.

  29. Мемуары князя Сангушки / Подг. Харкевич В.И. Исторический вестник. Историко-литературный журнал. - Санкт-Петербург, 1898. - Т. LХХІІІ.

  30. Міньков І.І. Ізяслав місто старовинне. - Ізяслав, 1999.

  31. Осипов С. Звіт про діяльність Плужненського підпільного райкому КП (У) // ДАХО. - Ф.234-Р. - Оп.18. - Спр 112.

  32. Павлюк В Палацово-паркові ансамблі магнатерії - центри культури Волині // Осягнення історії: Збірник наукових праць на пошану професора М.П. Ковальського з нагоди 70-річчя. - Острог; Нью-Йорк, 1999.

  33. Павлюк В. Магнатерія Волині в соціально-економічному та культурному житті Правобережжя в ХІХ ст. - Острог, 2000.

  34. Павлюк В. Проблеми економічного розвитку України першої половини ХІХ століття в дослідженнях О. Оглоблина // Наукові записи: Історичні науки. - Острог, 2000. - Вип.1. - С.272;

  35. Петров М.Б. Сторінки історії Ізяслава XVI-XVII ст. // Велика Волинь: Минуле й сучасне. - Хмельницький; Ізяслав; Шепетівка, 1994.

  36. Ричков П., Олійник С. Археололгічні дослідження Заславщини. - Хмельницький, 1996.

  37. Служебная поездка по Волыни // Родина Волынь: сборник статей и воспоминаний о жизни немцов на територии современных Житомирской, Ровенской, Волынской областей Украины, составленный на основании публикацый немецкого исторического общества "Волынь" и "Волынских тетрадей". - Визентхаджайд; Житомир, 1998. - Труды. Т.17. - С.40-41

  38. Теодорович Н. Историко-статистическое описание церквей и приходов Волынской губернии. - Почав, 1898.

  39. Теодорович Н.И. Город Заславль Волынской губернии. - Почаев, 1895.

  40. Ястребицкая А.Л. Европейский город: (Средние века - раннее Новое время): Введение в современную урбанистику. - М., 1993.

  41. Debicki L. Portrety I sylwetki z dziewietnaatego atulecia. - Krakow, 1975. - Serya 1. - S.152

  42. Dunin Karwicki J. Szkice obyczajowe I historyczne. - Warszawa, 1982. - S.109

  43. Jakubowicz J. Ksiaze ze Slawuty Kurier lubeiski. - 1998. - 19.06.

  44. Olasikowicz W. Chlopak ze Slawuty. - Warszawa, 1987

  45. Roman Sanguszko, zeslaniec na sybir z r.1831, w swietle pamietnika matki ks. Klementyny z Czartoryskich Sanguszkowej oraz korespondencji wspolczesnej. - Warszawa, 1927

  46. Roman Sanqusko, hetman polny litewski // Tyqodnik illustrowany. - Warszawa, 1962.

  47. Rzyszczewska E. Mord slawucki w oswietleniu naoczneqo swiadka. - Lwow, 1979.

  48. Tarnowski S. Wspomnienie posmiertne // Eustachy Sanguszko. - Krakow, 1997.

  49. Źrdła dziejowe. - Warszawa, 1989. - T. 19.

Loading...

 
 

Цікаве